Поки деякі українці бояться посилення мобілізації, одеський барменеджер Ілля Хребтов мріє потрапити до ЗСУ, але не може. Тому з 24 лютого чоловік допомагає фронту як волонтер. «Одеське життя» поговорило з Іллею Хребтовим про гуманітарну допомогу, «москалів» та військових у барах.
До війни Ілля Хребтов будував успішну кар’єру у ресторанному бізнесі – організовував роботу барів в Україні та за кордоном. Але з 24 лютого його життя докорінно змінилося – вже 2 роки він займається винятково волонтерством. Чоловік каже – пішов би воювати й сам, але на фронт його не беруть.
«У мене є одна велика проблема: народився я і виріс, на жаль, у Москві. До Одеси я переїхав у 19 років, 1996-го року. Це моя історична батьківщина, у мене бабуся – одеситка. Але громадянство я не змінював, жив з постійною посвідкою на проживання, одружився, відкрив СПД. Я такий собі кацап з Молдаванки, так би мовити. Я не очікував, що почнеться повномасштабне вторгнення. На жаль, зараз я розумію, який я був дурний і сліпий», – зізнається Ілля.
Вперше потрапити до військкомату чоловік спробував уже 24 лютого. Отримавши відмову, Ілля почав допомагати фронту іншими способами, просто біля ТЦК.
«24 лютого я побачив, скільки наших хлопців стояло у черзі до військкомату. Люди привозили їм їжу, воду, теплі речі. Я почав дзвонити власникам мобільних кав’ярень: ми з ними були багато років знайомі й разом організували для хлопців каву/чай», – згадує волонтер.
Вже наступного дня Ілля зайнявся коктейлями… Молотова. Тоді «Бандера-смузі» збирали по всій Одесі, і для їхнього виробництва потрібно було знайти безпечне місце на відкритому повітрі.
«Знайти приміщення було проблемою: на той момент ми ще не розуміли, хто свій, а хто чужий, і не хотіли, щоб наша справа була у всіх на очах. В решті решт потрібне місце знайшли, почали готувати та розвозити «Бандера-смузі» хлопцям», – каже Ілля.
Незабаром колишній бармен зайнявся не лише «напоями», а й кухнею – звичайно, не ресторанною. Це були комплексні обіди для новобранців, ТрО, блокпостів та поліцейських. Частина приготовленої їжі також вирушала до будинку для літніх людей – під опікою Іллі та колег-волонтерів опинилися 55 бабусь.
«Катерина Баржан була «мамою» нашої кухні. Під її керівництвом готувалося майже 2000 обідів. Я допомагав їх розвозити. Сарафанне радіо в Одесі дуже добре працювало, і з продуктами нам стали допомагати великі компанії та магазини – дуже їм дякую. Так ми працювали до 22 грудня 2022 року, поки вистачало можливостей», – згадує волонтер.
Незабаром до їжі додалася й вода – коли у сусідньому Миколаєві почалися проблеми із водопостачанням. З весни до осені 2022-го разом із п’ятіркою інших волонтерів Ілля організовував щотижневе відправлення кількох фур, завантажених водою. Гуманітарку відправляли щоп’ятниці, незалежно від погоди.
«Людей у Миколаєві збиралося дуже багато. Ми боялися, щоб місце роздачі не потрапило під обстріл через наведення колаборантів, але розуміли, що розвозити воду необхідно», – каже Ілля.
Зараз Ілля займається переважно військовою допомогою: у тому числі допомагає одеській 126-й бригаді ТрО з машинами, дронами та тепловізорами. Чоловік намагається співпрацювати одразу з кількома фондами («ДРІМТІМ.ОДЕСА», «Староконка») та не зациклюватись на якомусь одному БФ. На жаль, допомагати фронту стає дедалі складніше: збори поступово падають, а державна машина гальмує процес.
«Найбільша проблема – це паперова тяганина, яка прирівнює нас із Радянським Союзом. Через неї ми не можемо закрити велику кількість запитів. Напевно, по паперах у військових частинах все чудово, там є й аптечки, і броники, і каски. Але насправді 80% спорядження бійці купують власним коштом чи коштом волонтерів. Ми намагаємося втекти від Радянського Союзу, але він нас наздоганяє», – пояснює волонтер.
Ілля давно не працює з барами, але, на його погляд, у війну люди мають право пити у таких закладах. Хоча тут є свої нюанси.
«Те, що бари й досі працюють – це нормально. Люди повинні якось знімати стрес, але не в комендантську годину, звичайно, хоч і таке буває. Ще я дуже негативно ставлюся до людей у формі, які можуть піти до бару та вимагати алкоголю – військові мають показувати позитивний приклад. Якщо ти вийшов на «гражданку» на один день – випий удома, щоб тебе ніхто не бачив», – вважає Ілля.
Вже два роки волонтерство – основна діяльність Іллі, але він все одно намагається потрапити до ЗСУ, хоч поки що марно. На цей момент у чоловіка вже 7 відмов. При цьому воювати на боці РДК («Російського добровольчого корпусу») чи інших військових підрозділів, куди пускають із «червоним» паспортом, волонтер не бажає.
«Я із москалями служити не хочу. За два роки я настільки зненавидів цю націю, що мені складно. Я боюся, що мене може зірвати, якщо хтось щось не те скаже про Україну. Прикро, що у нас багато людей призовного віку хочуть виїхати з країни. Я жартую, що готовий із ними помінятися паспорт на паспорт», – каже волонтер.
Зараз Ілля відкрив новий, невеликий, збір на підтримку волонтерів SKAY, щоб закрити запит на понад 100 планшетів для української ППО. Якщо ви хочете приєднатися до цієї ініціативи та довіряєте Іллі Хребтову, відправити донат можна на його Монобанку.
У сучасному світі стабільний та швидкісний інтернет дуже важливий для виконання бізнес-завдань та повсякденного користування.… Read More
В Одесі правоохоронці затримали завідувачку одного з відділень "Дитячої міської клінічної лікарні №3". Її підозрюють… Read More
22 листопада 1954 року, тобто рівно 70 років тому «скопитився» Андрій Януарович Вишинський. «Фі!», —… Read More
У частині Приморського району Одеси у п'ятницю, 22 листопада 2024 року, тимчасово відключать воду. Причина… Read More
В ЮНЕСКО дали відповідь на гучний «Одеський лист», в якому противники деколонізації топонімів, названих на… Read More
Завтра, у п'ятницю, 22 листопада 2024 року, в Україні та, зокрема, в Одесі та Одеській… Read More
