Радянська пропаганда закликала мешканців СРСР економити електроенергію. Але на саму пропаганду там електрики не шкодували. Як забезпечували безперервну трансляцію ідеології в теле- та радіоефірі, згадує у своєму блозі наш автор Валерій Боянжу.
“Товаришу, економ електроенергію!”
Ех, знову в Одесі вимикають світло. Одесити, ясна річ, бурчать, незадоволені. А лише ми — «ободеситі» херсонці, ті, хто був змушений залишити рідне місто вже після його звільнення від окупантів 11 листопада 2022 року, — трішки бадьоримося: та ті кілька годин без електрики — то ж дрібниця, як порошинка для моряка! Ми
в тому одночасно і радісному, і страшному листопаді цілий місяць сиділи БЕЗ світла, БЕЗ тепла і БЕЗ води! Так, тоді радість повернення Херсона під контроль України була затьмарена варварськими обстрілами міста окупантами з Лівобережжя. Саме ці обстріли й вигнали багатьох із рідного дому…
Ну ось, 5-годинний «кінець світу» в Одесі завершився, у світильнику знову спалахнула яскрава, за нинішніми мірками, 6-ватна «економка». А я згадую ті часи в СРСР, коли до електрики ми ставилися, м’яко кажучи, неповажно: 4 копійки за кіловат-годину — ну це ж ні про що. А підприємства платили ще дешевше — майже удвічі!
У зв’язку з цим я й згадав про використання електроенергії на Херсонському обласному радіотелепередавальному центрі (ХОРТПЦ), куди я потрапив за розподілом у 1976 році після закінчення Одеського інституту зв’язку.
Це було підприємство «ідеологічного фронту», адже по наших радіорелейних лініях від ретранслятора до ретранслятора передавалися телевізійні канали, які несли в маси комуністичну ідеологію —
«єдину правильну і безальтернативну».
І не дай Боже, якщо десь щось мигне на екрані, тим паче під час «особливо важливих передач» (це коли партійні бонзи з трибун з’їздів і партконференцій «парили мізки» всій країні — як у нас усе чудово, особливо на фоні «загниваючого Заходу»).
Одним із проблемних аспектів було електроживлення наших ретрансляторів. Про це сьогоднішня розповідь, але почну її з сюжету із популярного тоді кіножурналу «Єралаш» (далі зрозумієте, чому).
Отже, у тролейбус заходить хлопчина і купує у кондукторки два квитки (вони тоді, до речі, коштували, як і кіловат — 4 копійки). Кондукторка здивована: ти ж один зайшов, навіщо тобі другий квиток?! — А раптом один загубиться, — відповідає він. — А якщо ти й другий загубиш? — усміхається тітонька. — А в мене ще й проїзний є! — вразив він її.
Ось така ж «підстраховка» була тоді і на всіх наших «ідеологічних» ретрансляторах, які в народі називали телевежами. На кожен об’єкт електроенергія надходила з двох різних ліній електропередач (ЛЕП) — 100-відсотковий резерв, автоматика миттєво перекидала живлення з основного на запасний.
Це «якщо що» траплялося інколи: сильний вітер рвав дроти ЛЕП. Місцями в глибинці були підземні кабельні лінії, які нерідко рвала сільгосптехніка. Тож такий резерв не був зайвим.
Логічне питання: а якщо пропадуть обидва вводи? А на кожному ретрансляторі стояв дизель-генераторний агрегат (ДГА), який «їв» солярку та видавав потрібну кількість кіловат.
Сьогодні, коли виникають проблеми з електропостачанням, їхні «молодші брати» стоять на кожній вулиці біля кав’ярень і магазинів. Ті ж радянські були більші: ДГА-24 — розміром з невелику легковикку, ДГА-48 — більші, а 100-кіловатні — майже як мікроавтобус.
Здавалося б, все добре з живленням «рупорів ідеології». Але ні! Усі ті дизель-генератори були влаштовані так, що після зникнення електрики до 10 секунд вони ще не видавали 220 вольт.
Це не була несправність — ці 10 секунд були прописані в паспорті. І що, цілих 10 секунд ретранслятор мовчить?! Абсурд! Поруч із дизелями на масивних фундаментах стояла «швидка допомога» на ці 10 секунд.
Це був АГП — Агрегат Гарантованого Живлення — багатотонний пристрій, у якому величезний сталевий маховик вагою 800 кг обертався зі скаженою швидкістю 2800 обертів на хвилину. Навіщо? Коли електрика зникала, цей велет-маховик продовжував крутитися за інерцією, а на його валу стояв генератор, який виробляв 220 вольт для обладнання телемовлення.
Через 10 секунд у роботу входив дизель-генератор, АГП вимикався. А потім, коли аварія (зазвичай коротка) завершувалася, маховик знову набирав оберти й жив у очікуванні наступного «катаклізму» — який міг трапитися через рік. А міг і не трапитись.
Сьогодні всім відомий символ 24/7 — робота без перерв. Так от, це «диво техніки» працювало 24/365! Електрики воно жерло — ой-ой-ой! І стежили ми за АГП, як за зіницею ока.
І капості від них вистачало… Шалена вага маховика, божевільні оберти — підшипники летіли один за одним. Міняти їх — каторга. Один сталевий шарик я й досі маю — з розбитого підшипника-гіганта. П’ять сантиметрів у діаметрі, весь побитий. Мастило мало бути спеціальне, авіаційне, але ми його ніколи не бачили — набивали підшипники звичайним, «робітничо-селянським».
Весь цей «електро-ідеологічний» абсурд закінчився разом із СРСР. На цьому підприємстві я пропрацював ще 5 років (разом вийшло 20 після інституту), потім перейшов у журналістику.
«Агрегати цілорічного пожирання електроенергії» ми вимкнули ще у 1991-му. КПРС зі своєю ідеологією тоді вже «склеїла ласти», а нових партій у країні з’явилося — як у дурня махорки. Але жодна з них не мала такої нав’язливої ідеології, як монополіст — КПРС. Якщо чесно — я не бачу її в їхній діяльності взагалі. Парадоксально!
Але хіба не парадоксально те, що на дверях у приміщення дизельних на ретрансляторах висів штампований на жерсті заклик, винесений мною в заголовок: «Товаришу, економ електроенергію!» — а за кожними дверима безглуздо спалювалися мегавати цієї самої електрики…
Читайте також:
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Поки одеські трамваї та тролейбуси вимушено залишаються в депо, єдиним порятунком для багатьох містян залишається… Read More
В Одесі тривають роботи з ліквідації наслідків ворожих атак. Щоб підтримати містян, на додаток до… Read More
У ніч на 14 лютого ворог здійснив чергову атаку на Одесу із застосуванням безпілотників. Унаслідок… Read More
Нещодавні штормові дні принесли екологам Одеської області несподівану знахідку. Під час обстеження узбережжя нацпарку «Тузлівські… Read More
Через війну значна частина морських природоохоронних територій України опинилася в окупації чи зоні бойових дій.… Read More
Доброго ранку, найромантичніше місто! На календарі день Святого Валентина. Троянди сьогодні коштують стільки, наче їх… Read More