Як колядують, щедрують та засівають у селі Загнітків на Кодимщині

Там, де ступить Коляда, – буде щастя

– За радянських часів забороняли колядувати. А сьогодні можна співати, але чомусь не всі мають охоту. Але ж колядки привносять у душу радість, а в хату – щастя. Тому раджу кожному вивчити хоча б одну колядку і порадувати себе та своїх рідних, – каже директор Загнітківського будинку культури Сергій Олійник.

Читайте також: Сьогодні Різдвяний святвечір: головні традиції свята

Як же вдається зберігати традиції?

– Ми спілкувалися зі старожилами, від яких і записали старовинні колядки та щедрівки. Співаємо здебільшого старі колядки. Залучаємо до вивчення традицій молодь, – розповідає художня керівниця, збирачка фольклору Світлана Олійник.

За її словами, у селі здавна колядували для хазяїв, яким бажали добробуту та здоров’я, також колядували для дітей та незаміжніх дівчат. Співали «Небо і земля», «Во Віфлеємі», «Нова радість стала», «Пане господарю, ой, вставай, не спи», «Над вертепом зірка ясна», «Радуйся, син Божий народився», «Що то за предиво» та багато інших.

Сьогодні загнітківські колядники ходять колядувати із старовинною колядкою, яку співала жителька села Домна Міхалкова (1892 р.н.): «Ой, саду, саду, сад винограду виная, винная яблунь винні яблучка вродила. Ой, там ходила ґречная панна хазяйка виная, виная яблунь мені яблучка вродила…».

Перед святами проводять репетиції сільські колективи: вокальний ансамбль «Майстриха» і народний фольклорно-автентичний колектив «Витоки».

– Ми не маємо спеціальної музичної освіти. Але дуже любимо співати, – каже учасниця колективу «Майстриха» Любов Міхалкова. – Війна не завадила колядкам. Ми підтримуємо традиції і передаємо їх дітям.

А Лідія Жигайло розповідає, що колядувати треба найменше втрьох. Бо перший – це звіздар, який має добре знати колядки і нести звізду. Другим іде дзвонар, котрий несе великий дзвіночок і дзвонить, сповіщаючи селу, що йдуть ряджені. А третій – міхоноша, який має носити мішок з гостинцями, що хазяї складали колядникам.

Спеціально для колядників випікають куріги – маленькі калачі. Кожен колядник вважає за честь отримати такий калач.

Ви також можете дізнатися: Святвечір у дідовій хаті: спогади з дитинства

У перший день Різдва завершується різдвяний піст, тож українці сідають за святковий стіл та колядують.

Традиційно в Загніткові колядують від старого до малого. Тут стараються не оминути жодної оселі. Адже вірять, що там, де ступить Коляда у хату, цілий рік пануватиме добро і любов.

Що святкуємо після Різдва?

Після святкування Різдва Христового зимові святки продовжуються.

Собор Пресвятої Богородиці

На другий день Різдва святкують Марії, Святої родини, по-духовному – Собор Пресвятої Богородиці. Жодних обрядів у цей день немає. Співаються колядки, показують вертеп та вітають іменинників.

Стефана

На третій день Різдва відзначають Стефана – першого християнського мученика. У народі Стефан пошановувався як покровитель домашньої худоби, особливо коней. Цього дня господарі наймали пастухів на наступний сезон. Для цього влаштовувалась спільна трапеза. А коней на Стефана напували й годували із срібного посуду, щоб вберегти їх від хвороб. Дівчата з допомогою спеціального обряду змивали печаль з серця. У спеціальну «пагубну» чашу вони зливали воду, щоб сховати тугу з серця.

Щедрий вечір

Це друге свято різдвяного циклу, яке приходить через тиждень після Коляди. День святої преподобної Меланії. Його ще називають Маланки.

Як розповідає жителька села Загнітків Марія Медруляк, за традицією святкування Маланки у селі супроводжується відвідуванням осель із щедрівками та побажаннями щастя, здоров’я і добробуту в новому році, приготуванням щедрої куті.

Ще з цієї теми: Про традиції Святвечора від бойків із села Агафіївка

Перед вечерею кутю ставлять на покутті під образами. А після вечері її з ложками залишають на столі на ніч для померлих пращурів.

У селі цілу ніч «водять козу». Маланка з ряженими витанцьовує. Гурт проситься до господарів щедрувати та маланкувати. У щедрівках бажають господарям щедрого року «на жито, пшеницю і всяку пашницю. Щоб добра було доволі і в коморі, і в стодолі». Зазвичай щедрують парубки, але останнім часом долучаються і дівчата. Маланку запрошують в хаті сісти, примовляючи: «Сядь же у нас та посидь, щоб у нас все добро сідало: кури, гуси, качки, рої та старости».

Сію, вію, посіваю, з Новим роком вас вітаю!

Це вже на Василя. Посівання дуже популярні в Україні. І сьогодні вважається, що посівати першими мають хлопчики або чоловіки. Дехто навіть собі замовляє таких посівальників. І лунає в кожній хаті:

Сію, сію, засіваю,
Вашу хату не минаю,
З Новим роком йду до хати,
Щось вам маю віншувати:
Щоби діти всі здорові,
Їсти кашу всі готові,
Щоб вам була з них потіха,
А нам грошей хоч півміха!

Другий Святий вечір – Водохрещенський вечір

Це день суворого посту. Останній день колядування, останні святкові ворожіння. Під Водохреща збирають сніг, який, як вважається, має цілющі властивості і зберігає свіжою воду в криницях протягом року.

Увесь день люди не їдять. Сідають вечеряти, коли засяє на небі вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви. Після вечері всі кладуть ложки в одну миску, а зверху – хлібину, щоб хліб родився.

Водохреща. Йордан

Свято Водохреща увібрало в себе багато язичницьких і християнських обрядів. Головне місце серед них посідали обряди, пов’язані з водою. Водохреща – це третє свято різдвяного циклу.

На Водохреща йдуть до храмів освячувати воду. Цією водою окроплюють всіх членів сім’ї, оселю, криниці. На вечерю подають пісні страви: вареники з капустою чи з картоплею, млинці на олії, кутю, узвар.

Кутя готується тричі: на Святвечір – багата кутя, на Щедрий вечір – Щедра кутя, у Водохресний вечір – Голодна кутя.

Раніше ми розповідали: Обряд Мошу на півдні Одещини: колядки, морозні зими і як легко впізнати першого хлопця на селі.