У самому серці одеського степу стоїть село, яке зберігає дух Карпат. Сюди 1951 року депортували понад сотню бойківських родин. Вони перетворили Агафіївку та Пилипівку на «південну Бойківщину». Там досі звучить бойківська говірка, зберігаються традиції предків, а православні та греко-католики моляться в одній церкві.
Ключові моменти
Два села посеред степу Одещини – маленька батьківщина багатьох поколінь уродженців карпатських горян з Бойківщини. «Столиця» старостату – Агафіївка. Розташована вона за десять кілометрів від Любашівки на трасі Кропивницький – Кишинів. Є й власна річка – Чичиклія, яка зараз, на жаль, майже пересохла. Раніше уздовж неї пролягав відрізок Бендерського чумацького тракту з Києва до Одеси.
Донедавна велелюдні села нині нараховують менше пів тисячі жителів, які вирощують хліб, свято бережуть прадавні звичаї і традиції, мужньо захищають Вітчизну, допомагають ЗСУ та молять Всевишнього про перемогу.
Внаслідок поразки Туреччини у війні з Росією межиріччям між Південним Бугом та Дністром у 1791 році заволоділи московіти. Села, зимівники й хутори, залюднені здебільшого українцями, царизм роздарував своїм військовим та чиновникам, які вільних гречкосіїв закріпачили.
За легендами, сприяли заселенню власне Агафіївки також чумаки, які зупинялися в місцевій корчмі, щоб перепочити та запастися провіантом. Село йменувалося Щесєве, а зі зміною землевласників називалося Кропачівка, Петропавлівка й навіть Махновка. Нинішня ж назва остаточно закріпилася у 1918 році.
Агафіївка не схожа на жоден з населених пунктів Любашівської громади. Село має специфічну біографію – тут можна вивчати як ужиткове мистецтво жителів причорноморських степів, так і самобутню культуру бойківських переселенців.
1951-го, внаслідок обміну територіями між СРСР і Польщею, на північ регіону депортували корінних карпатців із села Михновець тодішньої Дрогобицької області.
Жителі Агафіївки та Пилипівки радо прийняли 132 сім’ї бойків, котрі збагатили їхнє культурне життя своєю самобутньою говіркою, звичаями, ремеслами, піснями, традиційними стравами тощо.
Староста Наталя Бабець повідала, що в Агафіївці залишилося більше десятка бойків-старожилів, які ще пам’ятають трагічні події 74-річної давнини. Тоді пограбованих радянською владою та відірваних від рідних домівок людей розселили в степах без житла та води й змусили розбудовувати колгоспи та вирощувати хліб для СРСР.
Багато хто мріяв повернутися в омріяні гори, але сувора радянська паспортна система зробила з бойків-колгоспників та місцевих селян безправних «кріпаків».
Загалом в старих кордонах Одещини було створено 20 бойківських резервацій, в яких утримували більш як 10 тисяч переселенців.
Сьогодні їхні численні нащадки жартома називають вже рідну Одещину південними рубежами Бойківщини.
Десятки місцевих артистів та бойків-переселенців, об’єднавшись у дружній гурт, виконували народні пісні та влаштовували театралізовані дійства за мотивами п’єс українських класиків.
На останньому з гастрономічних фестивалів у Любашівці справжній фурор своїм виступом влаштував квартет «Агафіївські дівчата». Четвірка артисток, найстаршим з яких уже перевалило за вісімдесят, під акомпанемент баяніста Івана Удича продемонструвала глядачам свій талант і любов до рідної української пісні.
Унікальність цього художнього колективу в тому, що дві його учасниці – Дар’я Асафайло і Марія Дуньо – бойківчанки, Любов Сокіл – уродженка Балтщини, а Катерина Дідуренко – з місцевих. Жваві бабусі також співають у церковному хорі православної та греко-католицької парафій.
Свої релігійні потреби жителі Агафіївки відправляють в церкві Великомученика Дмитрія Солунського.
Храм будували, як кажуть, усім миром. Найбільше коштів пожертвували на святу справу закордонні родичі агафіївських бойків, тому між греко-католиками та православними точилися гострі суперечки з приводу приналежності сакральної споруди. Та порозумівшись, віряни по черзі моляться у своїй церкві.
Зранку править службу православний священник отець Дмитро Дмитрів, а після нього – греко-католицький парох Роман Монтецький.
2005 року, відвідуючи Агафіївку з візитом, глава УГКЦ Любомир Гузар провів службу в храмі та виголосив: «Нам не можна і не треба втрачати надії на кращі часи. Замість того, аби зневіритися, беріться до роботи!».
2006-го зусиллями юної бойківчанки Ірини Безнащук в селі з’явився етнографічний музей бойківських старожитностей.
Через рік у сільському клубі влаштували «Агафіївські вечорниці», на які завітали почесні гості-бойки з Одещини та Миколаївщини. Публіцистка та етнограф Наталя Кляшторна, яка народилася на Херсонщині в сім’ї депортованих із Західної Бойківщини, авторка історико-документальних видань «Акція-51. Останні свідки» та «Акція-51. Книга пам’яті», розповідала про трагічну долю переселенців з Бойківщини в степи півдня України.
За директорства Марії Крись школярів знайомили з бойківськими традиціями, відзначили сторічний ювілей письменника, журналіста, редактора, члена ОУП «Слово» Івана Смолія (1915-1984) з Михновця, який жив і працював в еміграції, влаштовували Різдвяний вертеп, шанували кожну річницю депортації.
Тепер в селі немає ні музею, ні школи.
У 2021 році на 70-річчя депортації бойків біля приміщення старостату встановили пам’ятний знак – Золотий Тризуб. Нащадки депортованих спорудили його на честь своїх батьків та дідів, які з гідністю пройшли жорстокі випробування сталінського режиму. І вижили.
Фінансові витрати взяв на себе фермер Василь Петричкевич, якому допомагало чимало земляків.
Селяни тут жили по 90-100 літ і не хворіли, бо трудилися зрання до смерку та споживали власноруч вирощене.
На свій столітній ювілей бойківчанка Катерина Асафайло тужливо співала: «Ой нема то краю, краю над ту Верховину, коби мені погуляти хоч одну годину».
Свого найменшенького Василька вона народила у 51-річному віці уже в Пилипівці, де для вимушених переселенців розбили два провулки та звели скромні оселі. Її син, ставши художником, навіть розписував Агафіївську церкву.
Кілька днів не дожив до свого століття горець Іван Лисейко.
85-річна Марія Котюжинська – з корінних. Все життя трудилася на фермі дояркою. Донедавна ще утримувала двох корівчин, але через хворобу ніг змушена була перебратись у Любашівку до синів.
– З бойками ми мирно вживалися. Разом трудилися в колгоспі та дружили сім’ями. Добре пам’ятаю Катерину Асафайло і її чоловіка Павла – шляхетного чоловіка, який до Другої світової їздив у Францію заробляти кошти для своєї родини.
Жили ми скромно, власноруч пекли хліб. Мали все своє. У крамниці харчів не купували, лише мило чи нитки, – розповіла сільська трудівниця Марія Котюжинська. – Моя матуся Валентина була заядлою робітницею. Бувало, на косовиці гектарний клин жита вручну викошувала швидше за чоловіків. Прожила майже 90 років, і ноги не боліли, а я ось мучуся. Найбільше – 102 роки – при здоров’ї прожила моя бабуся Варвара Савенко зі Шкарбінки. Лише шкода, що рідне село поступово вимирає.
Кількість жителів старостату, як і по Україні, неухильно скорочується. Так, у Пилипівці числиться до 90 осіб, а постійно мешкає тільки третина. Залишився один школяр, в Агафіївці – троє.
Свято шанують в Агафіївці свою землячку, педагога та правозахисницю Ганну Михайленко (1929-2015), яка замолоду викладала у школі німецьку мову, а мешкаючи в Одесі, все життя боролась за вільну Україну.
На початку 90-х бойківчанка організувала відсіч спробі переселити на Одещину 250 тисяч росіян, які мали змінити демографічну ситуацію й проголосити буферну «республіку». Також виводила одеситів на мітинги проти облради на чолі з Русланом Боделаном, яка не визнавала Акт незалежності України та намагалась проголосити «Новоросію».
Масовий пікет одеситів зірвав ще одну таку спробу 11 лютого 1993-го.
В Одесі вулицю Спартаківську перейменували на честь патріотки Ганни Михайленко (Смолій).
Офіційно села засновані у 1820 році, але свій відлік ведуть з османської доби, коли після знищення Запорізької Січі 1775-го козаки перебралися обживати цей дикий, але благодатний степ.
Читайте також:
В Одесі у суботу, 15 листопада 2025 року, буде тимчасово змінено схему руху трамвайних маршрутів… Read More
З 18 по 21 листопада Одеса знову перетвориться на музичну столицю Півдня: відбудеться VIII Міжнародний… Read More
Держава знову видає 1000 грн «Зимової підтримки», і Укрпошта допоможе отримати цю виплату навіть тим,… Read More
Стабілізаційні відключення електроенергії, введені по всій країні після чергової масованої атаки росіян на енергооб'єкти, триватимуть… Read More
У Чорноморську ударний дрон влучив прямо в машину-продаж на ринку, де стояли люди. Є загиблі… Read More
В Ренійській громаді з’явилася нова громадська організація «Ветеранське серце». Взяти на себе складну роботу по… Read More
