Річниця підриву Каховської ГЕС: у якому стані зараз море і що з’явилося замість водосховища

Чи залишилися в морі токсини і чи можна купатися?

Рік тому рашисти підірвали греблю Каховської ГЕС. Сотні тонн води, що хлинули зі зруйнованого водосховища, затопивши частину Херсонської області, кинулися через Дніпро-Бузький лиман у Чорне море. Бурхливий потік ніс із собою купи сміття, машинні мастила, отруйні речовини, трупи тварин і навіть цілі споруди…

Сьогодні, після екологічної катастрофи, яку вчинили росіяни, Чорне море поступово відновлюється. Стабілізація ситуації почалася ще в середині серпня минулого року.

— Цифрові показники в популяціях прийшли до норм, які ми відзначали до катастрофи. Водночас вода в Чорному морі достатньою мірою природно не перемішується, особливо біля узбережжя Одеси. У нас замкнуте море — немає припливів і відливів, — зазначає Юрій Квач. — У якомусь північному морі токсини, що потрапили в нього, відливами винесло б на глибину. Вони осіли б у мулі, «законсервувалися» там на кілька тисяч років, і про них би всі забули. У нас же ці речовини просто носить вітром уздовж узбережжя — ближче до берега, далі від берега. Частково вони перемішуються, але не зникають. І якщо говорити про купання в морі, то — так, сьогодні можна. Однак що буде в найближчому майбутньому, не візьмуся судити. У будь-якому разі СЕС регулярно робить забори води та інформує громадськість.

Вселенці: добре чи погано?

Унаслідок величезного паводка екосистема Чорного моря змінилася за видовим складом.

— Коли частина організмів загинула, на їхнє місце прийшли інші — не характерні для нашої території або нечисленні. Вони зайняли порожню нішу, почали розмножуватися. Погано це чи ні, сказати складно. У принципі, такі процеси й раніше відбувалися. Просто тоді вони були викликані природними явищами, а тут сталася техногенна катастрофа. І рік — дуже невеликий період для того, щоб зрозуміти всі її наслідки. Що буде далі, треба спостерігати, — каже вчений. — Наприклад, зараз ми спостерігаємо вселенця корейського кам’яного окуня. Раніше в Чорному морі він відзначався біля берегів Болгарії та Туреччини. Після Каховської трагедії ми почали його дедалі частіше бачити в нас. З одного боку, цей організм шкідливий для нашої екосистеми, тому що він хижак. З іншого — ми можемо регулювати його чисельність, це промислова риба. Здавалося б, для людини добре, але от для екосистеми погано — кам’яний окунь споживатиме якісь організми, і це може зменшити їхню чисельність.

«Гуляючі» біогени і знову синьо-зелені водорості

Основною проблемою залишається наявність в Одеській затоці біогенів. Це амонійні, азотисті, азотисті кремнієві сполуки, що виникають унаслідок розпаду мертвих організмів і продуктів їхньої життєдіяльності. У Каховському водосховищі біогени накопичувалися в дуже великій кількості, а після катастрофи — «поповнили запаси» Одеської затоки.

— У нашому регіоні вони й так були в надлишку ще з радянських часів, — розповідає Юрій. — Добрива вимивалися з полів і городів у річки, потім потрапляли в море і там залишалися. І, знову-таки, не осідали десь на глибині, а просто «гуляли» вздовж узбережжя. А тепер ще з Каховського водосховища їх винесло у величезній кількості в море.

Звісно, шторми відносять забруднювальні речовини від берега. І, якщо ми бачимо чисту воду, це означає, що брудну просто віднесло. Але біогени нікуди не зникають.

— Біогенами харчуються морські організми, і вони включаються в харчові ланцюги. Тобто — передаються від одного іншому. А коли кінцевий у ланцюзі організм гине, ці речовини залишаються в екосистемі, — зазначає гідробіолог.

Біогени сприяють розвитку фітопланктону — насамперед, рослин. І при підвищенні температури в стоячій воді провокують сплеск чисельності синьо-зелених водоростей. В Одесі це спостерігалося і раніше. А зараз, прогнозує вчений, відбуватиметься дедалі частіше. Купатися в такій воді неможливо. Синьо-зелені водорості токсичні для людини.

Очистять море штучні рифи

Після Каховської катастрофи в Одеській затоці загинуло безліч мідій — санітарів моря. Але зараз спостерігається відновлення популяції. І розведення цих молюсків — вірний засіб очищення морської води від біогенів.

— Було б непогано розводити в нас морекультуру, — вважає вчений. — Порятунком для екосистеми моря стало б створення штучних рифів, на яких розводили б мідії. Ці фільтратори цілеспрямовано витягуватимуть біогени з води. І, до того ж стануть їжею для риб. Перетворюючись на м’ясо риби, біогени не будуть, у принципі, шкідливими для людини. Вони стають токсичними, якщо в надлишку гниють і забруднюють екосистему.

Створення штучних рифів — єдина можливість очистити від біогенів Одеську затоку, переконаний учений. Але для здійснення цього проекту необхідна ініціатива міської влади.

— Поки що я не чув, щоб хтось за це брався, — каже гідробіолог. — Про необхідність штучних рифів говорять уже давно. А тепер, я думаю, треба порушувати це питання знову.

Великий Луг замість води для Криму

Нині понад половину території Каховського водосховища вкривають молоді вербові ліси. Уперше за майже 70 років цієї весни там сталася повінь. У водосховищі почала прибувати вода. До катастрофи глибина тут сягала семи-восьми метрів, зараз — півтора-два. І якщо вчені побоювалися, що мул буде висихати з усіма токсичними речовинами, що накопичилися в ньому, — цього не сталося.

— Багато говорили, що на місці Каховського водосховища утвориться пустеля. Там не буде життя, і водосховище потрібно відновити, — згадує Юрій Квач. — Я тоді казав, що пустелі не буде, бо вода там дуже високо в ґрунті. Це фактично заплавна територія. Навесні її буде затоплювати водою. Влітку вона спадатиме, але в ґрунті залишиться для рослин.

На думку вченого, Каховську ГЕС відновлювати не варто. Там знову буде Великий Луг — так раніше називали місце, де пізніше побудували водосховище.

Під час будівництва ГЕС було знищено багато екосистем Лугу та прилеглих до нього територій. І вже тоді це сильно критикували.

— Я не бачу сенсу його відновлювати й тому, що люди, які жили на Великому Лузі до створення Каховської ГЕС, вели там господарство, — каже Юрій. — Потрібно відновити той тип господарювання, який був раніше, а не витрачати гроші на непотрібне водосховище. У принципі гребля давала досить мало енергії. Призначалася вона насамперед для подачі води в Крим для вирощування там зернових.