Про що розкажуть понад двісті рушників в одному з музеїв Одещини

Рушники-обереги також вішали над дверима, над вікнами, щоб ніяке зло не проникло до хати. Обрамляли ікони, прикрашали стіни, накривали діжу з тістом, подавали гостям хліб-сіль.

— Український рушник — символ злагоди, щасливої долі, надії та захисту від злих сил. З рушників озивається мудрість наших пращурів, їхні знання про світ зовнішній і внутрішній, про душу людську, про космос, буття, — повідав заслужений працівник освіти України вчитель історії Любашівського опорного закладу загальної середньої освіти Валерій Бондаренко. — Чудодійна сила рушника — в його візерунках і символах, її можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні.

З молоду педагог-етнограф збирає ужиткові речі селян. Його колекція старожитностей стала основою для відкриття у Любашівці етнографічного музею «Оберіг». Одна з кімнат вщерть заповнена рушниками: весільними, обрядовими, побутовими. Зі стін, заповнених полотнами від стелі до підлоги, ллється, переливаючись різними барвами, світло від цієї рукотворної краси. Деяким зразкам народної творчості — понад два століття! 

Якщо скласти докупи лише вишиту частину рушників, то протяжність візерункової стежини між минулим та сучасним становитиме понад 200 метрів! 

Торкаючись магічних візерунків

У Троїцькому будинку народної творчості імені Ростислава Палецького бібліотекарка Олена Яценко демонструє понад двісті українських рушників та вигаптуваних нитками картин вишивальниць з багатьох куточків півночі Одещини та сусідніх областей. Частину своїх скарбів жінці вдалося врятувати від знищення — багато селян безцінні полотна або просто викидали, або використовували як ганчір’я.

Чимало сил доклала бібліотекарка, щоб вручну відіпрати від вікового бруду й випрасувати життєдайне полотно, щоб візерунки знов засяяли усіма барвами.

— Сільські жінки — берегині глибокої традиції та вікової мудрості — закарбували на льняному полотні ключі до розуміння того, за якими законами Творець збудував цей Світ і яким шляхом потрібно рухатися людині по життю, — поділилася думками Олена Яценко. — Численні відвідувачі нашого музею часто намагаються доторкнутись до «живого» полотна з його магічними та загадковими криптограмами.

Вишивка причорноморського краю

Причорноморський рушник об’єднав у собі східноподільський, молдовський та румунський способи декорування. Часто використовувались мотиви церковної корони, хреста, двоголового орла тощо. 

Сьогодні в області єдиним фундаментальним етнографічним дослідженням історії українського рушника є книга «Українська вишивка. Північно-Західне Причорномор’я», надрукована 2018-го. Вона містить каталог вишитих старожитностей Одещини, опис семантики вишиваних образів — мотивів, орнаментів, композицій, а також відомості про сучасних майстрів вишивального мистецтва. 

— Зараз особливий час. Ми звертаємося до джерел народної творчості, до народних традицій. І радісно усвідомлювати, що вони сьогодні оновлюються, оживають, і, мабуть, що більше ми будемо їх знати, то радіснішим буде наше життя, — зазначив уродженець Любашівщини, одеський меценат, один з ініціаторів цього мистецького проекту Валерій Устянський, за сприяння якого також побачила світ книга «Українське весілля». 

Той мамин з оберегами рушник,

та мамина сорочка-берегиня

на всіх шляхах, кривавих та страшних,

нас сотні раз хрестами осінила.

Читайте також:

• Рушник Кодимщини: завершилася 10-річна робота 17 майстринь
• Символізм у традиційній вишиванці: що закодовано у вишитих візерунках?