Віники з Савранщині: багатовікове ремесло, та попит серед відьом

Вінникарство — загальна сільська справа

У цій освяченій віниками місцині пошепки розповідають (не дай Боже накликати біду), що й київські відьми вельми шанували їхню продукцію, таємно замовляючи прудкі мітли у найкращих майстрів…

Вже кілька століть це ремесло забезпечує добробут багатьох родин сіл Забужжя. Технологія ж виготовлення ручного, найбільш екологічно чистого «пилососа» з використанням саморобного устаткування передається з покоління в покоління. А продукція савранських майстрів реалізовується по всій Україні та навіть у Європі. 

Традиційно віники виготовляють зі стебел сорго або проса, засіваючи цими культурами городи та отримані на пай земельні наділи.

Майстер з Осичок Віктор Бондар

Віктор Бондар, 63-річний майстер з Осичок пригадує, що в селі здавна поряд з городиною кущилося просо, яке сапали, а потім мати Ліда серпом жала. Вже ближче до зими розпочинався процес виготовлення віників для продажу. Працювали усі члени родини.

— Закінчивши технікум, я багато років трудився на Савранському хлібозаводі, консервному заводі в Татарбунарах, а, повернувшись у рідне село, знову взявся за звичну справу — віники в’язати, — поділився своїм життям-буттям Віктор Бондар. — Що поробиш, пенсію надбав невеличку. Готова продукція у кращі часи реалізовувалася оптом щовівторка і щоп’ятниці на базарі в Саврані. Зараз, на тлі війни, попит трішки зменшився. 

Здибався я з майстром Бондарем позаторік на святкуванні Івана Купала на Бузі. Його колоритний ремісничий куточок привабив дивовижним, хоча й простим устаткуванням для в’язання віників, необхідними компонентами для віникарства. А ще стосами високоякісної продукції та колоритними речами ужиткового мистецтва. Й кожен охочий міг долучитися до таємниці створення віників під керівництвом досвідченого майстра.

Найбільший в світі віник

Мирного літа 2021-го в’їзд на Савранське купальське дійство прикрашав ще й шестиметровий віник (мабуть, найбільший у світі) — витвір молодого майстра з Вільшанки Дмитра Морозюка. Цей шедевр, гідний Книги рекордів Гіннеса, колишній завідувач Вільшанського Будинку культури витворив до святкування 95-річчя Савранського району. Район в межах територіально-адміністративної реформи канув в лету, а ось віник-гігант залишається візитівкою цього мальовничого краю. 

—  Віники нас годують впродовж року. Хтось тримає кошти на банківській картці, а ми — на горищі. Якщо на якісь потреби коштів не вистачає, знімаю з бантин снопи зі стеблами проса і за день можу виготовити пів сотні високоякісних віників. Продав — і кілька тисяч гривень заробив, — розповів Дмитро Морозюк. — Можна й півтори сотні вив’язати, але вже іншої якості та дешевші. 

Допомога українським воїнам від старостату

Надалі молодий чоловік збирається зайнятися сільськогосподарським виробництвом. Каже, що треба ростити хліб, а виготовлення віників залишиться як хобі та данина традиції предків. Також чоловік розповів, що Вільшанський старостат активно долучився до підтримки наших воїнів, які виборюють у кривавій борні з агресорами нашу свободу та цілісність держави. На фронт регулярно відправляються харчі, медикаменти та необхідні речі. І, звичайно ж, віники, щоб назавжди вимести інтервентів з української землі!       

А головне наше бажання — ПЕРЕМОГА! Тож кожен патріот України повинен допомогти нашим ЗСУ, а ще придбати новий віник, поставити його догори дригом і загадати заповітне бажання! 

Народні приказки про віник

Доречно додати ще декілька приказок, пов’язаних з найголовнішим хатнім атрибутом:

• Віник завжди ставлять ручкою вниз (догори мітлою) — це зберігає добробут і вберігає від демонів.
• Новий віник для залучення добробуту купується на зростаючий місяць, на нього загадується бажання.