Шість чудес Одеси: чого ми, можливо, не знаємо про місто

Морське диво. Музей на дні моря

Неподалік пляжу «Ланжерон» було створено справжній підводний музей. Він налічує понад 13 статуй в античному стилі та скульптурах, а на додачу до них — справжні піратські скарби: скриня зі скелетом, старовинні якорі та інші «антикварні» штучки. А крім того, експонатами музею стали ще й артефакти Кримської та Другої світової воєн – протидесантні їжаки та литі ядра. Відкритий музей був зовсім нещодавно — у 2012 році, але він уже добре відомий і одеситам, і гостям міста, а експозиція його постійно поповнюється. Ймовірно, до неї потраплять похмурі артефакти нинішньої війни.

Архітектурне диво. Шахський палац

Ця будівля розташована по вулиці Гоголя, 2, і була збудована у 1851 році архітектором Феліксом Гонсіоровським. Свого часу будинок служив своєрідною противагою Воронцовському палацу, що знаходився на протилежному кінці сучасного Військового узвозу. Пізніше будинок перейшов до графа Юзефа Шенбека. Тут також мешкав Федір Рафалович, голова знаменитого торгового дому. На початку минулого століття будинок протягом 10 років орендував шахіншах Персії Мухаммед Алі, завдяки якому палац і отримав свою неофіційну назву. Шах привіз із собою до Одеси гарем у повному складі — у кількості п’ятдесяти дружин. Ходили чутки, що «подруг життя», які провинилися, він скидав з балкона палацу прямо на тротуар. І хоча балконів біля палацу ніколи не було, саме ця легенда перетворила Шахський палац на одну з найцікавіших пам’яток Одеси.

Лікувальне диво. Куяльник

Куяльницький лиман — найнижча точка України, яка знаходиться на п’ять метрів нижче за рівень моря. У давнину він був морською затокою, де водилися величезні коропи та щуки, а на березі, на торговому шляху з Києва до Греції, була пристань. Лиман славився неймовірно солоною водою, і запорожці добували тут сіль та везли її до Європи. Вони ж помітили цілющі властивості куяльницьких грязей. Пізніше лікар Ераст Андріївський зайнявся їх вивченням і дійшов висновку, що вони перевершують своїми властивостями навіть бруду європейських курортів. У 1833 році тут була збудована перша лікарня. Під час Кримської війни на березі лиману було встановлено артилерійську батарею для відображення англо-французького десанту. Зараз куяльницькі грязі вважаються еталонними — вони містять 15 хімічних елементів, які беруть участь у регенерації всіх органів людського тіла.

Спортивне диво. Іподром

Іподром в Одесі було відкрито 1890 року. Місце для кінних змагань одеська влада вибрала не найкраще: з одного боку — з майбутнім іподромом сусідив цвинтар, з іншого — притулок для малолітніх злочинців, а з третього — скакове поле. У 1912 році, після проведеної ревізії, товариство заохочення кіннозаводства було закрито, а на іподромі почали проводити мотоциклетні змагання та автоперегони. Тут виступали з показовими польотами на аеропланах Михайло Єфімов та Сергій Уточкін. У 1918 році на іподромі спалахнула пожежа, і вона знову запрацювала лише через 10 років. За всю історію іподром закривали двічі — 1933 року та під час Другої світової війни. Це єдиний державний іподром України. На жаль, напевно, ще за нашого життя, це диво забудують висотками.

Кам’яне диво. Мостові

Перші жителі Одеси страждали від пилу влітку та непролазного бруду в інші пори року. Тому вулиці почали викладати щебенем із місцевого вапняку, який був зовсім непридатний для бруківок. Укладали його за допомогою чавунної ковзанки, в яку були запряжені воли. Але щебінь не рятував, а вузькі ободи коліс возів швидко руйнували будь-яке покриття. У 1820-х роках вирішили замостити вулиці каменем, який привозили як баласт на вантажних суднах, що йдуть до Одеси за зерном. Потім з’явилася ідея викласти вулиці лавовими плитами із Трієсту, Мальти та Ліворно. Але це створювало певні незручності — на вулицях, викладених каменем, стояв дикий гуркіт від возів, а на околицях було чути постійний гул, що долинав із центру. Сьогодні кам’яні бруківки — один із брендів Одеси та туристична пам’ятка.

«Мімішне» диво. Одеські котики

Одеських котиків можна назвати дивом Одеси. Найпухнастіші, найсміливіші та найнезалежніші, вони подають нам приклад іронічного та філософського ставлення до життя, а ми, завдяки їм, маємо невичерпний заряд гумору, людинолюбства та доброти.