Статті

Потужніший вибух в Одесі: 105 років тому близько 20 тисяч городян залишилося без житла

31 серпня 1918 року в районі Бугаївки та Другої Застави сталася одна з найсильніших техногенних катастроф – вибухнули артилерійські склади.

Під час Першої світової війни з цих складів, що розташовувалися на Бугаївці у районі Водяної балки, боєприпаси надходили на Румунський фронт. Також цими снарядами постачали російську армію, яка воювала біля Туреччини.

О 15 годині 20 хвилині 31 серпня на території складів пролунав перший вибух, потім було ще кілька потужних вибухів, після яких спалахнула страшна пожежа. Те, що не змогли зруйнувати вибухи, — знищив вогонь.

Буквально за кілька годин пожежами було охоплено велику територію — від Дюківського парку до Стрільбищного поля.

Вогонь перекинувся на Хлібне містечко, яке знаходилося між Першою та Другою Заставами. Там зберігалися великі запаси зерна, які згоріли практично повністю. Гасили пожежу близько 10 години.

Жителі району з жахом вискакували з будинків, хто в чому був і бігли до моря. Скрізь лунали крики та плач. Понад 700 людей було вбито та поранено і, за різними підрахунками, від чотирьох до 20 тисяч одеситів залишилися без житла.

Надвечір 31 серпня припинив роботу центральний телеграф, телефонна станція, зупинився рух пасажирських поїздів. З 10 години вечора в місті ввели комендантську годину.

Катастрофа торкнулася майже всіх районів Одеси. Вибухами та пожежами були знищені заводи Бродського, Раухвегера, Яловікова, Арпса, хімічний завод, миловарна фабрика та паровий млин, а також житлові будинки в районі Бугаївки, Далеких та Близьких Млинів, Молдаванки та Слобідки.

Одеса у цей час входила до складу Української держави гетьмана Павла Скоропадського та була окупована військами Австро-Угорщини та Німеччини. Офіційно винних у катастрофі так і не знайшли, хоча німці вважали винними англійців, а українська влада – радянська. Єдине, що можна було сказати точно, це те, що вибухи спровокувало порушення умов зберігання боєприпасів, а також недбалість відповідальних осіб.

Джерела: od.vgorode.ua, uc.od.ua

Читайте також:

Share
Ирина Сорокина

Начинала свою деятельность в далеком 1989 году корректором в редакции «Вечерней Одессы». Через несколько лет стала литературным редактором, работала во всеукраинском журнале «Пассаж». И наконец, доросла до корреспондента газеты «Одесская жизнь». Моя журналистская «парафия» — материалы по культуре и истории.

Останні статті

  • Статті

Вони втратили все і розпочали з нуля: три історії переселенців на Одещину

У селищі Бородіно ще до війни за підтримки держави був побудований соціальний Центр для постраждалих… Читати далі

2024-09-16
  • Новини

Чергою з кулемета: на Одещині військові знешкодили морську міну (відео)

На узбережжя Одещини викинуло чергову морську міну, яку було оперативно знищено українськими військовими. Про це… Читати далі

2024-09-16
  • Статті

Відновлення після війни: як військовий починав нове життя після поранення

14 лютого 2023 року військовий Віталій Верес отримав важке поранення під час оборони Бахмута, коли… Читати далі

2024-09-16
  • Статті

Будинки покинули, а калину — забрали: історія одного вимушеного переселення

Вересень. Налилася червоним кольором калина, яка є одним із символів України. Колектив обласного центру національних… Читати далі

2024-09-16
  • Новини

В Одесі та Одеській області стався землетрус: що відомо (ОНОВЛЮЄТЬСЯ)

16 вересня 2024 року мешканці Одеси та регіону відчули підземні поштовхи. У будинках гойдалися люстри,… Читати далі

2024-09-16
  • Статті

Пам’ять Володимира Панченка вшанували у Любашівці

Другого вересня, у день народження митця, якому мало виповнитися 70 років, в медіацентрі Любашівської публічної… Читати далі

2024-09-16