Сестри-близнючки Наталя Альохіна і Тетяна Гавриленко разом з родинами дивом вирвалися з окупованого росіянами Херсона. Оселившись у Любашівці, шиють для наших захисників спорядження та екіпіровку.
Першою з сестер на початку квітня минулого року дісталась Одещини Наталя з донькою та сином.
— Коли росіяни атакували Херсон, ми переховувалися у підвалі. Наші ЗСУ і територіальна оборона намагалися стримати армаду наступаючого ворога. Пізніше дізналася про криваву трагедію у Бузковому парку, де близько тридцяти бійців тероборони з коктейлями Молотова мужньо виступили проти бронетехніки, але були розстріляні з кулеметів, — поділилася пережитим Наталя Альохіна.
— З перших днів окупації у нас проводилися мітинги проти росіян. Пам’ятаєте, як один відчайдух скочив на БТРа з нашим стягом, а прості люди освистали озброєних до зубів рашистів, скандуючи, щоб вони забиралися геть з нашого міста?! Проте окупаційна влада почала діяти жорстко щодо мирного населення. Активістів затримували і катували, наші прапори зняли, почали грабувати магазини та офіси. У житлових кварталах встановили далекобійні ракетні установки і гатили по Миколаєву та інших мирних містах. Страху ми натерпілися, що словами не передати.
У мирному житті Наталя працювала педагогом в школі-інтернаті. Чоловік трудився водієм, гарну роботу мали донька і зять. Коли докотилася жахлива звістка зі звільненої Київщини про звірства росіян у Бучі та інших містечках, а чоловікам погрожували мобілізацією до рашистського війська та створенням «ХНР», Альохіни наважилися на виїзд із Херсона. Найперше, мати хотіла врятувати своїх дітей від війни!
— Об’їхавши місця розташування ворожих військ та бойових дій, ми манівцями потрапили в Миколаївську область. У небезпечні мандри вирушили на початку квітня. Мали намір оселитися у Первомайську, але там не знайшлося квартири, тож переїхали до Любашівки. Винаймаємо житло, налагодили побут. Завдяки місцевій владі маю приробіток. Син Владислав, третьокласник, онлайн навчався у своєї херсонської вчительки. Тепер закінчує четвертий клас в любашівській школі, — розповіла Наталя.
Сім’я її сестри Тетяни Гавриленко втікала з Херсона вже влітку. Спочатку дісталися до Запорізької області, а звідти помандрували у привітну Любашівку. Як вправну швачку молоду жінку радо прийняли на роботу в швейний цех місцевого Будинку культури. Зараз спільно з майстринями Валентиною Вовк, Наталею Ілющенко та сестрою вони шиють для ЗСУ військову форму та бушлати, а раніше майстрували розгрузки-плитоноски, плащ-намети, маскхалати, аптечки тощо.
На жаль, сьогодні Херсон потерпає від щоденного ворожого бомбардування з боку цинічного ворога. Тож сестри з родинами очікують повного звільнення рідних місць, щоб повернутися до мирного життя в рідних домівках.
