Він виконав останній наказ: у Рені пройшов турнір пам’яті юного захисника України

Подарунки від імені Стаса

Цього дня у залі спортшколи, де зібралися на турнір наймолодші спортсмени та спортсменки, було дуже галасливо – діти не стримують своїх емоцій. Юним баскетболістам важливі змагання, щоб побачити рівень власної технічної та фізичної підготовки, навчитися злагодженої командної гри.

На турнір прийшов батько загиблого героя Костянтин Топала. Вони із дружиною Вікторією придбали для всіх учасників турніру три комплекти медалей, грамоти та солодощі – від імені Стаса. Кажуть, він дуже полюбляв смачненьке, але коли купував для себе, завжди ділився з товаришами. 

– Наш син займався баскетболом, боксом та відвідував тренажерний зал, – розповідає батько юного героя. – Коли Стас був ще маленьким, я на подвір’ї нашого будинку встановив турніки – і всі хлопці з користю для здоров’я проводили час.

Склав присягу напередодні війни

– Стасик завжди прагнув бути першим, на всіх «Стартах надій» він біг мало не до втрати свідомості, не здавався – аби його команда здобула перемогу, – згадує про свого друга Катерина Борисюк.

– Ми разом з ним займалися спортом, ходили до спортзалу «Атлант», – розповідає друг Давид Кирмиза. – Стас чудово плавав. Сам по собі він був здоровий хлопець. І наполегливий.

У юнака були права водія на кілька категорій, він отримав диплом електромонтера з ремонту та обслуговування електрообладнання.

– Але в цій спеціальності він не бачив себе, – розповідає його друг Олександр Сташко. – Оскільки Стас був дуже спортивний, вирішив стати військовим. Ми це рішення обговорювали, казали: подумай, може, таки на гражданці чимось займешся? Але він вже прийняв рішення. Стас кілька разів ходив до військкомату. Його взяли не одразу, але він все одно домігся свого.

Морський піхотинець Станіслав Топала склав присягу за кілька місяців до початку широкомасштабної війни. Вона застала його у Миколаєві.

Солдата настигла куля снайпера

Хлопець із міста Рені загинув під час оборони Маріуполя, у важких вуличних боях. Про те, як це було, батькам розповіла мешканка Маріуполя, яка того дня не встигла сховатися до підвалу.

Загону ЗСУ загрожувало оточення, намагалися вибратися. Жінка чула, як командир наказав: «Стас, вперед!». Солдат кинувся через вулицю – але його настигла куля снайпера. Загін зрозумів, що шлях вперед відрізаний – і відступив до району металургійного комбінату, де тримав оборону ще два тижні.

Лише через два тижні, коли канонада стихла, жителі змогли вийти із підвалів. Навколо було багато вбитих мирних громадян і один воїн. Вони загорнули тіло молодого бійця в покривало та поховали прямо у дворі. Одна з жінок зберегла у себе документи Стаса, їх фото вона виклала в соціальні мережі. Так жителі міста Рені Вікторія та Костянтин Топала дізналися про загибель сина.

Станіслав Топала нагороджений орденом «За мужність» третього ступеня (посмертно). Його ім’ям названо одну з вулиць міста Рені.

– Ми хочемо, щоб баскетбольний турнір пам’яті Станіслава Топала став щорічним, – сказав тренер Борис Кюркчі. – Це буде данина пам’яті всім нашим землякам, які повернулися додому на щиті.

Читайте також:

• Десантник з Одещини Дмитро Масловський, який загинув у рукопашному двобої з ножем, став Героєм України
• День жалоби в Кілії: до рідного дому на щиті повернувся загиблий Захисник
• На фронті загинув головний інженер одеського комунального підприємства