Російська агресія на Донбасі, очевидно, продемонструвала необхідність реформ в українській армії. З початку воєнних дій на Сході країни розпочалася реорганізація Збройних сил України. Зміни торкнулися інституту сержантів. На думку військових експертів, сержантська реформа стала одним із найважливіших факторів, які дозволили ЗСУ успішно протистояти російській агресії.
Як відрізняється роль сержанта у радянській та дореформеній українській армії від його значення у ЗСУ нині, дізнавалася «Одеське життя».
Старослужбовці, здатні командувати
Чимало сержантів, які сьогодні захищають нашу країну, в минулому проходили службу у Збройних силах України ще до її реформування, деякі – в радянській армії.
Микола, з початку повномасштабної війни мобілізований до мотострілецької бригади, отримав своє звання під час термінової служби в українській армії у 90-ті роки.
– Тоді сержантами ставали старослужбовці – ті, хто прослужив щонайменше півроку. Жодних курсів, як сьогодні, тоді не проходили. Командири обирали на цю посаду жорстких хлопців, які мають лідерські та організаційні якості, вміння командувати іншими. Були тоді, як і тямущі сержанти, так і менш кваліфіковані, ніж рядові, – розповідає сержант.
Микола
Рукоприкладство було, але не у величезних, як зараз, часом стверджують, масштабах. За часів моєї служби, якщо, наприклад, командир вимагав від сержанта «пресувати» особовий склад, то у відповідь він ризикував і «за дзьобом» отримати. Тож сержанти «не перегинали». Я особисто цим не зловживав.
Вчитися, не чекаючи інструкторів
Нині ситуація зовсім інша. Сержантський корпус ЗСУ побудований на прикладі армій НАТО, армії США.
Юридичну відповідальність за підрозділ несе командир. Він отримує майно та відповідає за нього; приймає рапорти та стратегічні рішення. Водночас величезну кількість повноважень, які були зав’язані на офіцерах, сьогодні передані сержантам. Саме вони відповідають за якість їхнього виконання. І насамперед – за все, що стосується особового складу: як бійці навчені, нагодовані, одягнені, озброєні; як воюють і який їхній моральний стан.
За словами Миколи, захищати свою країну мобілізувалися переважно дорослі люди – віком від 30-40 років.
– Ніхто з них не дасть собою зневажати, – підкреслює сержант. – Мобілізовані приходять зробити свій внесок в оборону країни і приносять в армію свої найкращі якості та вміння. Тому відносини ґрунтуються на повазі та взаємодопомозі. Зброя та техніка, яку ми зараз використовуємо, набагато складніша за автомат Калашнікова. Тому сержант, на якого можна покластися, має розвиватись у військовій справі, не чекаючи, коли приїде американський інструктор спеціально його навчити. Можна навіть просто дивитися по ноуту навчальні відео. Адже одне з основних завдань сержанта – навчання та індивідуальна підготовка особового складу.
Звання сучасного сержантського корпусу
Непрофесійні військові, відстоявши нашу країну, здебільшого збираються піти на громадянку та займатися своїми справами, ділиться Микола. Подальша кар’єра сержанта не приваблює його. Хоча на сьогоднішній день професійні сходи ЗСУ передбачають вісім сержантських звань. Вони поділяються на три категорії: молодший, старший та вищий склади.
До звань молодшого сержантського складу належать звання молодшого сержанта та сержанта. Згідно з еквівалентом НАТО, це командир розрахунку та командир відділення.
Старший сержантський склад включає три військові звання: старший сержант – заступник командира взводу; головний сержант – головний сержант роти; штаб-сержант – головний сержант батальйону.
Три військові звання передбачає і вищий сержантський склад: майстер-сержант – головний сержант бригади; старший майстер-сержант – головний сержант окремих родів військ – таких як Десантно-штурмові війська, Сили спеціальних операцій, сили підтримки, логістики, медичні сили, війська зв’язку; головний майстер-сержант – сержант видів Збройних сил України – Сухопутних військ, Військово-Повітряних Сил та Сил протиповітряної оборони, Військово-Морських Сил.
Бойовий досвід та Курси лідерства
Сьогодні підготовка сержантів ЗСУ відбувається за стандартами НАТО. З’явилися нові знання, кардинально змінилися система відбору кадрів, коло обов’язків, підхід до навчання сержантського складу.
У бригаді, де служить піхотинець Андрій, який пішов на фронт добровольцем, є негласне правило: щоб отримати звання сержанта потрібно виконати, як мінімум, дві умови з трьох – командувати відділенням або бойовим розрахунком, пройти Курс лідерства базового рівня, отримати бойовий досвід. Усі ці вимоги він уже виконав. І сьогодні чекає на присвоєння сержантського звання.
Андрій
– Курси лідерства тривають кілька тижнів, – розповідає Андрій. – На них відправляють найактивніших солдатів, неформальних лідерів. Інструктори переважно іноземці. Правила – як у морській піхоті: тебе відрахують, якщо не впораєшся з навантаженнями. Наприклад, до обіду розклад може бути таким: спочатку тягнемо на собі поранених – не менше трьох кілометрів; потім снідаємо та вивчаємо стандартні операційні процедури за натовськими стандартами. Потім відпрацьовуємо практично який-небудь спосіб проходження небезпечних зон під обстрілом. Потім щільний обід та знову заняття. Після закінчення видають офіційний сертифікат.
Каркас підрозділу
Сержант – це лідер, основа, каркас підрозділу, наголошує Андрій. Офіцер «нарізає завдання» та відповідає за тактику, а сержант ці завдання виконує.
– Сержанту потрібно бути лідером, бо натовські стандарти дають їм дуже багато свободи, – пояснює боєць. – Офіцери кажуть, що треба робити, а сержанти обирають, як саме вони це зроблять.
Ініціатива вітається, вона не карається. Саме тому українська армія так швидко просувається вперед, адже молодші командири підходять «з вогником» до виконання наказів.
Що ж до дідівщини, то за вісім місяців служби у ЗСУ, запевняє Андрій, він навіть слова такого не чув ні від кого. Звісно ж, нестатутні відносини між військовослужбовцями нікуди не поділися. Але конфлікти виникають не тому, що хтось служить довше чи старше за віком.
– Якщо вже говорити про вік, то молодші бійці часто зверхньо дивляться на старих та досвідчених. Я називаю це жартома «внуківщиною». Молодь зараз справді «кермує» і швидше схоплює нюанси сучасного озброєння.
«Іди за мною – роби, як я» – є такий девіз у Кодексі сержанта ЗСУ. І, дорівнюючи молодшим командирам, українські бійці впевнено женуть «другу армію світу» з української землі. А Збройні сили України, на думку військових аналітиків, останніми роками перетворилися на справжню армію західного зразка.
