Село Задунаївка в Арцизькій громаді — невелике, схоже на інші села, розташовані в південній частині Одеської області. Проте про нього знають у кількох країнах.
Своєю популярністю воно завдячує великому болгарському поетові Христу Ботєву. І хоча в офіційній біографії відомого болгарина його перебування в Задунаївці присвячено лише один рядок: «1866 р. (жовтень – грудень) – вчителює в бессарабському селі Задунаївка», місцеві жителі з вуст у вуста, з покоління в покоління передають цю значущу для них інформацію. Можливо, перекази згодом обросли художніми деталями, та чаcовий відрізок життя поета у селі дещо відрізняється від зазначених у його біографії. Але саме в такому вигляді до нас дійшли оповідання очевидців тих далеких днів.
Христо Ботєв – болгарський поет, публіцист, революціонер-демократ, національний герой Болгарії, літературний критик та учасник національно-визвольного руху. У період із 1863 по 1865 рік навчався в одеській гімназії. Вчителював у селі Задунаївка. Повернувся на батьківщину у 1867 році, але пізніше емігрував до Румунії. Боровся за визволення Болгарії від османського ярма. В одному з нерівних боїв з османами Христо Ботєв загинув у 28-річному віці.
Христо Ботєв з’явився у Задунаївці 29 серпня 1866 року, у день релігійного свята Святого Іоанна. До компанії чоловіків, які зібралися у святковий день пропустити по склянці вина і поговорити про велику і малу політику, підійшов незнайомий молодий чоловік.
Серед них був сільський староста Петро Ілліч Сібов, до якого і звернувся, представившись, незнайомець: «Христо Ботєв. Я спрямований з Акерманського повіту, з відділу народної освіти, учителем у ваше село».
Оселився Ботєв у будинку у Фоми Вакаренкова.
Окрім роботи у школі, він часто вів бесіди з місцевими жителями, навчав молодь військовій справі у лісі, вів революційну пропаганду.
Пізньої осені Ботєв ходив із молоддю за село до колодязя на сідянки (вечірки). Там вони співали пісні, танцювали. Саме тоді він познайомився з Оленою Дучевою – дівчиною, яка полонила своєю красою приїжджого вчителя.
Якось біля колодязя місцеві хлопці влаштували борцівський поєдинок, у якому брав участь Ботєв, і в цьому змаганні він посів друге місце. Пізніше на цьому місці Ботєв вплутувався не в один кулачний бій. Частим його суперником у сутичках був мешканець села Сава Терзі. А причиною була та сама прекрасна Олена, до якої Христо Ботєв почав залицятися.
Незабаром Ботєв написав пісню «На кладенче, на ізворчету» («Біля криниці, біля джерела»), присвятивши її цим подіям.
Очевидно, саме у пориві ревнощів, злості, образи Сава Терзі написав на Ботєва донос.
На початку травня 1867 року до села прибула поліція.
Ботєва встигли попередити, і він сховався в печі будинку у Костянтина Бянова. Поліціянти обшуки не дали результату – баламута так і не знайшли.
А Христо Ботєв ховався ще кілька днів у будинку у Бянова, після чого залишив Задунаївку назавжди.
Про це та інші факти сьогодні можна дізнатися у Задунаївському меморіальному музеї, філії Одеського літературного музею. Він був відкритий у 2008 році та розташований у трьох залах. Експозиції присвячені життю та творчості Христа Ботєва, а також життю болгарського поселення в цілому.
Тут можна побачити безліч цікавих предметів, якими щодня користувалися перші жителі села (засноване болгарськими переселенцями у 1822 році). Завідувач музею Ірина Ротар проводить захоплюючі екскурсії, після яких пригощає всіх гостей болгарською національною стравою — баницею.
Також у сільському парку встановлено пам’ятник Ботєву. Сюди неодмінно заїжджають представники різних делегацій з України та Болгарії, щоб вшанувати пам’ять поета та продекламувати його відомі рядки: «Тоз, който паднє в бой за свобода – той не уміра» («Той, хто загине в бою за свободу, — той не вмирає»)
На цей час у селі Задунаївка відреставровано будинок, де жив і працював Ботєв. Його офіційне відкриття мало відбутися перед початком повномасштабної війни, але не сталося. Поки ж будинок силами місцевих жителів заповнюється начиннями, щоб відтворити домашню обстановку тих часів, коли тут жив відважний борець за волю.
Черга — за криницею, біля якої Христо Ботєв познайомився зі своєю коханою. Він – збережений, але покинутий – знаходиться на околиці села. І хочеться вірити, що якось теж перетвориться на яскраву та цікаву пам’ятку української Бессарабії.
Читайте також:
Тримайте докладний план дій на вихідні та останній день червня. В вільні віконця додайте відвідання… Read More
АРМА отримала в управління об'єкти портової інфраструктури Одеської області, які готують до конкурсу для пошуку… Read More
На узбережжях Чорного моря та Тузлівських лиманів зафіксовано масову загибель сонечок семикрапкових (Coccinella septempunctata). За… Read More
Одеська міська рада ухвалила рішення про перейменування провулку Олександра Матросова на честь легендарного футбольного тренера… Read More
Доброго ранку, друзі! Вітаємо з вівторком! Тиждень набирає обертів, і щоб він був легким та… Read More
Згідно з прогнозом наукових лабораторій, сьогодні, 1 липня 2025 року, рівень геомагнітної активності залишиться в… Read More
