У березні працівники житлово-комунальних господарств відзначали професійне свято. І саме час поговорити про роботу комунальників на селі. Чи відрізняється вона від роботи міських комунальних служб та які спільні клопоти вони мають?
Треба визнати, що проблеми у комунальних господарств існували ще задовго до великої війни. Причому як для міських, так і для сільських ЖКГ вони однакові – це енергозатратність та малоефективність.
Основні послуги, що сьогодні надають сільські комунальники населенню, – це водопостачання, обслуговування водопровідних мереж, каналізаційних систем і вивіз сміття. Однак насправді їх набагато більше – це благоустрій, ямкові ремонти доріг, вуличне освітлення, впорядкування сміттєзвалищ, кладовищ, паркових зон, озеленення територій тощо.
При цьому треба врахувати зношеність систем водопостачання, нестачу техніки, виникнення аварійних ситуацій та низьку заробітну плату – і можна побачити реальну картину буття працівників ЖКГ.
Коли почалися відключення світла, ще одне, з чим зіткнулися комунальники, – це відсутність додаткових ресурсів енергоживлення для водопостачання.
Якщо до відключень світла люди в селі якось пристосувались, то відсутність води стала проблемою номер один. Адже для того, щоб напоїти одну корову, в день треба щонайменше 4-5 відер води. Колодязів у селах майже не залишилось, а маленькі річки через посуху геть повисихали. Тому виникла необхідність забезпечення водяних свердловин альтернативними засобами енергопостачання.
Друга проблема – нестача робочих рук. Зарплата працівників у комунальних господарствах невелика, здебільшого на рівні мінімальної. А для того, щоб отримати бронь, працівник має отримувати не менше двадцяти тисяч гривень. Незважаючи на те, що комунальники відповідають за важливі комунікації, забронювати їх майже неможливо. Тому в комунальних службах не вистачає спеціалістів-чоловіків.
Третя – недостатність фінансування. Під час війни людям не вистачає грошей, щоб своєчасно платити за комунальні послуги, отже збільшилася кількість боржників. Це навантажило місцеві бюджети громад, що компенсують комунальникам частину витрат на енергозабезпечення свердловин.
І четвертою проблемою є нестача спецтехніки.
Про те, як вирішують ці проблеми у Бессарабській та Буджацькій громадах, розповіли представники влади і керівники комунальних господарств.
Олексій Судак, заступник голови Бессарабської селищної ради з питань житлово-комунальних послуг, благоустрою та гуманітарних питань:
– Бессарабську громаду обслуговують сім комунальних господарств. З початком війни ми зробили ставку на потужні електрогенератори. Частину з них придбали за кошти з місцевого бюджету, більшість нам надали благодійні фонди. На сьогодні усі комунальні господарства забезпечені генераторами. Щодо техніки, то ми придбали автогрейдер, сміттєвоз, асенізаторську машину, підйомний кран, плануємо купити екскаватор. Але це все одно повністю не вирішить проблем. Враховуючи те, що сільські комунальники ще ремонтують дороги, упорядковують сміттєзвалища.
Всі наші комунальні служби – неприбуткові і живуть за рахунок дотацій з громади, а це – мільйони. Також у нас багато застарілих водопроводів. Ми замінили усі насоси, але коштів на те, щоб зробити новий водопровід, у бюджеті немає. Але тарифи на воду не підвищуємо, розуміючи, що це ще більше вдарить по гаманцю людей. Крім комунальних господарств в громаді при кожному старостаті є працівники з благоустрою. У Бессарабському їх тринадцять, у Соборному – вісім, по селах – два-три.
Олександр Руссу, керівник КП «Побутовець», селище Соборне:
– У нас 12 працівників. З техніки є старенькі трактор, екскаватор, автобус, мотоблок. Ще маємо ритуальну машину. Минулого року придбали мотоблок – він дуже виручає. Незабаром маємо отримати сміттєвоз. Є два потужні генератори. Селище велике – 3000 мешканців і 1200 жилих дворів. Є три свердловини, постачання води цілодобове. Раніше Соборне було одним із самих засмічених селищ на Тарутинщині, а зараз ми налагодили безперебійний збір сміття. До речі, нам вдалося забронювати частину працівників. І це важливо, адже я не можу, наприклад, змушувати жінок стояти по коліна в воді та ремонтувати водопровід, виконувати слюсарні чи зварювальні роботи.
Максим Арабаджі, директор Бессарабського КП «ВУЖКГ»:
– У нас працюють тридцять людей. Крім Бессарабського, ми обслуговуємо Красне, Калачівку, Слободку, Виноградівку, Ярославове, Прикордонне. Обсяг роботи дуже великий. З техніки маємо підйомний кран, екскаватор, сміттєвоз, асенізаторську машину, грейдер, три трактори. В березні громада виділила кошти на придбання екскаватора, зараз оголошений тендер, шукаємо варіанти. Усі працівники – універсали: за потреби зварювальник сідає за трактор, слюсар – за кермо машини, я працюю на грейдері, екскаваторі. Саме завдяки універсальності ми і «виїжджаємо»: якщо аварія – працюємо усі разом.
Ще за темою: Про село Красне на Одещини: чому німець цю землю цілував та до чого має бути готова наречена гагауза?
Самими проблемними є Красне і Бессарабське – тут досі діє водопровід, побудований бессарабськими німцями. Йому вже близько ста років. Тож навіть тижня не проходить без аварій. Для проведення нового водопроводу кошти не передбачені ні в місцевому, ні в обласному бюджетах. За воду люди платять, але стараються десь надурити, роблять «ліві» врізки, поливають городи. Доводиться сваритися.
Ще про що треба подумати – це про надання ритуальних послуг. У селах цього не вистачає. В громаді є ритуальна машина, але було б добре, щоб ми могли надавати повний обсяг послуг. А то у людей горе, а вони бігають, шукають копачів, труну та багато ще чого.
Дмитро Куруч, заступник голови Буджацької громади:
– У нас працюють п’ять комунальних господарств, що обслуговують по декілька сіл. Щойно утворилася громада, ми одразу придбали п’ять тракторів з різними агрегатами, автогрейдер, два автобуси, мотоблоки – вони дуже зручні в селі. З початком війни та відключень світла забезпечили всі комунальні підприємства генераторами. Водопостачання налагоджено добре. На жаль, поки не вдалося налагодити по всій громаді вивіз сміття.
Відсутність світла нас багато чому навчила – генератори потребують багато палива, тому не є ефективними. Отже, ми працюємо над отриманням пільгового кредиту для придбання 14 сонячних станцій. Їх встановимо на водонапірних вежах в селах, на великих школах, лікарні. Розгляд документів вже закінчено і погоджено банком.
Читайте також: Сонячні панелі для приватної оселі: що потрібно знати? Житель Рені ділиться досвідом
Павло Якимов, директор КП «Лісне»:
– У нас вісім працівників. Звісно, це мало, тому ми співпрацюємо з Центром зайнятості, який щокварталу направляє людей на суспільно-корисні роботи. В основному це жінки, яких ми задіюємо на роботах з благоустрою, наведення порядку.
Водопостачання в усіх селах цілодобове, проте на сьогодні є проблеми в Миколаївці. Тут тривалий час водопостачання утримувало сільгосппідприємство, і люди не платили за воду. Після подорожчання світла господарям це стало невигідно, і тепер водомережу передають нам, причому в поганому стані. Минулого місяця всі зароблені кошти довелося кинути на ремонт, і комунальники залишилися без зарплати. Крім цього, треба ще переконати людей, що тепер вони мають платити за воду, встановлювати лічильники. А це непросто. Звичайно, хотілося б заробляти більше. У нас є новий трактор, щоб надавати, наприклад, додаткові послуги, але потрібні ще навісні граблі, тюкопрес. Взагалі, була б техніка, було б значно легше. Роботи вистачає – у нас на дві руки десять справ.
Іван Могулюк, директор КП «Височанське 2»:
– Перше, що ми зробили, – налагодили вивіз сміття і переконали людей, що за це треба платити. Потім у Височанському відкрили свій столярний цех, де почали виготовляти бесідки, садово-паркові лавки тощо. У нас працює класний столяр Іван Павлюк.
Водопостачання в усіх чотирьох селах, що ми обслуговуємо, – безперебійне, усі три свердловини працюють. Сміттєзвалища впорядковані. Підприємство має трактор з навантажником, автогрейдер – при наших дорогах без нього не обійтися, мотоблок. Також співпрацюємо з Центром зайнятості.
Ніби усе добре, але фінансової спроможності ми так і не добилися, зарплата так і залишилася мінімальна. Справа в тому, що постійно ростуть ціни – то на світло, то на пальне. Ми несемося за ними, і тільки наздогнали – вони знову вверх. В таких умовах комунальні господарства ніколи не будуть прибутковими.
На фото: Комунальне господарство «Побутовець» отримало від ЮНІСЕФ потужний генератор
В Одесі жартували: що таке «Гуморина»? Це 1 квітня, коли звідусіль приїжджають люди, які не… Read More
В Україні з'явилося нове кліматичне явище – «тропічні» ночі, коли температура повітря не падає нижче… Read More
Соборне (колишнє Березине) – селище, якому наступного року виповниться 210 років, має стратегічне значення для… Read More
1 квітня в Одесі традиційно розпочався сезон фонтанів: першим сьогодні запустили фонтан у Міському саду. Read More
Сучасні кухонні змішувачі є зручними, стильними та функціональними. Виробники пропонують великий вибір різновидів моделей. На… Read More
Дивізійська громада Білгород-Дністровського району втратила на війні Героя - у боротьбі за незалежність і суверенітет… Read More