Наприкінці кожного року Україна відзначає своїх найкращих учителів. На конкурсі “Учитель року-2022” у номінації “Мистецтво” переміг одеський викладач музичного мистецтва Одеського ліцею №9 Максим Трубніков.
Про те, чому прийшов у педагогіку, українське народне коріння і патріотизм «не для галочки» Максим розповів нашим читачам.
Максим у музиці з самого дитинства
Максим — спадковий одесит. Народився на Слобідці, де його прадід 150 років тому викупив землю та збудував будинок. У музичну школу привела бабуся, коли йому було лише чотири роки. І з того часу все його життя пов’язане з музикою.
Перший рок-гурт Максим зібрав у 14 років… Експериментував, шукав своє звучання…
— У Маріїнській гімназії, де я навчався, був гурт «Тіні забутих предків». Потім з’явилася група, яка грала, в основному, важка доля – з «важкою» назвою «Реквієм». Вже через рік на фестивалі «Від заходу до світанку», що проходив в Одесі, вона опинилася в п’ятірці найкращих, — розповідає музикант.
«Друже Музико» — одеський етно-драйв і фолк-рок
Групу «Друже музико», що завоювала широке визнання не тільки в Одесі, але по всій Україні, Максим створив у 2009 році. Сьогодні на її рахунку сім записаних альбомів. Музичний стиль гурту Максим називає «етно-драйв» чи «фолк-рок».
— Це рок-музика, заснована на народній музиці — українському мелосі. Співаємо виключно українською мовою. Є пісні, присвячені українському війську. Під них марширують сьогодні Національна гвардія України, Морська охорона Державної прикордонної служби, безліч добровольчих батальйонів та підрозділів ЗСУ, — пояснює Максим.
«Друже музико» на майданах Одеси та Києва у 2013 році
У 2013 році в Україні розпочалася «Революція гідності». В Одесі Євромайдан збирався на площі біля пам’ятника Дюку. І Максим став його активним учасником. Практично щодня виступав у патріотичних концертах, що проходили просто неба. А у грудні 2013 року давав концерт на Майдані у Києві разом із «Океаном Ельзи».
– Тоді біля сцени знаходилося близько 300 000 людей. І вони разом відповідали на заклик моєї пісні: «Будь з нами! Будь українцем!», – згадує Максим.
У 2014 році для підтримки бійців ЗСУ та добровольчих батальйонів у зоні АТО на Сході країни українські музиканти створили громадську організацію «Музичний батальйон». Гурт «Друже музико» став її активним учасником.
«Друже музико» та «Музичний батальйон»
Максим Трубніков, «Друже музико» дає концерт бійцям ЗСУ
По лінії зіткнення на той час не було жодного міста та села, де музиканти не давали свої концерти. А з початком повномасштабної війни виступали перед українськими воїнами по всій Україні.
– Концертів дали незліченну безліч. Їх уже ніхто не рахує. Тиждень тому знову були у східному регіоні. І щодня – по шість концертів. Як свого часу українські кобзарі, ми разом з українським військом, — розповідає Максим.
Кобзарство, козацькі думи та пісні Мазепи в Одесі
За кобзарськими традиціями рокери, зрозуміло, не живуть. Водночас Максим – реконструктор кобзарства.
— З кобзарством я зіткнувся у 2010 році. Мій, надалі, кум, активіст одеського Майдану Олексій Губський привіз кобзу. Цей музичний інструмент він створив своїми руками. Показав мені, дав можливість опанувати кобзу.
Через пару років мене запросили на фестиваль «Червона рута». Там я грав на кобзі, співав пісень минулих століть. І став лауреатом у номінації «старосвітський фольклор». Так розпочалася моя кобзарська реконструкція, — розповідає Максим.
З часом Максим зробив свою власну кобзу. І зараз вчить усіх охочих самостійно створювати старосвітські музичні інструменти. На них музиканти виконують реконструйовану українську музику XVII-IXX століть:
- козацькі думи;
- духовні канти та псалми;
- пісні, написані гетьманом Іваном Мазепою в 1697 році.
— Кобзарство не повинно бути масовим. Це елітарне мистецтво. І, в першу чергу, воно зберігає наше справжнє українське коріння, дає можливість сучасному українцеві доторкнутися мови, музики, що звучала в минулі століття, і знищувалася як російською, так і світською владою, — вважає Максим.
Максим про вчителювання музики
Після закінчення «Маріїнки» Максим вступив до Південноукраїнського педагогічного університету на музично-педагогічний факультет. І зрозумів, що його цікавить не лише музика сама по собі, а й можливість просвітлювати та впливати на підростаюче покоління. А в якій сфері це можна повніше реалізувати, як у педагогіці?
— Педагогічна діяльність мене захопила. Григорій Савич Сковорода сказав: «Лише той учитель, який живе так, як навчає». І я намагаюсь бути саме таким. Бути насамперед другом, живим прикладом для моїх учнів. Обов’язково треба бути чесним — перед собою, перед дітьми. І, якщо говорити про патріотизм, — це не тема уроку чи галочка, яку я маю поставити. У цьому випадку буде ясно видно – це не справжнє, – ділиться Максим.
У педагогіці Максим ніколи не намагається когось копіювати. Намагається у різних педагогів брати найкраще. А до своїх учнів звертається лише на ви.
— Можливо, їх спочатку це трохи дивує. Але надалі дуже швидко до цього звикають і вважають абсолютно нормальним. Це не межі, які начебто нас поділяють. Навпаки – це зближує. А я завжди люблю працювати у близькому контакті – як то кажуть, віч-на-віч, — переконаний педагог.
Траплялося, щоправда, що коли батькам як класного керівника представляли патлатого, за висловом Максима, рокера у вишиванці, вони бували злегка шоковані.
— Ну, а потім приходили до думки, що класний керівник чоловік — це класно. Зрештою, судять у справах, результатах. І потім усі бігають і просять: «Можна перевестися до класу Максима Валерійовича?» А не можна. Класи й так величезні, – згадує Максим.
Складнощі викладання музики під час війни
Максимальний класний керівник у десятому класі. У ліцеї він – один із найсильніших. Після закінчення дев’ятого класу з 35 учнів – 16 відмінників.
— Це діти, яким випали великі випробування: ковідна епідемія, війна, дистанційне навчання — нове для вчителів та учнів, — визнає педагог.
Здається, викладати онлайн музичне мистецтво практично неможливо. Але, за словами Максима, цілком реально. І він переконливо це продемонстрував на конкурсі «Вчитель року».
— Спілкуватися через ЗУМ у разі вокальної діяльності, звичайно, складніше. Затримка сигналу не дозволяє співати одночасно всім разом і навіть удвох. Тому ми знаходимо різні варіанти, використовуємо сучасні гаджети, щоб учні могли себе записати на телефон, а потім переслухав.
Креатив, сучасні інноваційні технології повинні бути для вчителя щоденним — не те що випробуванням, а щоденною роботою. Ми повинні йти в ногу з часом. А сьогодні сучасні технології змінюються не щотижня, а, чи не щогодини. І для того, щоб ми були цікаві дітям, щоб уроки запам’ятовувалися, ми повинні все це знати нарівні з ними, не бути якимись загрузлими, застарілими. Тому повинні йти в ногу з часом. І навіть на кілька кроків попереду, — не приховує Максим.
Як Максим знайомить учнів з українською культурою
Максим Трубніков з учнями на виступі
Максим Трубніков прагне познайомити своїх учнів з усіма стилями та жанрами світової музики. Починаючи від української автентики до пісень, які могли з’явитися сьогодні вранці. До того ж окрім занять за обов’язковою шкільною програмою, його учні беруть участь в українських народних гуляннях та обрядах.
Різдвяні колядки, Масляна, Івана Купала у постановці Максима та виконанні хлопців стають яскравими театральними виставами. Так, через народні традиції та звичаї вчитель долучає своїх учнів та глядачів до української культури, передає їх новим поколінням.
Кольорові, веселі вертепи хлопці репрезентували не тільки в ліцеї, а й самому центрі Одеси — на Дерибасівській.
Під час жорсткого карантину — в онлайн форматі. Під час війни – у військових шпиталях. З Різдвом поранених українських воїнів разом з учнями Максима вітав і легендарний військовий капелан Василь Вірозуб, узятий у полон рашистами на острові Зміїний.
Максим — музичний капелан
— Ми називаємо себе музичними капеланами. Сьогодні на війні, можливо, українським воїнам найбільше бракує психологічної підтримки. Тому ми не лише розважаємо.
Ми намагаємося психологічно і морально, своєю творчістю, словами підтримки дати людям можливість зберегти себе духовно, фізично, морально в дуже складних військових умовах. А війна, на жаль, не романтика. Це смерті, каліцтва. Але попри це, нам треба йти далі. І ми прагнемо робити все, щоб «Друже музика» наблизила перемогу.
Читайте також:
