Ключові моменти:
- У Балті збереглися пам’ятки різних історичних епох;
- Частина споруд використовується і сьогодні;
- Деякі об’єкти перебувають у занедбаному стані або потребують реставрації;
- У державному реєстрі історичних міст України Балта має понад 50 пам’яток культурної спадщини місцевого значення, але частину старовинних будинків ще не внесено до офіційних реєстрів.
Під час роботи над статтею ми поспілкувалися з місцевими фахівцями та краєзнавцями. Зокрема, історик Петро Ткач пояснив роль Балти як столиці Молдавської Автономної РСР у 1924–1929 роках.
Отримала редакцуія й коментар від начальниці відділу розвитку культури та туризму Балтської міської ради Анастасії Фокші. За її словами, у громаді є будівлі, які потребують внесення до реєстру пам’яток культурної спадщини, однак це тривала процедура.
Також ми автор використала використовувалися відкриті державні джерела, зокрема Список історичних населених місць України та документи Міністерства культури.
Будинки із червоної цегли – довговічні
Старовинна Балта має багатий історичний спадок – храми, підземелля, унікальну архітектуру. Все це приваблює науковців та мандрівників. На околицях міста знайдені історичні артефакти різних епох – від часів перебування тут вестготів до залишків польського замку біля каланчі.
Що від них залишилося та чи захищені вони законом? Як місто береже свої скарби? Про це розповідає «Одеське життя».
В архітектурі Балти поєдналися класицизм, історизм та еклектика XIX – початку XX століття. Своєрідними є цегляні житлові та адміністративні будинки, храми та унікальні мацеви (мацева – це традиційний єврейський надгробок, який зазвичай має форму вертикальної кам’яної плити (стели), встановленої на могилі.) на єврейському цвинтарі.
Цегляний стиль характерний для Балти. Будинкам із червоної цегли понад сто років, а вони й досі зберегли здатність утримувати тепло взимку та прохолоду влітку.
Старовинні будівлі міста цікаві туристам. Це, зокрема, православний Свято-Успенський кафедральний собор, старообрядницька церква, римо-католицький польський костел Святого Станіслава, пожежна каланча, палац князів Любомирських тощо. Розкажемо про деякі з них.
На відкриття собору приїжджала румунська цариця
Свято-Успенський собор є одним із кращих зразків церковної архітектури Одещини. Він був освячений 13 вересня 1915 року, тоді ж у ньому відбулася перша літургія.
Та у 1924-1930 роках собор було закрито і пограбовано. У будівлі зробили склади, потім – історико-краєзнавчий музей, а згодом – будинок атеїзму. Реконструювали собор за румунської влади. На його відкриття 1943 року приїжджала румунська цариця Єлена. Через 19 років, за радянської влади, його знову закрили через будівництво школи-інтернату на цій території.
Прихожани домоглися відкриття храму у 1988 році. Балтський собор став першим із соборів Одещини, що повернули церкві. Його повністю відновили, і нині будівля є головною окрасою міста.
На жаль, прибудови до старовинної будівлі закривають вид на красу собору з вулиці Шевченка. Її можна розгледіти, зайшовши на подвір’я школи-інтернату та з вулиці Госпітальєрів.
Прибудови закрили красу
Також тут, на вулиці Шевченка, поруч із собором, розташована чоловіча гімназія, яка прийняла перших учнів восени 1912 року. Будівлі 114 років.
Протягом 1924-1929 років у приміщенні ташувались Центральний виконавчий комітет та обком партії Молдавської Автономної РСР.
– Коли після Першої світової війни Молдова стала частиною Румунії, Сталін вирішив створити власну Молдову і забрав для цього шматок України. Назвали утворення Молдавською Автономною РСР, столицею якої у 1924 році стала Балта. Через п’ять років Балта повернулась у склад Української РСР. З цього часу розпочала працювати школа №1, а в післявоєнні роки – школа-інтернат №1, – розповів історик і краєзнавець Петро Ткач.
Навпроти – Будинок вчителя, де проживали викладачі гімназії. Він теж зведений із червоної глазурованої цегли. Згодом тут містився штаб танкової дивізії. Сьогодні – квартири містян. На жаль, для розширення житлової площі та підведення комунікацій люди звели прибудови, які дещо закрили красу фасаду. А будинок міг би належати до пам’ятки архітектури і стати окрасою вулиці, яка свого часу була однією з найгарніших.
Палац Любомирських
Маєток князів Любомирських відображає польський період історії Балти. Будівля кінця XVIII століття знаходиться на вулиці Шевченка, поруч із костелом Святого Станіслава. Маєток входив до комплексу володінь князя Станіслава Любомирського.
Тепер у палаці знаходиться педагогічний коледж. Маєток зберіг свій первозданний вигляд. В цьому заслуга керівництва та колективу коледжу.
Найстаріша будівля була і складом, і автостанцією
Костел Святого Станіслава – найстаріша будівля, що красується на узвишші міста. Його зведено 1765 року за проектом архітектора Себастьяна Фесінгера, якого запросив до Балти князь Станіслав Любомирський.
За радянських часів костел був то складом, то автостанцією з обшарпаними стінами. Одним із ініціаторів повернення католицького храму віруючим став краєзнавець Олександр Таскін (нині покійний). Саме завдяки його старанням у 1993 році костел повернули парафіяльній спільноті. Тут встановлено величний вівтар із граніту за проектом польського архітектора Марка Холевські.
Сьогодні у костелі проводяться служби та вечори органної і класичної музики.
Символ міста потребує ремонту
На залишках колишнього замку Любомирських протягом 1924-1925 років будувалася пожежна частина та пожежна каланча.
Тепер вона є особливістю Соборної площі та пам’яткою архітектури, з якої відкривається панорама Балти. Прикро, що каланча, яку балтяни вважають символом міста, перебуває в аварійному стані. Плани щодо її реставрації за рахунок місцевого бюджету та позабюджетних коштів є, але терміни, з відомих причин, поки що невизначені.
Перша лікарня міста: без сліз не глянеш
«Лєчебниця Імператорського Людинолюбного Товариства» – перша безплатна лікарня міста – стоїть на центральній вулиці Любомирській і викликає двоякі почуття. З одного боку – захоплення, з іншого – смуток через її занедбаність.
Будівля була відкрита 17 січня 1888 року. За радянських часів тут ташувалась дитяча лікарня. Згодом її перевели у лікарняний комплекс, і будівля деякий час пустувала. Потім її передали ліцею №1. Сьогодні вона потребує капітального ремонту і великих коштів. Адже не тільки будівля, а й господарські приміщення, металева огорожа – все занедбане. Як зазначила директорка ліцею Надія Коптєва, роботи плануються після війни із залученням державних коштів.
Із маєтку – у Талмуд-тору
На вулиці Любомирській розташований Балтський ліцей №1. Колись це було власне майно подружжя Писаревських. Зусь Матусович та його дружина Ідесь Дувидівна подарували його разом із садибною ділянкою Балтській міщанській єврейській громаді під громадське училище Талмуд-тора*. Тут дітей готували до вступу в єшиву (вищий юдейський релігійний навчальний заклад). Учням видавали безкоштовні сніданки за рахунок благодійності.
Старовинна споруда і сьогодні вражає своєю красою.
Все, що старше ста років, – вже пам’ятка
Деякі старовинні будівлі міста з плином часу не вберегли від бездумного використання. Їхні стіни оздоблено сучасними матеріалами, під якими ховаються глазурована цегла, витончені орнаменти та фігурна кладка. Так сталося, наприклад, із будинками, де зараз розміщено магазини «Адмірал», «Парасолька», «Гаєчка». На жаль, їм вже не повернути архітектурну цінність.
Але можна вберегти від знецінення інші споруди, які сьогодні потребують реставрації. Єдиним дієвим методом захисту історичних будинків від руйнування є надання їм статусу пам’яток архітектури. За кордоном, наприклад, діє автоматичне надання будь-якому будинку, старшому за 100 років, статусу пам’ятки архітектури.
Що для цього робиться у Балтській громаді?
– У Балті є об’єкти, які треба ставити на облік та внести до реєстру пам’яток культурної спадщини. Але це непростий процес. Існує низка процедур, серед яких і громадське обговорення. Сьогодні, коли в Україні йде війна, питання залишається відкритим, – прокоментувала Анастасія Фокша, начальниця відділу розвитку культури та туризму Балтської міськради.
Цифра
Місто Балта внесене до реєстру історичних міст України – тут нараховується більше 50 пам’яток культурної спадщини місцевого значення.
Також в адміністративних межах міста розташовані дві пам’ятки археології та одна пам’ятка садово-паркового мистецтва.
Звідки пішла назва?
Історія Балти починається з II століття до нашої ери – саме тоді на цих землях оселилися племена вестготів. Одне із племен очолював рід Балтів. Згодом Балта стала турецьким містом. Саме тоді і виникла офіційна назва, що походить від слова «барта» – зброя, схожа на сокиру.
Цікавий факт
Глибина фундаменту каланчі – сім метрів, а її висота – 27 метрів. Цікаво, що на фундамент пішло у десять разів більше бетону, ніж на саму конструкцію.
Раніше ми розповідали про старовинні будинки без захисту у Бессарабському – їх спотворюють плиткою, «шубою» та асфальтом.
Читайте також про Рені під шаром пластику – як місто втрачає історичне обличчя.
