Про цупкого та моложавого 87-річного пенсіонера з Любашівки Миколу Семеновича Бульченка аж ніяк не скажеш, що він — похилого віку. Поважна людина – так, це про нього.
Зрання до смерку він клопочеться у саду та на городі. А ще полюбляє пресу. Улюблені газети — «Одеське життя», «На пенсії», котрі вже давно передплачує, та місцевий «Хлібороб».
Його діда Петра розкуркулили і 1937-го запроторили на каторжні роботи в Устюганські болота, які його і «поглинули». Корів, коней, биків та все добро прибрав колгосп, куди пішли працювати три сини і дві дочки «куркуля». Трудилися так, як звикли на своїй землі, — ретельно і старанно. А батько Миколи Семен Петрович з колгоспників навіть вибився у бригадири.
Друга світова війна залишила роз’ятрені рани: батька посадили за «наклеп» на Сталіна, а мати від тяжкої праці померла.
— У 12 років я вже пас коней, овець, боронував на биках та конях, — розповів Микола Семенович. — При Хрущові батька реабілітували, він повернувся в колгосп. Займався садівництвом, овочівництвом, саджав ліси. Вирощував яблуні, нові сорти картоплі, огірків, помідорів. Саме від нього мені передалася любов до землі.
1967 року Микола Семенович перебрався із Сибіру в Україну з дружиною Галиною Микитівною, до речі, уродженкою села Троїцького, та двома дітьми. Трудився на Любашівському елеваторі головним інженером понад 30 років. Вже пенсіонером займався його газифікацією. Також власноруч переоснастив занедбаний маслозавод, налагодив устаткування та запустив виробництво круп, макаронів, комбікорму, маслоцех.
А сім років тому самотужки зробив ямковий ремонт по вулиці Заводській, де мешкає, бо набридло чути, як на ямах торохтять машини. Власною конячиною він привіз кілька возів відсіву, і за декілька днів полагодив розбиту дорогу.
— З виходом на пенсію я вирішив зайнятися городиною. Почав з вирощування ранньої картоплі. Крім того, утримував дві корови, кобилу, бичків, свиней та птицю, — розповів ветеран праці.
А ще побудував теплицю, де почав вирощувати ранню капусту, помідори, огірки.
Під його будинком облаштовано аж два погреби: винний і з їстівними припасами. За словами Миколи Семеновича, він може з хати років два не виходити — запасів вистачить, ще й залишиться.
Біля садиби — гарний сад з альтанкою. А волоські горіхи — це «циганський банк» діда Бульченка: коли терміново потрібні кошти, то виручає мішечок-два горіхової кашки. А ще розводить кізок — молочко коли продає, а коли й роздарює.
Свій город селянин зробив на звалищі. Довелося добряче потрудитися.
— Скажу, що вирощую непогані врожаї і можу поділитися досвідом. Якщо кожний селянин буде займатися городництвом і тваринництвом, то нас не залякає жодна інфляція. Треба закочувати рукави й працювати, використовуючи кожен клаптик землі, — впевнений Микола Семенович. — Не можу без болю спостерігати, що таку багату на чорноземи Україну заполонили заморські фрукти та овочі.
Читайте також:
У сучасному світі, де гаджети та комп’ютери стали невід’ємною частиною життя, стандартна перевірка зору за… Read More
Жителі Одеса вже відчувають подорожчання продуктів — залишки торішнього врожаю закінчуються, а новий ще не… Read More
Стара табличка стерлася, документів немає, а ви навіть не впевнені, хто похований поруч? Такі ситуації… Read More
В Одеському зоопарку новим директором став представник приватного сектору без відкритого конкурсу, що викликало занепокоєння… Read More
На вулиці Університетській в Одесі з’явилася незвична «служба безпеки» — ворона, яка, здається, уважно контролює… Read More
В Одесі день мине без опадів із мінливою хмарністю та температурою до +16°C. Проте вже… Read More
