У селі Олександрівка працює ліцей, в якому навчаються майже 200 дітей та якому у 2024 році планують надати статус гімназії, є лікарняний стаціонар. Люди тут працюють на землі, виховують дітей та вірять у майбутній добробут країни та села.
Олександрівка — одне з найстаріших гагаузьких сіл Одещини. Воно є частиною Городненської громади, і сьогодні тут проживає близько двох тисяч етнічних гагаузів.
Петро Драганов, молодий прогресивний учитель інформатики місцевого ліцею, також вірить в усе найкраще.
Вранці 24 лютого 2022 року, коли в одну мить всім громадянам України стало зовсім незрозуміло, що робити і як далі жити, родина Драганових вирішила стати маленьким гвинтиком у великому волонтерському механізмі, який тоді за лічені дні розгорнули по всій Україні. І ось вже понад рік весь вільний час учитель присвячує волонтерству. Він створив групу в соцмережах для збору коштів на потреби ЗСУ та громади, до якої залучає всіх небайдужих.
— Ці всі хлопчики та дівчатка є випускниками нашої школи. Сьогодні вони стоять на захисті нашої вітчизни. І ми їм за це дуже вдячні! – показує Петро Драганов фотографії захисників, які прикрашають центральний хол Олександрівського ліцею.
Однією з перших до Петра звернулася мама учня, а зараз військовослужбовця, з проханням про допомогу у зборі грошей на прилад нічного бачення для підрозділу, де служить її син. І прості сільські люди, які не мають великих фінансових коштів, не залишилися осторонь, а активно взялися допомагати.
— За кілька днів нам вдалося зібрати необхідну суму, придбати пристрій нічного бачення і відправити його на передову для хлопців, — згадує Петро. – Потім до нас звернулася дівчина, чий брат також перебуває на фронті. Вона попросила нас допомогти зібрати кошти для придбання автомобіля. Нам вдалося впоратися і з цією задачею, — розповідає Петро про інший маленький подвиг селян.
До створеної Петром групи «Я люблю Олександрівку» вже приєдналося багато підписників з різних куточків України та з-за кордону. І це допомагає згуртовувати все більше і більше людей.
На зібрані кошти, за рішенням ініціативної групи, часто закуповуються необхідні і для села речі, як, наприклад, ліки для місцевої лікарні.
Ось так одна патріотична людина, яка любить свою роботу, місце, де народилася, та країну загалом, може об’єднати навколо себе багато людей і зробити життя кращим. І цей приклад варто наслідувати.
Читайте також:
