Ми, як і раніше, борсаємося в купі старого сміття, не знаходячи сил вибратися з корупції, бідності та зруйнованої часом інфраструктури. З іншого боку, швидко змінюється свідомість громадян, особливо молоді, яка бачить себе частиною великого світу. І, звичайно ж, ростуть вгору наші міста, вулиці заповнені потоками сучасних автомобілів, добре одягнених, не закріпачених догмами людей.
Велике бачиться на відстані. Особливо історія. На порозі 1930-х люди не вважали важливою подією винахід пеніциліну, але відкриття А. Флемінга вплинуло на долю багатьох поколінь. По гарячих слідах подій важко оцінити їхню значущість, яка стає очевидною лише через десятиліття. Рівно 100 років тому Єгипет проголосив свою незалежність, хоча британські солдати перебували на його території ще довго. Ніхто не розглядав національне відродження північноафриканської країни як процес розпаду імперій та всього колоніального світу. Але він почався, і йшов за єдиним можливим сценарієм, підтвердженим двома тисячами років. Від рабства – до свободи, від голоду – до ситості, від невігластва – до просвітництва, від імперій і монархій – до республік і демократій, від дешевизни людського життя – до його абсолютної цінності, від роз’єднаності – до спілок … Відхилення траплялися, але загальний курс людства ніколи не змінювався.
Те, що відбувається зараз, дуже схоже на трансформацію життя після Першої світової. Те саме руйнування засад: стрімкий розвиток науки і технологій, усунення тягаря минулого, соціальної нерівності, расових, релігійних, гендерних забобонів… Але додалися нові проблеми з природою, кліматом, мікросвітом, ядерними та кібернетичними загрозами. Усі явища та події національного життя не слід розглядати ізольовано від цих головних потоків часу. Тому важливо оцінити те, що зроблено нами на магістральних лініях руху вперед.
Університети Одеси: як повернути іноземних студентів?
З одного боку, не так багато. Ми, як і раніше, борсаємося в купі старого сміття, не знаходячи сил вибратися з корупції, бідності та зруйнованої часом інфраструктури. З іншого боку, швидко змінюється свідомість громадян, особливо молоді, яка бачить себе частиною великого світу. І, звичайно ж, ростуть вгору наші міста, вулиці заповнені потоками сучасних автомобілів, добре одягнених, не закріпачених догмами людей. Не багато і безпритульних, які страждають від недоїдання, переслідувань з боку влади. Кожен має право висловлюватися на будь-які теми, входити у всілякі спілки, їхати за кордон або влаштовувати своє життя тут на власний розсуд. Хоча у країні давно не проводилися глибокі соціологічні виміри. Тож про стан суспільства ми можемо судити лише з особистих спостережень. Україна залишається країною incognita для самих українців. Тільки вибори або соціальні потрясіння виявляють наш груповий портрет на тлі епохи. Ось чому всякому публіцистичному судженню бракує соціологічної основи.
Як сказали б астрологи, під знаком Марса ми живемо з 2014 року. Але 2021 був просочений передчуттям великої війни. Цим він запам’ятається не лише українцям, а й багатьом народам, які усвідомили реальну загрозу повоєнного світу. Порвати з імперією непросто для країн, що століттями перебували під гнітом метрополій. Сто років тому британська преса знущалася над єгиптянами, які прагнули самовизначення. У Лондоні не вважали Єгипет повноцінною країною. У 2021 році, коли Барбадос остаточно попрощався з колоніальним минулим, знявши британського монарха з посади глави уряду, принц Чарльз був присутній на церемонії, щоб «перегорнути ганебну сторінку історії 400-річного придушення», а провідні ЗМІ Сполученого Королівства вітали новітню республіку на нашій планеті. Світ змінився не лише технологічно та візуально. Змінилися всі умови існування людей. Рік, що минув, став ще одним аргументом на користь цього руху до нового світу, і запуск «Джеймса Вебба», приголомшливого досягнення США, Євросоюзу, Канади та Австралії, підтвердив цивілізаційне лідерство країн демократії, які прагнуть будувати летючі обсерваторії замість летючих бомб.
Не знаю, якою буде Україна 2022 року. Натомість знаю: її новий обсяг, що складається з наших доль, думок, бажань і праць, уже не поміститься у старих бурдюках, хоч би яку силу доклали для трамбування.
Олександр Приліпко
