Дмитро Масловський з Янишівки: Історія десантника, що вступив у рукопашний бій із якутом

Остання зустріч з мамою

Напередодні дня народження воїна-десантника командир надав йому п’ятиденну відпустку. Додому турботливий, щедрої душі юнак навіз чимало гостинців для своїх рідних, а братику навіть квадроцикла купив.

Дмитро дуже любив матусю, вчительку місцевої школи Олександру Кушнір, яка сама його виховувала. Не менше любив братика і сестричку, якими змалечку опікувався.

Тож свій ювілей 7 листопада Дмитро Масловський відзначив у колі найрідніших людей.

Родина Дмитра жила незаможно, тож хлопець брався за будь-яку роботу, щоб підсобити матері. Не цурався скопати город або порубати дрова комусь із сусідів.

Повертаючись знову на фронт, Дмитро пообіцяв матері, що у наступний приїзд привезе ще більше подарунків та навіть купить для своєї родини новий будинок, бо їхня стара хата давно потребує ремонту.

Це був останній раз, коли вони бачились.

Останній бій

Відео останнього бою нашого воїна сколихнуло соцмережі. На ньому Дмитро Масловський намагається здолати окупанта з Якутії. На відео з камери, яка була закріплена на шоломі українського бійця зафіксовано, як російський військовий завдає кілька ударів та навіть кусає українця за пальці, аби той не міг чинити спротив. У фіналі битви український воїн, тяжко поранений, промовляє свої останні слова. Він дякує противнику за поєдинок і просить дозволити йому спокійно померти.

Читайте також: «Син надає мені сили робити те, що він не встиг»: чому мама загиблого воїна виходить на акції протесту (відео) 

«Наш Дмитрик»: як згадують героя землякі

Коли у січні з’явилося відео про обставини загибелі штурмовика Дмитра Масловського та його останній бій, перша вчителька бійця Тетяна Стоцька написала у Фейсбуці: «Це наш Дімка. Ми його добре знаємо як простого, щирого хлопця. Будемо завжди його пам’ятати. Щира дяка матері Олександрі Миколаївні за виховання чудового сина!».

– Дмитро часто підробляв у мене пастухом та допомагав заготовляти сіно для худоби, – розповів власник невеликої молочнотоварної ферми Анатолій Обушенко. – Він був трудолюбивим та відповідальним. З усіма завданнями справлявся добре, адже змалку був звичним до селянської праці.

Дмитро часто навідувався до рідної школи, спілкувався зі своєю класною керівницею Оленою Камінською, якій навіть зізнався, що має кохану, з якою планує одружитись.

«Наш Дмитрик був простим, щирим і працьовитим хлопцем» – так відгукуються про земляка-героя жителі Янишівки.

Його побратими відзначають, що Дмитро був запальним, завжди зухвалим, іноді аж занадто, що його треба було спиняти. Ніколи нічого не боявся.

Очільник громади Геннадій Павлов відзначив, що Дмитро прожив коротке, але життя справжнього чоловіка. Свідомо обрав військову справу, щоб захищати Україну, родину та всіх нас.

***

Керівництво Любашівської селищної ради та командування 71-ї єгерської десантно-штурмової бригади зробили подання на присвоєння почесного звання «Герой України» (посмертно) Масловському Дмитру Олеговичу та нагородження його орденом «Золота Зірка» (посмертно).

Староста Бобрицького старостинського округу Анжела Зіменко розповіла, що земляки героя запропонували назвати вулицю Клинову, на якій він жив, його іменем.

17 січня 2025 року указом Президента старшому солдату Дмитру Масловському присвоєно звання Героя України (посмертно).

Військовий шлях героя

Дмитро Масловський став на захист Батьківщини у 2017 році, підписавши контракт зі Збройними силами України.

Впродовж трьох років воював у зоні АТО.

Мобілізований у 2023 році, Дмитро поповнив лави 71-ї окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Воював на Донецькому, Харківському та Запорізькому напрямках.

За проявлену мужність та успішне виконання бойових завдань воїн був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».

Загинув Дмитро Масловський 17 листопада 2024 року в районі села Трудове Курахівської міської громади Покровського району Донецької області в рукопашному бою з російським військовим.

Першого грудня 30-річного юнака з усіма військовими почестями поховали у рідному селі.