Відпочити душею і тілом: 8 причин, чому варто відвідати Любашівщину

На Любашівщині є що показати, чим пригостити і як розважити.

До пандемії та війни у селі Любашівка активно розвивався зелений туризм. 2019-го місцевою владою було започатковано туристичний маршрут «Любашівські мандри», який апробували  провідні фахівці туристичної галузі Одещини.

Від Покровки до Ясенового

Маршрут розпочинається від храму Іоанна Богослова, що у селі Покровка.

Церква, яку вінчають 12 куполів, була побудована на початку 20-го століття. Стіни храму муровані розчином на яєчних білках  і з цегли власного заводу пана Кондрацького. Святиня пережила непрості часи — її розграбували, зняли бронзові дзвони і хрести, а двері забили дошками. Кілька десятиліть храм стояв порожнім. Атеїсти виношували плани зруйнувати архітектурне диво. Врятувало його те, що будівлю стали використовувати як склад. На її захист виступив письменник Степан Олійник, уродженець сусіднього села Левадівка. На початку 1990-х храм повернуто релігійній громаді.

Покровка і сусіднє село Троїцьке все ще користуються плодами дбайливого господарювання та благодійності колишнього власника. У його садибному будинку розташовується школа, збереглися електростанція і господарські будівлі.

Є у селі й панський маєток родини Кондрацьких з підземним ходом.

У Троїцькому Будинку народної творчості можна ознайомитися з вишуканим зібранням мистецьких творів заслуженого майстра народної творчості України, основоположника південного стилю декоративно-прикладного розпису Ростислава Палецького, оглянути маски слов’янських богів, пантеон яких витворив художник і поет Микола Скалозуб. Не можна оминути увагою колекцію творів ужиткового мистецтва, представлену, зокрема, кількома сотнями вишитих рушників ХІХ-ХХ століття.  Директор закладу Олександр Славінський розповість про митців, які своєю творчістю прославили село, Одещину та всю Україну.

У селі Ясенове Друге туристів вражає своєю величчю більш як 200-річна церква Покрови Пресвятої Богородиці, відроджена і оновлена меценатами, де зберігається чудотворна ікона «Усіх скорботних радість», написана монахами на Афоні. На церковному подвір’ї ташується сільський краєзнавчий музей. Його експонати — красномовні свідчення історії цього краю з часів палеоліту і до сьогодення.  Хранитель старожитностей Юрій Ганченко повідав про засновника музею Сергія Рахубенка, який його відкрив більше 60 літ тому, долучивши до вивчення історії краю сотні місцевих школярів.

Включена до маршруту садиба «Медові роси» — найпривабливіший на півночі Одещини етнографічно-оздоровчий центр, започаткований родиною Гогулінських у селі Ясенове Перше. Свою садибу із 150-річною хатиною ентузіасти перетворили на справжнісінький осередок зеленого туризму, доклавши до цього творчий потенціал, майстерність і кипучу енергію.

Його господиня Алла Чаус пропонує апітерапію. Її батьки — Володимир і Ольга Гогулінські — займаються пасічництвом та народними ремеслами. Тож у садибі можна придбати мед, медовуху і хреновуху, воскові свічки, ляльки-мотанки тощо. Щедрі господарі не відпускають туристів голодними, а частують їх вишуканими стравами та цілющими напоями.

База відпочинку «Садиба на Кодимі» в Арчепитівці пропонує туристам відпочинок у двоповерхових дерев’яних будиночках. Є ресторан, басейни, ферма з вирощування равликів з дегустацією цього делікатесу. З розваг на кодимській садибі — рибалка на річці та екскурсія річковим транспортом тощо.

Надкодимський дивокрай

Мальовничі села Любашівської та Зеленогірської громад, що красуються обабіч річки Кодими, можуть стати справжніми осередками зеленого туризму садибного типу. Адже тут збереглося чимало стародавніх осель під солом’яним дахом.

У селі Ясенове Друге відроджує стародавню садибу аграрій і меценат Сергій Паровик. У сусідній Гвоздавці селянин Володимир Бурлака відновив сільське архітектурне диво — хатинку під очеретом — у первозданному вигляді. Стіни розписано національним орнаментом. Подвір’я огороджено вербовим плетеним тином, на якому видніють більше сотні різноманітних глеків. Зведено сауну, облаштовано місця для літнього і зимового частування, є невеличкий декоративний водоспад. Для купання тут встановлено чан на пів тони води. Це для паріння взимку, щоб вигнати з тіла усі недуги. Освіжитися можна, упірнувши прямо у ставок, виритий дбайливим господарем на місці городу.

У вольєрах міні-зоопарку вигулюються австралійські страуси ему, павичі, фазани, декоративні качки та голуби.

У Бобрику Другому відроджує стародавні хатини Василь Заплітний. Тут українські оселі розписані колоритними національними візерунками.

Також допитливі туристи можуть ознайомитися з виробництвом ефірних олій з шавлії, любистку та інших рослин. Зацікавить і соц-арт, який ще таїться на автобусних зупинках, обрамлених мозаїчними полотнами, зокрема й виконаний у національному стилі.

На тракті Криве Озеро – Балта у Бобрику Першому височіє «Дуб Пушкіна». Як відомо, поет двічі проїжджав цією дорогою, прямуючи до Кишинева і, вірогідно, під ним відпочивав.

— Барвиста, духмяна, смачна Україна — вся вона тут, на Любашівщині. Тут відкривається туристична стежина в неповторні місця, щоб усі охочі мали змогу намилуватися затишком і красою цього краю, спробувати тутешні страви з домашньою медовухою та хреновухою, поспати на вуликах, помилуватися природою, відпочивши тілом і душею від міської метушні, — відгукнувся про маршрут «Любашівські мандри» знаний в Одесі туроператор Олександр Грабовський.