Журналіст Валерій Боянжу у своїй колонці різко розкритикував нові вимоги «Укрзалізниці» щодо верифікації пасажирів через “Дію” для купівлі квитків на популярні напрямки. На його думку, обмеження вдарили насамперед по літніх та малозабезпечених пасажирах, тоді як справжніх спекулянтів вони не зупиняють.
Ключові моменти:
Давайте-но проаналізуємо недавню «революцію» у продажу залізничних квитків. Якщо “на вскидку”, то це — типoве свідчення нерозуміння ситуації та непродуманості наслідків змін, ухвалених поважним керівництвом українських залізниць.
Чому поважним, у такому разі? А тому, що воно оперативно почуло критику, оперативно ввімкнуло «соображалку», оперативно визнало помилку і оперативно, хоч поки й частково, змінило своє волюнтаристське рішення. Нагадаю, запозичене слово «волюнтаризм» означає «ухвалення довільних рішень усупереч об’єктивним умовам і обставинам».
Отже, про що йшлося і що змінилося. Йшлося про ІМІТАЦІЮ боротьби зі спекуляцією залізничними квитками. Для нікого не секрет, що ця «мафія» працює дуже давно і дуже успішно. На найпопулярніші рейси квитки в касах «раптом» різко закінчуються, але засмучуватися не варто: біля кас цілодобово крутяться типчики, у яких «чисто випадково» є квитки у потрібній кількості.
Судячи з їхньої ціни, ці громадяни з усієї шкільної програми з арифметики запам’ятали лише один урок — той, де вчили множити на два.
Замість того, щоб вогнем і мечем викорінити цю мерзоту ще років 20 тому і забути про неї як про ганьбу в житті країни, нинішні трудівники рейок і шпал вигадали «геніальну» (хоча, якщо щиро, то, вже пробачте, — «генітальну») ідею щодо поїздів п’яти найпопулярніших у країні маршрутів.
Щоб придбати або повернути квитки на ці поїзди, пасажирам потрібно було верифікувати акаунт у застосунку «Укрзалізниці». Я поцікавився у літньої сусідки, яка збиралася до Києва в гості до дочки: «А ви зможете верифікувати акаунт у застосунку “Дія”?»
Сусідка хоч і в літах, але все ж таки типова одеситка — за словом до кишені не лізе. Вона тут же поцікавилася, що я таке цікаве курив. Я не в образі, розумію, що таку саму відповідь почув би від десятків, а то й сотень тисяч співгромадян — не дуже молодих і не дуже заможних.
Зараз у них старенькі кнопкові мобілки: у когось — тому що пенсія з гулькин ніс не дозволяє купити сучасний ґаджет-смартфон, а хтось просто вважає, що «ґад же ти» — це не узагальнена назва цифрової техніки, а звернення до людини, яка заважає жити.
Такій людині, щоб вступити з кимось у зв’язок, цілком достатньо простенької старенької «труби». Але ось що, порухавши своїми явно не верхніми півкулями, повідомила «Укрзалізниця» на своїй сторінці в Telegram-каналі: «Продовжуємо використовувати всі способи, щоб зменшити кількість можливих зловживань під час придбання залізничних квитків».
Фактично це звелося до бюрократичного афоризму «Покарати невинних, нагородити непричетних». Тобто кого покарали? Правильно — небагатих пенсіонерів. І для цікавості, і з професійного обов’язку я не раз і не два вивчав і аналізував Конституцію України, але через малий розум, мабуть, пропустив там параграф, що КОЖЕН громадянин нашої держави ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ купити собі смартфон і встановити застосунок «Дія».
Але, вирішило залізничне «начХальство», «квитки на визначені поїзди можна буде придбати лише онлайн — через мобільний застосунок або на сайті “Укрзалізниці” з обов’язковою ідентифікацією (підтвердженням особи) через “Дія.Підпис”».
Народ, що цілком природно, почав висловлювати невдоволення, і УЗ увімкнула вже потрібні, а не нижні півкулі: поїзди на Київ з Одеси та Львова прибрали з «чорного списку». За трьома, що залишилися без «амністії», для пасажирів, які не дружать з верифікацією, відкрили в Чопі, Ужгороді, Одесі, Львові та Києві спеціальні каси. Типу «для тих, хто в бронепоїзді». Проєкт цей смартфонний назвали пілотним, і хочеться сподіватися, що «перший пілот» УЗ обере єдино правильний напрямок.
А тепер — про імітацію боротьби зі спекуляцією. Почну з моторошного прикладу епохи приходу до влади ідеолога путінізму — Гітлера. Німеччина дихала на ладан після поразки в Першій світовій війні, економіка була у крутому піке. Їхні пасажирські перевезення залізницею були збитковими: більшість німців їздили «зайцями», не платячи за проїзд.
І ось одного разу, десь між двома зупинками, загін бойовиків із СС зупинив якийсь поїзд, перевірив квитки. А потім безквиткових вивели за насип і розстріляли… Чутка — річ швидка: починаючи вже з наступного дня штат контролерів на залізниці можна було скорочувати — ЖОДНОГО «ЗАЙЦЯ»!
А зараз негайно процитую Федю з пам’ятної «Операції “Ы”», коли Шурик вирішив відшмагати його різками: «Шурик, це ж не наші методи!» Так, боронь боже: розстріли — не наші методи, я до них не закликаю!!! Але які ж НАШІ методи!?
Схоже, їх формулює досить влучний, на жаль, самою нашою реальністю породжений «жарт» про наших правоохоронців, у якому, звісно, є частка жарта: «Ніколи нам із корупцією боротися, самі не встигаємо хабарі брати!»
Якщо погуглити, можна, мабуть, знайти запис номера, який колись був на радянській естраді: «Боротьба нанайських хлопчиків». Нанайці — це один із нечисленних народів Далекого Сходу.
І ось на сцені йде люта боротьба двох нанайців (у костюмах типу чукчі): то один іншого «кладе на лопатки», то інший бере гору. А в підсумку виявляється, що це один артист у спеціальному «двоголовому» костюмі імітує запеклу боротьбу, борючись сам із собою! Вам це нічого не нагадує?
Вже котрий рік у нас війна з «гітлереням» путіним, війна не на життя, а на смерть. Здавалося б, не гріх поставити на чільне місце лозунг часів Другої світової — «Все для фронту, все для перемоги!» Так от, біда — крадуть і у фронту, і у перемоги такими масштабами, що просто жахають! Білетні махінації на цьому тлі — дитячий лепет!
Що творить, приміром, митниця, своїми мародерськими «гешефтами» даючи «добро» на пограбування України в державних масштабах?! Будьмо об’єктивні: за роки повномасштабної війни в країні зросла гласність на тему «ворогів народу» (маю повне право застосувати цей термін, хай і сталінський, до хапуг). Ну і зросла кількість кримінальних справ.
«Злочинність у країні визначається не наявністю чи відсутністю злочинців, а здатністю держави з ними боротися», — сказав кіногерой Володимира Висоцького капітан Жеглов. А як оцінити цю «здатність»? А ось вам квінтесенція матеріалу «Гра не варта свічок…» із сайту «Економічна правда» від 31 липня цього року.
«Щороку від нелегального ринку підакцизних товарів Україна втрачає 25 млрд грн, а боротьба з тіньовим ринком приносить лише 25 млн грн». Ось вам і нанайські хлопчики… Підакцизні — це куриво і випивка. Зараз купу уродів закрили: ще й на закупівлі ДРОНІВ жиріли зі страшною силою…
Що-що ви сказали, читачу!? Розстрілювати!? Та що ви, що ви…
P.S. Поставив крапку, заліз для «перекуру» на один із херсонських сайтів у Telegram. Читаю: «На Херсонщині повідомили про підозру кільком посадовим особам і підприємцям, які розікрали майже 36 млн грн бюджетних коштів. Схеми зловживань стосувалися завищення вартості будівельних робіт, фіктивних виплат… Серед фігурантів — директори приватних фірм, чиновники місцевого самоврядування…»
Чудово! Зараз років три (не більше!) триватиме слідство і покарають… двірника. Й уже не знаю, а може, має рацію той читач, який наприкінці цього матеріалу висловив свою думку? Не знаю, не знаю…
Читайте також:
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Завтра, в неділю, 10 серпня 2025 року, в Одесі та Одеській області ожидається переважно мінлива… Read More
Село Виноградівка Бессарабської громади знаходиться по основній трасі колишнього Тарутинського району в двадцяти кілометрах від… Read More
Медики з Білгород-Дністровського району Одеської області прийняли пологи дорогою до лікарні в Арцизі. Read More
У п'ятницю, 8 серпня, на Одещині рятувальники ліквідували великі пожежі, одна з яких забрала життя… Read More
Сьогодні, в суботу, 9 серпня 2025 року, розпочалася 1263-тя доба з початку повномасштабного вторгнення Росії… Read More
В Одесі внесено низку змін до організації дорожнього руху в центральній частині міста у зв'язку… Read More