Село Задунаївка в Арцизькій громаді — невелике, схоже на інші села, розташовані в південній частині Одеської області. Проте про нього знають у кількох країнах.
Своєю популярністю воно завдячує великому болгарському поетові Христу Ботєву. І хоча в офіційній біографії відомого болгарина його перебування в Задунаївці присвячено лише один рядок: «1866 р. (жовтень – грудень) – вчителює в бессарабському селі Задунаївка», місцеві жителі з вуст у вуста, з покоління в покоління передають цю значущу для них інформацію. Можливо, перекази згодом обросли художніми деталями, та чаcовий відрізок життя поета у селі дещо відрізняється від зазначених у його біографії. Але саме в такому вигляді до нас дійшли оповідання очевидців тих далеких днів.
Христо Ботєв – болгарський поет, публіцист, революціонер-демократ, національний герой Болгарії, літературний критик та учасник національно-визвольного руху. У період із 1863 по 1865 рік навчався в одеській гімназії. Вчителював у селі Задунаївка. Повернувся на батьківщину у 1867 році, але пізніше емігрував до Румунії. Боровся за визволення Болгарії від османського ярма. В одному з нерівних боїв з османами Христо Ботєв загинув у 28-річному віці.
Христо Ботєв з’явився у Задунаївці 29 серпня 1866 року, у день релігійного свята Святого Іоанна. До компанії чоловіків, які зібралися у святковий день пропустити по склянці вина і поговорити про велику і малу політику, підійшов незнайомий молодий чоловік.
Серед них був сільський староста Петро Ілліч Сібов, до якого і звернувся, представившись, незнайомець: «Христо Ботєв. Я спрямований з Акерманського повіту, з відділу народної освіти, учителем у ваше село».
Оселився Ботєв у будинку у Фоми Вакаренкова.
Окрім роботи у школі, він часто вів бесіди з місцевими жителями, навчав молодь військовій справі у лісі, вів революційну пропаганду.
Пізньої осені Ботєв ходив із молоддю за село до колодязя на сідянки (вечірки). Там вони співали пісні, танцювали. Саме тоді він познайомився з Оленою Дучевою – дівчиною, яка полонила своєю красою приїжджого вчителя.
Якось біля колодязя місцеві хлопці влаштували борцівський поєдинок, у якому брав участь Ботєв, і в цьому змаганні він посів друге місце. Пізніше на цьому місці Ботєв вплутувався не в один кулачний бій. Частим його суперником у сутичках був мешканець села Сава Терзі. А причиною була та сама прекрасна Олена, до якої Христо Ботєв почав залицятися.
Незабаром Ботєв написав пісню «На кладенче, на ізворчету» («Біля криниці, біля джерела»), присвятивши її цим подіям.
Очевидно, саме у пориві ревнощів, злості, образи Сава Терзі написав на Ботєва донос.
На початку травня 1867 року до села прибула поліція.
Ботєва встигли попередити, і він сховався в печі будинку у Костянтина Бянова. Поліціянти обшуки не дали результату – баламута так і не знайшли.
А Христо Ботєв ховався ще кілька днів у будинку у Бянова, після чого залишив Задунаївку назавжди.
Про це та інші факти сьогодні можна дізнатися у Задунаївському меморіальному музеї, філії Одеського літературного музею. Він був відкритий у 2008 році та розташований у трьох залах. Експозиції присвячені життю та творчості Христа Ботєва, а також життю болгарського поселення в цілому.
Тут можна побачити безліч цікавих предметів, якими щодня користувалися перші жителі села (засноване болгарськими переселенцями у 1822 році). Завідувач музею Ірина Ротар проводить захоплюючі екскурсії, після яких пригощає всіх гостей болгарською національною стравою — баницею.
Також у сільському парку встановлено пам’ятник Ботєву. Сюди неодмінно заїжджають представники різних делегацій з України та Болгарії, щоб вшанувати пам’ять поета та продекламувати його відомі рядки: «Тоз, който паднє в бой за свобода – той не уміра» («Той, хто загине в бою за свободу, — той не вмирає»)
На цей час у селі Задунаївка відреставровано будинок, де жив і працював Ботєв. Його офіційне відкриття мало відбутися перед початком повномасштабної війни, але не сталося. Поки ж будинок силами місцевих жителів заповнюється начиннями, щоб відтворити домашню обстановку тих часів, коли тут жив відважний борець за волю.
Черга — за криницею, біля якої Христо Ботєв познайомився зі своєю коханою. Він – збережений, але покинутий – знаходиться на околиці села. І хочеться вірити, що якось теж перетвориться на яскраву та цікаву пам’ятку української Бессарабії.
Читайте також:
Завтра, у п'ятницю, 20 вересня 2024 року, в Одесі та Одеській області очікується невеликий дощ… Читати далі
Не любите пекуче літнє сонце? Активно працюєте влітку і немає часу на відпустку? Тоді відпочинок… Читати далі
Шістнадцятирічний Назар Ковальчук з невеличкого села Вербове Ананьївської громади з дитинства бореться з важкою недугою,… Читати далі
На пленарному засіданні сесії Одеської міської ради було затверджено новий проєкт утримання центрального парку імені… Читати далі
За прогнозами Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ) цієї зими в Україні… Читати далі
Минулого місяця депутати Ренійської міськради ухвалили чергові рішення про виділення ділянок землі на березі Дунаю… Читати далі
