Ключові моменти
- Родина Анатра — підприємці сицілійського походження, які з XIX століття формували торговельну та морську інфраструктуру Одеси.
- Анжело Анатра пройшов шлях від простого перевізника до великого купця та власника однієї з провідних портових компаній міста.
- Артур Анатра став ключовою фігурою одеської авіації: фінансував аероклуб, створив авіаційну школу та заснував авіазавод, що виробляв сотні літаків.
- Завод Анатра став одним із найбільших авіавиробників Російської імперії, забезпечивши випуск понад тисячі літаків до 1918 року.
- Повернення назви «провулок Анатра» відновлює історичну справедливість щодо родини, яка зробила величезний внесок у розвиток Одеси.
Політичний генерал
Я нагуглив аж двох радянських воєначальників часів Другої світової з таким прізвищем. Цікаво, що обидва — з Могильовської губернії (Білорусь). Але «одеський» Вишневський — це Геннадій Никифорович, народився 1908 року.
У 1930 році він був призваний на службу до Військово-морського флоту. У 1940 році закінчив військово-морський факультет Військово-політичної академії імені Леніна і був направлений на посаду військового комісара Очаківського сектора берегової оборони Чорноморського флоту.
У цій посаді 1941 року він зустрів початок війни. Під час оборони Одеси очолював політвідділ Одеської військово-морської бази. Після евакуації з Одеси продовжив службу на партійно-політичних посадах у системі Військово-морського флоту: був інспектором Головного політуправління Військово-морського флоту, керував політвідділами різних секторів берегової оборони.
Після війни Вишневський продовжив службу все за тією ж політичною лінією. Дожив до 1975 року. У 1976 році в Одесі на його честь було перейменовано Військовий провулок, який майже через пів століття знову перейменували. Наша розповідь про його нинішнього «власника» буде набагато об’ємнішою — пропорційно до того, що зроблено ним для Одеси.
Пригоди італійців в Одесі
Провулок Анатра в Одесі названо куди більш мотивовано — на честь родини Анатра — відомих підприємців сицілійського походження й почесних громадян міста, які займалися торгівлею та будівництвом, а також зробили вагомий внесок у розвиток морської освіти.
Один із них — Артур Антонович Анатра, підприємець і банкір, купець першої гільдії, спадковий почесний громадянин, почесний мировий суддя, гласний міської думи, громадський діяч.
Родина Анатра «прикипіла» до Одеси дуже-дуже давно. Дід — Анжело Йосипович Анатра, народився 1807 року в Палермо у Джузеппе Анатра — сицілійського капітана, який привозив до Одеси й продавав тут італійські товари.
Анжело, молодий підприємливий моряк, підданий Сицилії, оселився в Одесі зі своєю дружиною Терезою десь між 1825 і 1830 роками. Спершу він був «човнярем» — будував «підвізні» човни та перевозив у порт вантажі великих торгових кораблів, що стояли на рейді. Починаючи з 1830 року його комерція почала розвиватися: він став купцем, домовласником, організував компанію портових стивідорів (вантажні роботи) і суднове агентство.
Ось що згадував «Одеський листок» у 1910 році: «З простого перевізника й відправника вантажів за чужий рахунок Анжело став великим купцем-негаціантом. Він купував в Італії фрукти, вино та інші ходові в Одесі товари… продавав їх тут, а на виручені гроші купував пшеницю й віз її… за кордон».
Сини — Антоніо, Анжело, Йосип (Джузеппе) і Варфоломій (Бартоломео) — продовжили справу, розпочату батьком. 1869 року було засновано торговельно-промислову фірму «Брати Анатра», яка мала експортний дім, один із найбільших в Одесі борошномельних млинів і пароплавство, що стало одним із найбільших приватних пароплавств на Чорному морі.
Фірма спеціалізувалася на транспортуванні хлібних вантажів, здійснюючи перевезення від Олександрівська (з 1921 р. — Запоріжжя) на Дніпрі та Вознесенська на Бузі до Одеси, а також на виробництві й експорті зернопродуктів та імпорті англійського вугілля. Антоніо — майбутній батько Артуро — 1872 року одружився з Марією Котронео. Її родина теж переселилася до Одеси з Сицилії 1856 року.
Артур Анатра — автомобіліст і авіатор
Артур Антонович Анатра народився в Одесі 1878 року. Освіту здобував у 2-й прогімназії та чоловічій гімназії № 3 Одеси. 1899 року вступив на фізико-математичний факультет Новоросійського (Одеського) університету, який закінчив 1903 року зі ступенем кандидата природничих наук.
У наступні роки він не поривав зв’язків зі своєю alma mater, був активним членом Товариства сприяння академічному життю свого університету. Його меценатство було різноплановим: 1904 року за його фінансового сприяння на вулиці Гаванній, 13 було відкрито перший у місті стаціонарний ілюзіон (кінотеатр).
1907 року він взяв участь в одних із перших на території імперії автомобільних перегонів, організованих також за його фінансової підтримки. Автоперегони проходили маршрутом Одеса — Миколаїв за участі 28 автомобілів (перший результат — 124 версти за 1 годину 56 хв. 16 сек. Верста = 1,07 км).
Артур Анатра був одним із засновників Одеського акціонерного товариства автомобільного сполучення, створеного 1909 року для здійснення вантажопасажирських перевезень у містах і між населеними пунктами Херсонської, Бессарабської та Таврійської губерній. Резиденція Одеського автомобільного товариства розташовувалася при відділенні заводу «Анатра» на вулиці Бєлінського, 17 (нині — вул. Леонтовича).
1910 року його було обрано дійсним членом Імператорського Всеросійського аероклубу. Він входив до оргкомітету Першого повітроплавального всеросійського з’їзду. А до того, в березні 1908 року, відбулися перші збори «Одеського аероклубу» (ОАК).
Створення Одеського аероклубу
Членами аероклубу могли бути особи обох статей, усіх національностей і станів. Віцепрезидентом комітету клубу був обраний Артур Анатра. Перший політ на повітряній кулі ОАК, купленій у Франції, відбувся 29 червня 1908 року. Він тривав 20 хвилин.
У липні в політ із пілотом вирушили члени родини Артура Анатри. На початок 1909 року Анатра здійснив три такі польоти. В один із них, пробувши близько двох годин у польоті, повітряна куля з чотирма пасажирами приземлилася в селі Іллінка за 28 кілометрів від Одеси.
5 січня 1909 року у Франції був підписаний контракт на купівлю першого аероплана для Одеського аероклубу.
Преса так це відзначила: «Зроблено велику серйозну справу, яка має відіграти значну роль не лише в житті Одеського аероклубу, а й у житті всієї країни… Купівля цієї першої й поки що єдиної в Росії машини вводить нас у нову галузь повітроплавання».
Аероплан вартістю 20 тисяч франків був куплений у складчину. Чотирнадцять пайовиків зібрали 9 900 рублів. Найбільший внесок у цю суму зробив Артур Анатра. З його ініціативи на одеському іподромі відбувся один біговий день для збирання коштів на придбання аероплана. Виручка становила 1 000 рублів, до цих грошей він додав свої 2 500 рублів. Перший аероплан Російської імперії прибув до Одеси влітку 1909 року пароплавом.
«Після полудня, користуючись чудовою погодою, молодий авіатор зробив короткий розбіг, плавно піднявся в повітря і, переслідуваний одним офіцером морського батальйону на скакуні, пролетів 150 сажнів і плавно опустився на землю» (сажень — це трохи більш як 2 метри).
Цей короткий політ, здійснений 20 липня 1909 року, став першим в Російській імперії зафіксованим польотом на апараті важчому за повітря. 1909 року особистим шофером Анатри був захоплений авіацією італійський механік Каттанео. Купивши для ОАК два аероплани, Анатра оплатив поїздку Каттанео до Франції, щоб той навчався в льотній школі, доправив до Одеси замовлені аероплани та поділився здобутими в школі льотними навичками з членами аероклубу.
У березні 1910 року на біговому полі Одеського іподрому відбулися організовані ОАК перші в імперії показові польоти. Перший дипломований льотчик Росії Єфімов, який повернувся до Одеси після закінчення авіашколи у Франції, при великому скупченні народу (близько 100 тис.) піднімався в небо 5 разів.
Третій політ був здійснений із першим авіапасажиром — Анатрою. За час польоту, що тривав усього чотири хвилини, Артур Анатра ухвалив рішення обов’язково придбати аероплан для особистого користування. За два місяці він уже володів монопланом «Блеріо» і біпланом «Райт».
Перша школа пілотів
Невдовзі за пропозицією Анатри при Одеському аероклубі було відкрито військово-авіаційний клас із безплатною формою навчання, куди приймали офіцерів Одеського військового округу. Для його облаштування Анатра надав іподром бігового товариства і подарував аероплан. Усі витрати на утримання авіакласу оплачувалися Анатрою.
1911 року авіаційний клас було перетворено на авіашколу, Анатра подарував туди три літаки. Наступного року один міщанин за 2 465 рублів продав Артурові Анатрі земельну ділянку в районі четвертої станції Чорноморської дороги.
На пустуючій ділянці між краєм Стрілецького поля (з 1960-х років це частина території житломасиву «Черьомушки»), степовими дачами («хуторами») і великим хутором Новикова почалося будівництво чотирьох великих ангарів, капітальних споруд (з приміщеннями для учнів школи, членів аероклубу, механіків і сторожів) та 15-метрової оглядової вежі, з якої велися спостереження за польотами).
Це зайняло три місяці й обійшлося в 25 тисяч рублів. У травні відбулося урочисте відкриття й освячення оновленої Одеської авіашколи. 1912 року «за заслуги на ниві вітчизняного повітроплавання» Артура Антоновича Анатру було нагороджено орденом Святого Володимира 4-го ступеня.
На початок 1916 року школа, яка зразково утримувалась на кошти Анатри, налічувала понад сотню курсантів. Добудовувалися нові корпуси на 200 учнів. Через воєнний час (йшла Перша світова) Одеську авіашколу було мілітаризовано. Вона стала Одеською офіцерською школою морської авіації.
Відмовившись від державних субсидій, усі витрати на реорганізацію школи Артур Анатра взяв на себе. У серпні 1917 року він передав авіаційну школу з майстернями та ангарами, оціненими в 1,5 мільйона рублів, державі.
Далі — про одеське літакобудування. За неповний 1910 рік у майстернях ОАК було збудовано 5 аеропланів (один із них призначався С. І. Уточкіну).
Одеський авіазавод
14 квітня 1911 року в «Одеських новинах» повідомлялося: «Учора на іподромі було випробувано перший апарат. Мотор “Гном” у 50 сил був придбаний на пожертви президента аероклубу Артура Антоновича Анатри. Політ здійснював авіатор Костін. Після плавного злету п. Костін піднявся на висоту до 100 метрів, зробив коло й опустився. Апарат відрізняється разючою легкістю».
Цей день офіційно вважається днем заснування Одеського авіаційного заводу. 1912 року було збудовано вже 20 літаків різних систем, завод також здійснював авторемонтні роботи, виробляв легкі мотоцикли та будував глісери (швидкісні катери) оригінальних конструкцій.
У цьому ж році Анатра запропонував військовому відомству свої послуги з виробництва літаків. 1913-го він викупив майстерні ОАК. Перший контракт на виконання військового замовлення на п’ять аеропланів було підписано з Анатрою вже як із власником нового заводу. До листопада того ж року замовлення було виконано.
На заводі тоді працювало лише близько ста осіб. Продуктивність становила 1–2 апарати на місяць. Потужний поштовх до стрімкого зростання підприємства дала Перша світова війна: армії потрібні були літаки. «Завод аеропланів Артура Анатри» почав отримувати великі замовлення від військового відомства. Одеса стала одним із центрів літакобудування в Російській імперії.
Подальший розвиток фірми «Анатра» мав забезпечити введення в дію Сімферопольського промислового комплексу, що складався з авіабудівного, автомобільного й моторобудівного заводів.
Взимку 1917 року Сімферопольський авіазавод, на якому працювало близько 730 осіб, уже отримав замовлення на виготовлення 100 літаків. До осені 1917 року на фірмі «Анатра», що перетворилася на один із найбільших авіакомплексів імперії, працювало 2900 робітників (2200 в Одесі, 700 у Сімферополі). Потенційна потужність фірми становила до 100 літаків на місяць.
Громадянська війна і крах авіабізнесу Анатри
За кількістю робітників і чисельністю верстатів (131) одеський «Завод аеропланів Артура Анатри» вийшов на друге місце після московського заводу «Дукс». За період із 1914 до початку 1918 рр. фірмою було виготовлено 1156 літаків (1056 в Одесі та 100 у Сімферополі). У грудні 1917 року на засіданні Ради народних комісарів під головуванням Сталіна було ухвалено декрет про конфіскацію аеропланного заводу «Анатра» в Сімферополі. З початком Громадянської війни авіабудівна діяльність заводу припинилася. 1922 року завод було ліквідовано.
4 березня 1918 року Одеса була окупована австро-угорськими військами. На заводі «Анатра» на той час накопичилося 242 готові літаки. Деякі були прийняті на озброєння австро-угорської авіації (як навчальні), отримавши назву «Анатра C. I.». Було відзначено високу якість виготовлення вузлів літака, недосяжну на той час для австрійських підприємств.
У вкрай тяжкий для фірми період економічної розрухи ентузіаст Анатра намагався реалізовувати нові ідеї: в окупованій Одесі він організував… службу авіатаксі. В одному з липневих номерів газети «Одеський листок» за 1918 рік було надруковано оголошення: «Фірма Анатри встановлює сполучення між центром міста і Великим Фонтаном, яке буде підтримуватися п’ятьма аеропланами. Уся поїздка триватиме 2–3 хвилини».
На початку 1919 року А. Анатра емігрував за кордон, покинувши Одесу на власному літаку. Про його подальшу долю відомо небагато. Жив у Парижі, там і помер 1 січня 1942 року…
Читайте також:
- Два провулки в Одесі назвали на честь німця та британця
- В Одесі вулицю генерала Доватора перейменували на Хортицьку: що стоїть за цими назвами
- Провулок Яблочкіної став Альтовим: як в Одесі народжується музичний квартал
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
