Юний футболіст із Балти загинув у дитячому таборі: батьки борються за пам’ять і справедливість

Трагедія, що шокувала не тільки Одещину

Трагедія, що сталася двадцять два місяці тому в академії «Бенфіки», шокувала Україну. В озері потонув 10-річний футболіст Іван Гончарук.

Вісім хлопчиків з тренером Андрієм Чорноусом пішли купатись в озері. Тренер знав, що Іванко не вміє плавати. Однак, зі слів свідків, він залишив дітей без нагляду (цю інформацію підтвердило досудове розслідування). Як наслідок – дитина потонула. З озера, яке має глибину 9 метрів, тіло хлопчика діставав водолаз.

На той час озеро не мало жодних заходів безпеки: зокрема, не було буйків, не чергували рятувальники. Також СОК Olympic village не мало дозволів на функціонування дитячих таборів.

Телефонний дзвінок 3 серпня 2023 року з Обухівського районного управління нацполіції був як грім серед ясного неба.

– Нам зателефонували і сказали: «Вашого сина знайшли в озері на території комплексу Olympic Village. На жаль, він загинув». Це був шок, біль і страшна порожнеча, яку неможливо описати словами, – згадує мати Івана.

Академія, що викликала довіру

Португальська «Бенфіка» у лютому 2019 року повідомила у пресі, що відкриє в Україні дитячу футбольну академію. Угоду було підписано спортивним директором лісабонського клубу Руй Кошта та директоркою Футбольної академії «Бенфіка» в Україні Марією Кривопішиною. І вже до кінця року в Києві та Харкові запрацювали дві філії. На відкриття приїжджали Луїзау та Бернарду Карвалью, а до роботи залучили відомих футболістів Сергія Кандаурова та Олександра Горяїнова. Про цю подію писали українські спортивні ЗМІ і офіційний сайт «Бенфіки».

– Офіційна школа респектабельного європейського клубу пропонувала чудові умови для юних футболістів. Окремо було наголошено на щоденних водних розвагах на озері. Нам підійшли ці умови і ми віддали 10-річного сина на літо в табір академії, поклавшись на репутацію клубу, – розповідає В’ячеслав Гончарук, батько Івана.

Такі діти – рідкість

Іван Гончарук навчався у Балтському ліцеї №2. Займався у секції з футболу спортивного клубу «Балта».

– Змалку син завжди заступався за слабших. Ми дуже цінували це в ньому, – каже мати Світлана. – Також він навчався в онлайн-школі арифметики «Соробан», розвивав логіку, уважність, швидкість мислення. Він любив фільми про героїв, багато мріяв. Ми вірили: син виросте гідним чоловіком.

Як згадує його вчителька Олена Леонова, Іванко був спокійним, врівноваженим і гарним товаришем. Йому легко давалася математика, він був здібним до вивчення мов.

– Ванюшка ділився зі мною мріями. Після матчів завжди розказував про свій забитий гол. Він дуже хотів поїхати до цього літнього табору, казав: «Уявляєте, там такі талановиті футболісти! В них можна чогось навчитися». Такі діти – рідкість, – говорить Олена Володимирівна.

«Нашого щастя вже немає»

Він багато читав, грав у шашки, любив їздити на велосипеді, подорожувати з батьками. Захоплювався математикою і був переконаний, що математика і спорт дуже близькі одне до одного – і там, і там має бути точний прорахунок.

Добрим словом згадують свого учня вчителі англійської та іспанської мов Марія Cтрус та Галина Ларіонова.

За словами педагогів, працювати з ним було справжнє задоволення.

– Час минув, а я згадую, як Іванко вчив мене користуватися ZOOM. Розповідав про прогулянки з батьками, про футбол, – каже Галина Василівна. – Його загибель – це втрата для всіх нас.

– Ви не можете уявити, як це – дивитися на дітей, які навчаються у цьому класі, зростають і йдуть до своєї мети. А нашого щастя вже немає, – із сумом говорить мати.

За два роки – два засідання

Відтоді як Іван Гончарук загинув, минуло майже два роки. За цей час було чотири підготовчих засідання суду і два слухання по суті справи.

Третє зібрання було призначене на 11 лютого 2025 року, але з якихось причин його відмінили і перенесли на 21 травня 2025. Всі ці засідання по кримінальному провадженню щодо обвинувачення тренера, який залишив дітей на озері без нагляду. Посадовим особам, наскільки відомо, й досі повідомлення про підозру не вручено.

– Допитів усіх свідків та дітей, які перебували у таборі, немає. Тренер, який залишив дітей самих, працював у таборі за усною домовленістю. Його спершу затримали, але зараз він перебуває на свободі. Досі не висунуто підозри посадовим особам, що відповідали за безпечне функціонування дитячого табору, – каже Світлана Гончарук.

Винуватими зробили батьків

Як розповідає мати, одразу після трагедії працівники національної поліції та прокуратури запевняли батьків, що усі винні у трагедії будуть якнайшвидше встановлені і притягнуті до кримінальної відповідальності.

– Однак тодішнє керівництво ГУНП у Київській області в офіційних коментарях щодо обставин злочину встигло звинуватити нас у трагедії нарівні з посадовими особами комплексу. Буцімто ми як батьки порушили усі правила безпеки, знайшли перше-ліпше оголошення, і привезли свого сина у «сумнівний заклад». Чим керувались посадовці, надавши такі коментарі стосовно нас, нам невідомо.

Відписки і біг на місці

Батьки зверталися до Уповноваженого з прав дитини і отримали… відписку. Подібну відписку отримали й від Міністерства молоді та спорту. Усі держслужби, до яких звертались потерпілі, знімають із себе відповідальність, посилаючись на те, що ще немає судового рішення.

Наразі сім’я Гончаруків готує лист до омбудсмена України з прав людини. Але вже зараз фіксують обмеження: відповідно до регламенту, омбудсмен не розглядає скарги, що стосуються судових і досудових проваджень.

До головного офісу ФК «Бенфіка» в Португалії сім’я напряму не зверталася, оскільки, за законодавством, це має робити поліція в межах міжнародного правового доручення. Саме правоохоронці мають з’ясувати, чи мав український табір офіційний зв’язок із клубом та чи використовував його бренд легально.

Чому це не глухий кут?

За словами Світлани Гончарук, з початку розслідування слідча Анна Кашпур постійно була з ними на зв’язку і запевняла, що усі винні понесуть покарання. Згодом, коли потерпілі змінили адвоката і він почав ставити питання слідчій, відносини Гончаруків зі нею погіршились. А пізніше вона зовсім перестала з ними контактувати.

Головна прокурорка у справі жодного разу не була присутня на судових засіданнях.

Крім того, окремі матеріали наших колег-журналістів про хід справи зникли з пошуку Google.

Також, на думку батьків, не можна не враховувати і той факт, що Марія Кривопішина – директорка академії – є донькою скандально відомого керівника Південно-Західної залізниці часів президента-втікача Януковича, Олексія Кривопішина. Саме за його керівництва будувався комплекс, де сталася трагедія.

Щоб вберегти інших дітей

На жаль, життя Івана Гончарука не повернути, як і не розвести руками горе батьків.

Але чому за халатність ніхто й досі не відповів? Чому мовчать Міністерство освіти, Міністерство молоді та спорту, УАФ, які мали б відреагувати на трагедію, провести перевірки таборів відпочинку, і в першу чергу «сумнівних», та засвідчити безпеку їх функціонування для дітей. Чому мовчить «Бенфіка», яка відкривала академію?

Минуло майже два роки після трагедії. А заклад функціонує в штатному режимі. У соцмережах розповсюджується реклама про надання ним послуг, зокрема й відпочинок на озері.

Тренер Андрій Чорноус продовжує працювати з дітьми у футбольному клубі «Вікторія», незважаючи на статус звинуваченого у тяжкому злочині.

Керівниця академії «Бенфіка» Марія Кривопішина, яка, як з’ясувало журналістське розслідування, володіє комплексом неофіційно, живе у Франції.

Жодної підозри посадовим особам, що мали б відповідати за безпечне функціонування дитячого табору, не висунуто.

Життя зупинилося для родини Гончаруків. Вони лише сподіваються на професіоналізм та неупередженість працівників Національної поліції, прокуратури та суду щодо встановлення усіх обставин трагічної події і справедливого притягнення усіх винних до кримінальної відповідальності. І все це з важливою метою: вберегти від трагедії інших дітей.

Читайте також: «Хочу, щоб нас ніколи не бомбили» Про що мріють діти Одещини під час війни?