Сьогодні, 19 червня мі відзначаємо Міжнародний день боротьби із сексуальним насильством в умовах конфлікту (СНПК). Це дуже складна тема, яку дуже часто замовчують через почуття сорому, провини та страху. Але наша спільна мета – покарати всіх винних злочинців. Тому що повідомлення про сексуальне насильство під час війни можуть стати основою або частиною справ про воєнні злочини у Міжнародному кримінальному суді та Спеціалізованому міжнародному трибуналі російської агресії. Історії постраждалих від СНПК – це їхня зброя у боротьбі з окупантом.
З початку повномасштабної військової агресії рф, за даними Офісу Генерального прокурора, зафіксовано 287 випадків СНПК. Постраждалими від сексуального насильства є жінки, чоловіки та діти незалежно від статі. Загалом стать, вік, соціальне походження, релігія тощо немає значення для злочинців. На жаль, в Україні зафіксовано випадки, коли військові росії ґвалтували осіб похилого віку та неповнолітніх дітей. Наразі найбільша кількість випадків сексуального насильства зафіксована на Херсонщині, далі Донецька та Київські області. Попри те, що на Одещині за статистикою зафіксовано нуль скоєних фактів, фахівці фіксують випадки СНПК, які були скоєні на території, що знаходяться під окупацією або вже деокуповані.
Порушити дуже важливу і дуже болісну тему для всіх українців ми вирішили разом із тренеркою з надання комплексної допомоги постраждалим від СНПК та координаторкою проєкту «Голоси сміливих важливі» ГО «Культура Демократія» Оленою Ротарі.
— Коли ви вперше зіткнулися з поняттям сексуального насильства під час війни?
Якщо говорити про Україну, то з такими випадками ми стикалися ще 2014 року. Постраждалі прагнули того, що б їх було включено до статистики, яку Офіс Генерального прокурора веде з 2022 року. І в цьому випадку хочеться зазначити, що Генеральна прокуратура миттєво внесла ці поправки до стратегічного плану. Якщо говорити про міжнародні факти СНПК, то, звичайно, я пам’ятаю все, що відбувалося в Боснії. Ніколи не забуду відео із чеченськими жінками, які звинувачували російських солдатів у зґвалтуванні під час двох російсько-чеченських воєн. Російська журналістка Анна Політковська, яку потім убили, вперше відкрито заговорила про воєнні злочини солдатів росії у Чечні. Потім Грузія та Сирія. Але весь цей час у нас були заплющені очі. Закриті до того моменту, поки ми не зіткнулися з цим болем. Буча, Ірпінь… це був початок квітня 2022 року. Тоді я вперше для себе зрозуміла, що від шоку та нестерпного болю за інших людей тобі може бракувати повітря.
— Сьогодні правоохоронці говорять про 287 випадків сексуального насильства в Україні. Яка цифра може бути реальною для таких злочинів?
Статистика засвідчує лише вершину айсберга — за оцінками міжнародних партнерів можлива кількість постраждалих в Україні може перевищити 7000 осіб. У нас постійно зростають цифри. Особливо це стає помітним після звільнення окупованих територій та обміну цивільних та військових полонених. Але деякі люди досі не хочуть говорити та згадувати ці трагічні моменти. Як би нам не було всім боляче, але про цю складну тему не можна мовчати. Про сексуальне насильство треба говорити. Тому що для росіян насильство це одне зі знарядь війни. Це воєнний злочин, який не має термінів давності. Це означає, що навіть через багато років після закінчення війни винні можуть бути притягнуті до відповідальності. Прикладом цього є події в Боснії, де навіть через 30 років після закінчення війни продовжуються розслідування.
— Якщо ми вже згадали за Боснію, то чи можете ви розповісти чи враховуємо ми їхній досвід?
Ми враховуємо досвід будь-яких країн, які зіткнулися із сексуальним насильством під час війни. Але я точно можу сказати, що Україна вже зараз на законодавчому рівні робить те, чого не робили інші країни. Два роки тому я була на навчанні в Кракові якраз із документування та надання допомоги постраждалим від СНПК. Там брали участь представниці багатьох країн. Тоді дослідниця проєкту «Гендер правосуддя» лондонського університету Голдсміт Горана Млінаревич, розповіла, що судові засідання щодо сексуального насильства в Боснії тривають досі, а це майже 30 років. З тисячі задокументованих фактів, а до суду дійшло лише 300 справ. Україна не має стільки часу. Верховна Рада України вже зараз розглядає відразу декілька дуже важливих законопроєктів. Перший — це надання статусу постраждалих від СНПК. Другий — запровадження обов’язково закритих судових засідань, заборону повідомляти персональні дані постраждалих будь-кому, крім безпосередньо причетних до слідства і судового процесу. Також постраждалим дозволять брати участь у засіданні дистанційно. Третій — стосується надання проміжних невідкладних репарацій постраждалим від СНПК, не чекаючи судового розслідування.
— Якщо це репарації, то як вони будуть розподілені серед постраждалих?
На початку березня віцепрем’єрка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Ольга Стефанішина презентувала пілотний проєкт невідкладних проміжних репарацій для потерпілих від СНПК. Його повномасштабне розгортання заплановане на 15 квітня, сума репарацій для одного постраждалого становить 3 тис. євро. Термін пілотної фази – до кінця жовтня 2024 року. Планується, що до цього часу таку допомогу отримуватимуть 500 постраждалих. Репарації мають бути доступними незалежно від того, чи звернулися ці особи до правоохоронних органів.
— Що вам ще хотілося б сказати всім людям, які жили на окупованих територіях і досі там знаходяться?
Найпоширеніший міф, який існує навколо СНПК, що сексуальне насильство обмежується лише зґвалтуванням. Проте реальність складніша – це примусове оголення та вагітність, сексуальне рабство й каліцтво жіночих та чоловічих геніталій, примус до вступу у статевий зв’язок з іншою особою та споглядати за вчиненням сексуального насильства щодо іншої особи. Це невичерпний список, який дає нам зрозуміти, які це жахливі злочини.
Мені дуже хочеться звернутися до всіх постраждалих – ваше повідомлення про сексуальний військовий злочин – це частина процесу відновлення справедливості та притягнення до відповідальності винних. Усі злочинці мають бути покарані!
Гарячі лінії, якими можуть скористатись постраждалі від СНПК
- Урядова гаряча лінія з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії насильству за номером 15-47. Графік роботи: цілодобово;
- Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації за номером 116-123. Графік роботи: цілодобово
- Гаряча лінія уповноваженого з прав людини за номером 0800-50-17-20. Графік роботи: пт-чт: 9:00-18:00, Пт: 9:00-17:00.
- Урядова гаряча лінія з гуманітарних питань за номером 15-45. Графік роботи: цілодобово.
- Гаряча лінія психологічної підтримки для чоловіків за номером 23-45. Графік: пт-чт: 9:00-18:00, Пт: 9:00-17:00.
Проєкт «Голоси сміливих – важливі!» реалізується у рамках програми «Вистоїмо разом: вдосконалення системи підтримки постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного з війною, виконується ГО «Культура Демократії» у партнерстві з Українським Жіночим Фондом, громадською організацією «Ла Страда – Україна» та Асоціацією жінок-юристок України «ЮрФем» за підтримки Офісу Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції й Апарату Урядової Уповноваженої з питань гендерної політики та за фінансування Європейського Союзу.
Автор Святослав ЛІННІКОВ
