Стихійний цвинтар: маловідома сторінка історії одеського скверу Гамова

Ще один цвинтар?

Сквер знаходиться у межах вулиць Мельницької, Балківської, Михалівської та Заньковецької. У квітні 1944 року, до Дня визволення Одеси, це місце ще не було сквером. Це була площа, яка до того постійно міняла назви.

Якось мені зустрілася інформація на одеському ресурсі «Думська». З посиланням на історика Олександра Юнгмайстера у матеріалі повідомлялося, що «очевидці згадують, як сонячним квітневим днем, одразу після звільнення Одеси, радянські солдати вбивали беззбройних німців та румунів у сквері, який сьогодні носить ім’я фізика Георгія Гамова». Там їх і ховали…

Тобто колишня Сінна площа, як тоді іменувався майбутній сквер Гамова, – це ще один цвинтар?

Зараз, завдяки недавно створеному одеськими істориками і нещодавно створеному одеськими істориками краєзнавцями сайту «Місця скорботи Одеси» ми можемо докладніше дізнатися про цю історію.

Цвинтар виник 10 квітня 1944 року

Так, справді, поховання на цій території проводилося, як розповідає нам новий ресурс, з 10 по 15 квітня 1944 року. Так з’явився ще один стихійний одеський цвинтар.

«Це стихійний цвинтар виник 10 квітня 1944 року, коли на Сінну площу почали звозити трупи всіх окупантів, насамперед, німців та румунів, тіла яких були виявлені на вулицях Одеси. Також трупи доставлялися з імпровізованого моргу, який розгорнули у колишніх льодовиках для зберігання продуктів, які розміщувалися у дворі будинку на розі вулиці Млинової та Занделівського провулка».

Льодовик у тихому-тихому патріархальному Занделівському провулку перетворився на морг…

«Визначити загальну кількість похованих неможливо»

Але це ще не все. Як повідомляють історики, «на Сінну площу звозили і трупи не впізнаних цивільними одеситами. Кількість похованих похоронними командами Радянської армії становила щонайменше дві сотні. Похоронні роботи, що тривали цілодобово, спостерігати у вечірній та нічний час місцеві жителі не могли через комендантську годину військового часу, тому визначити загальну кількість похованих неможливо».

Ну, а далі вийшло ось що. У 1970-х роках у зв’язку з реконструкцією вулиці Балківської та прокладанням підземних комунікацій частину поховань було ліквідовано, а останки вивезено разом із будівельним сміттям у невідомому напрямку.

Сьогодні у сквері нічого не нагадує про цю історію, навіть у тій його «тихій частині», де колись виник стихійний цвинтар.

І всеж:

«Залишилися недоторканими групові могили лише з боку вулиці Михайлівської. Наприкінці вулиці Михайлівської, на газоні між будинком №68 та автомайстернею, ще на початку 2000-х років був помітний пагорб заввишки більше метра та діаметром 1,5 метра. Цей пагорб, за словами очевидців, був насипаний 1944 року над груповою могилою німецьких солдатів…»,

– повідомляє ресурс «Місця скорботи Одеси».

Читайте також: Одеська вулиця Михайлівська: змішання жанрів, стилів та настроїв

…У 1947 році площа стала сквером. До речі, спочатку цей сквер отримав назву імені 10 квітня.

Фото автора