Реабілітація за власний рахунок: чому ветерани залишаються сам на сам зі своїми проблемами

Все добре починається, а потім «умови гри» змінюються

До війни Руслан був підприємцем, займався ремонтом автомобілів. Зараз така робота йому не під силу.

– Можу бути лише менеджером, керувати, – каже Руслан. – Але проблема в тому, що керувати немає ким, фахівців майже не лишилося: когось мобілізували, хтось виїхав за кордон, хтось сховався.

– Чи знаєте, що є державна програма для ветеранів ЗСУ, і ви можете отримати грант на розвиток бізнесу?

– Так, знаю. Із цим є багато питань. Спочатку йшлося про те, що можна взяти грант і протягом двох-трьох років повернути його податками. А зараз в умовах отримання гранту – працювати не менше семи років. Ви можете передбачити, що може статися протягом семи років? Тому мені та моїм побратимам такий грант вже не цікавий. Взагалі неодноразово помічав, що в нас все добре починається, а потім «умови гри» змінюються – і все погано закінчується.

Поки що я стою на обліку в Центрі зайнятості, бо працювати не можу.

– Тобто для вас одна з основних проблем – це працевлаштування?

– Вірно. Сьогодні наша сім’я живе на одну зарплату – дружина працює сімейним лікарем. Я ніяких доходів не маю, і коли їх матиму – незрозуміло.

Якою буде моя військова пенсія, ще не знаю. Я спілкуюсь з бойовими товаришами: деякі з них уже зіткнулися з нарахуванням пенсії. І я бачу, що певного регламенту немає. У кожному пенсійному фонді в кожній області якось по-різному відбувається. Чому? Не можу збагнути.

Ніхто ще не знає, що з нами, ветеранами, робити

– Ви зверталися за юридичною консультацією?

– Так, в Одесі консультувався: брат мого товариша надає юридичні послуги. Він проконсультував мене безкоштовно, підказав, які документи треба зібрати, як усе правильно зробити. Говорили, що ВРУ максимально спростила процес набуття статусу УБД, інваліда війни, ветерана. Але на практиці це не так. Треба ще довести, що ти – не індик. Щоб без тяганини все оформити, треба мати юридичну освіту, гарну пам’ять, залізні нерви та міцне здоров’я.

Бюрократія – просто біда. Я пряма людина, завжди говорю, як є. Два місяці проходив ВЛК. На отримання висновку МСЕК пішло майже чотири місяці. Подав документи на виплату пенсії, а скільки чекати – місяць, два, три? Знаю, що на одноразову виплату від Міністерства оборони хлопці до року чекають.

Стосовно ветеранів у нас все ще сиро і недосконало. Ні в громаді, ні в управлінських закладах вищого рівня ще не знають, що з нами робити.

Я не звинувачую чиновників на місцях: немає регламенту, спущеного згори.

– А чому ви звернулися до юриста в Одесі, якщо є можливість отримати безкоштовну консультацію та вторинну правову допомогу вдома, у Рені?

– Я про це не знав.

– Руслане, а чи зверталися ви за разовою матеріальною допомогою до Ренійської міськради? Адже у громаді діє програма «Захист та турбота».

– Так, коли пройшов ВЛК і мене звільнили, я звернувся за матеріальною допомогою до громади – дякую, отримав. Причому питання вирішилося швидко: я подав підтверджуючі документи і вже за кілька тижнів отримав допомогу.

Сума була непогана. Скажу так: грошей вистачило, щоб чотири місяці вирішувати проблеми щодо МСЕК, лікування та реабілітації.

– Яку допомогу від громади отримує ваша родина?

– Для дітей військовослужбовців та ветеранів є пільги – безкоштовне харчування у дитячих садках та школах. Коли я був на фронті, відправив із частини документ, що проходжу військову службу – і одразу все швидко оформили. Це і економія сімейного бюджету, і просто приємно, що громада дбає про наших дітей.

Лікування – це проблема твоєї родини

– Як організовано медобслуговування за місцем проживання? І чи є можливість пройти реабілітацію?

– У Рені є невропатолог, який мене веде.

Реабілітація у планах є, але зараз, під час воєнного стану, отримати направлення – нереально. Хочеш пройти реабілітацію – збирай грошики сам чи за допомогою волонтерів, та їдь.

– Чи доступні ветеранам безкоштовні ліки?

– Я лежав в обласній лікарні два місяці: операцію мені, як військовому, зробили безкоштовно. Ставлення лікарів непогане. Але багато медикаментів, наприклад знеболювальних, доводилося купувати за свої гроші. Ми зверталися до волонтерів, але, чесно скажу, нам красиво відмовили. Пояснили, що на початку війни збори були великими, а зараз малі, фінансування немає. Словом, лікування – це проблема твоєї родини. Виходить, люди захищали країну, втратили здоров’я і залишились віч-на-віч зі своїми проблемами.

Наші психологи – це родина і побратими

– Чи потрібна воїнам, які повернулися додому, психологічна підтримка? Чи є у вас можливість звернутися до фахівця за місцем проживання?

– Ветеранів поки у громаді не так багато, не знаю, чи доцільно утримувати ставку фахівця? Таких фахівців немає навіть у лікувальних закладах та військах. Наші психологи, наша найкраща підтримка – діти та дружини. Ми, ветерани, спілкуємося, самі надаємо один одному психологічну допомогу.

– Звідки ви отримуєте інформацію про можливості, які надають громади ветеранам?

– Із соцмереж. Ми маємо свої групи, де військові та ветерани діляться корисною інформацією, особистим досвідом – до кого зверталися, що вийшло, а що ні, і чому. Тобто на підставі досвіду побратимів ми знаємо, як діяти.

---

Ця публікація підготовлена у співпраці з Українською Асоціацією Медіа Бізнесу та за підтримки ЮНЕСКО, за фінансування народу Японії. Автори несуть відповідальність за вибір і виклад фактів, що містяться в цій публікації, а також за висловлені думки. які не обов’язково належать ЮНЕСКО та жодним чином не зобов’язують Організацію

Читайте також:

• «Часто сниться війна»: як ветерани повертаються до мирного життя на прикладі Валерія Парчевського з Бессарабського
• Яку допомогу отримують ветерани ЗСУ від громад? «Одеське життя» розпочинає проект допомоги ветеранам
• Сила в єдності: Як соціально відповідальний бізнес підтримує Україну