Одеський благодійний фонд "ЛюдиІкс" оголосив терміновий збір коштів на бронежилети для українських бійців. "Броніки" планують не закуповувати, а виготовляти місцевими силами. Завдання амбітне: перша партія – 50 комплектів, далі – більше. Проте експерти вже неодноразово попереджали про марність погано зробленої кустарної броні. Тож чи варто вкласти свої «пару копійок» у цей почин? Чи розбираються ці одесити у справі, яку затіяли? І наскільки взагалі актуальною є зараз ініціатива такого роду? Усі ці питання поставило волонтерам «Одеське життя».
– От тільки не треба писати про всякі благородні пориви, гаразд? – сміється директор фонду «ЛюдіІкс» Юрій Печужев. – Думка була найкорисливіша: якщо наші бійці тут стоять, захищаючи нас, то треба зробити так, щоб вони вистояли!
Про те, як поступово реалізовувалась ця «корислива думка», розповідає волонтер Олександр:
– Я взагалі на початку війни фури пішов розвантажувати. Але через пару днів зрозумів, що у мирний час я мізками працюю, так що можу більше користі приносити. Ну і включилися ми з друзями до кібер-війни: допомагали блокувати ворожі ресурси та інше.
Потім дізналися, що нашим бійцям потрібні теплі устілки. Тоді ж ще холодно було зовсім. А все зачинено, а що не зачинено, те подорожчало. Коротше, нічого не дістати.
А у мене кум у повстяному цеху. Ну що робити? Освоїли за три дні нову професію, стали закрійниками, наробили теплих устілок для хлопців та дівчат.
Потім рації були потрібні теробороні – купив сам, роздав. Каремати були потрібні теплі – купили з хлопцями, роздали. Та буквально все було потрібне, там список нескінченний! І тут якраз вийшла на перший план проблема із нестачею бронежилетів. І наступна проблема – що якщо «броники» роблять кустарно, то абияк, з чого потрапило.
– Мені друзі з-під Києва з перших днів війни дзвонили та просили амуніцію, – згадує Юрій. – Її категорично не вистачало. І не вистачає зараз.
За три дні можна освоїти вміння кроїти устілки. Але як за пару тижнів налагодити випуск броні пристойного класу? Виявилося, що тим самим шляхом: через ланцюжки знайомих та «сарафанне радіо». За п’ять рукостискань знайшли людей, які займаються металом. Домовилися брати пластини за собівартістю. Знайшлися одеситки-швачки, які методом проб та помилок освоїли виготовлення тканинної частини, розвантажень.
Через знайомих військових знайшли технолога, який дав практичні поради, а потім приїхав та допоміг провести випробувальний відстріл пластин.
– У результаті технолог сказав: «Вогонь!», ВСУ-шники сказали: «Вогонь!», а ми перейшли до випуску, – підсумовує Олександр. – Тепер у нас все за технологією, «броники» 3-го класу, хоч і робимо із звичайного чорного металу, але «калаш» вони чудово тримають.
Так, наші не такі легкі, як топові вироби з армоксу та рамору, або як кевлар, але міцні. Військовим ми так і кажемо: візьміть наш «броник» і постріляйте в нього для перевірки тим, чим у наших дітей сьогодні реально стріляють. Сертифікацію продукту в такий час пройти нереально( Бувають і анекдоти: військові повернули один «броник» зі словами «цей нам не підходить», а я сміюся, тому що «броник» справді не підходить, але зроблений він не нами!
Важлива й вага такої броні. Ті пластини, що різні умільці призвичаїлися робити з ресор, важать по 13 кілограмів кожна, тобто загальна вага бронежилету досягає 26 кілограмів. Активний рух у такій броні вже досить проблематичний.
– Ми вийшли на загальну вагу бронежилету 11,5-12 кілограм, – з гордістю повідомляють волонтери «ЛюдіІкс». – Є невеликий розбіг за вагою, оскільки, самі розумієте, це не стандартне виробництво фабрики.
Розібравшись у темі, волонтери вже у справі критикують окремі закупівлі броні за кордоном.
– Закупівлі бувають абсолютно безглузді: ось закупили броню у Китаю, 4-го класу, але не розібралися, що в них інші стандарти та інша номенклатура, тому їх 4-й – це 2-й по-нашому. Такий допоможе хіба від пістолета.
Ось на Одещині виділили кошти на закупівлю бронежилетів на тероборону, де вони? Дайте хоч малу частину цих грошей, ми закупимо метал і все зробимо! Але ж немає. Гарно закуплять у Європі через чиновників, знову закуплять не те, а якщо й угадають із класом, то привезуть до кінця війни. А у нас хлопці увечері йдуть у гарячу точку, і логістика знову не встигає.
Військовий час часто ставить перед вибором: прикрити свої власні, м’яко кажучи, тили купою папірців та погоджень – чи діяти оперативно. Сьогодні ми бачимо боязких начальників великих складів, яких нічого не доб’єшся. А з іншого боку – жвавих постачальників на місцях, які реквізують волонтерські вантажі та відправляють теж ВСУ-шникам, але часто не тим, хто потребував їх «ще вчора».
– Ось нещодавно вантаж серветок вологих конфіскували та передали до Білгород-Дністровський. Але там усі ситі й миті, все тихо, а вантаж ішов у Миколаїв, де потрібніший, де ці серветки бійцям замінять душ, якого немає. Без військового безладдя нікуди, але займатися справою все одно треба.
– У таких умовах наш плюс – як маленькій організації – наша точковість, швидкість, оперативність, коротка логістика, – каже Олександр. – Допоможіть матеріально – і ми за тиждень видамо 50 комплектів броні!
– Намагаємось працювати за безготівковим розрахунком та записувати всі ходи. Але час такий, що гроші потрібні то безготівкою, то гвалтом. Тому що я безготівково можу оплатити метал, але водій із Запоріжжя за безготівку не поїде. А логістичні тарифи піднялися вже кілька разів, і всі хочуть гроші на руки. Із тканиною теж окрема історія: шматок привіз військовий, шматок передали друзі-знайомі, шматок купили – так і живемо.
Фотозвіти просять. Ми намагаємося робити за будь-якої можливості, але це не завжди виходить. Ось я під’їхав до ЗСУ, передав вантаж, потрібний фотозвіт. Я дістав телефон, а вони автомати! І це також зрозуміло.
Щойно почався збір грошей, почали надходити повідомлення та коментарі: «Це фейк! ЗСУ всім забезпечені!»
– Я б, може, й погодився, якби не знав хлопців, які зачищали Ірпінь, маючи на трьох людей один бронежилет – мій, – заперечує Олександр. – Те саме лихо у Чернігові.
З Ірпеня на мене вийшла дівчинка, яка готова брати навіть прострілені «броники». Не схоже повне забезпечення. Але багато хто пише «Все ок, все класно», так…
Часто ситуація зараз виглядає так: військові хочуть лише плити, бо розвантажень під них є цілим складом. А плити в Україні теж є, але вони десь на Західній Україні, на іншому складі, і ось поки що наші чиновники це все узгодять, підвезуть, поєднають і видадуть – скільки часу пройде? А хлопців відправляють на передову щодня. Усім не допоможемо, звісно. Але врятуємо десять, двадцять, сто людей! Хіба мало?
Юрій Печужев підтверджує:
– Так, на сьогодні є потреба у сотні комплектів. І ці 100 “броників” – не наші добрі фантазії, а реакція на живий запит від конкретних людей, з якими ми говорили. Глобально такі запити на тисячі. І з тероборони, і від ЗСУ. Наразі ми зібрали близько 10% потрібної суми. Відразу ж замовили 24 пластини, тобто 12 бронежилетів. Збираємо далі…
***
Подробиці та звітність – на сайті фонду «ЛюдиІкс», розділ « Терміновий збір » та у групі «Люди Х» у Фейсбуці.
Раніше ми розповідали, кому допомагає фонд «ЛюдіІкс» .
Автор фото: Борис Яворський
В Одесі 49-річна водійка автомобіля «Ssang Yong» наїхала на жінку, яка переходила проїжджу частину і… Read More
Доброго ранку, друзі! Почніть свій день з посмішки - ми підготували для вас свіжу порцію… Read More
Привоз в останню декаду листопада: легкий дощик, «тяжкий» вітерець. Людей (чи так здалось) менше, аніж… Read More
Що святкують в Україні та світі 22 листопада. Історичні події, пам'ятні дати, народження відомих людей… Read More
Церковне свято сьогодні, 22 листопада. Розповідаємо, пам'ять яких святих вшановують православні віряни в цей день,… Read More
У п'ятницю, 22 листопада, магнітосфера Землі буде в спокійному стані. Магнітних бур не очікується. Read More
