Статті

Секрет краси гагаузьких жінок не лише у зовнішності

Сьогодні багато жінок звертаються до дизайнерів та кравців з проханням відтворити традиційні етнічні блузи, спідниці, сукні та гармонійно поєднують їх з предметами сучасного гардеробу. Наша розмова — про гагаузок, про їхню особливу красу та деталі, які її вміло підкреслювали.

Повсякденний костюм гагаузьких жінок

Наприкінці XIX століття повсякденний національний одяг гагаузьких жінок у Бессарабії складався з полотняної сорочки, яка відігравала роль жіночої білизни, та безрукавної сукні, на яку одягали фартух, переважно темних кольорів, з домотканої вовни або покупного щільного полотна.

Обов’язковим доповненням була велика чорна хустка із тонкого фабричного полотна. Під нього пов’язували хустку меншу, найчастіше білу.

У найдавніших варіантах сукні ліф був на підкладці. Поділ кроїли широким і пришивали в поясі до ліфа, збираючи до дрібної складки. Іноді низ прикрашала широка оборка. По подолу застрочувалися широкі складки. Декоративним елементом були також оздоблювальні стрічки, переважно чорного або коричневого кольору, що поєднувався зі складками.

Вікові відмінності в залежності від прикрас

Кількість і вид оборок не були довільними — вони вказували на вікові відмінності.

Так, сукні дівчат чи молодих жінок прикрашали дві, чи три смужки зі стрічок, чи оборка. У жінок старшого віку одна смуга поєднувалася з поперечними складками, кількість яких сягала дев’яти. Поділ гагаузького плаття виходив дуже пишним.

Спеціальним елементом старовинного жіночого одягу гагаузок були прикраси.

Глухий воріт і нескладний крій ліфа припускали безліч нагрудних прикрас у вигляді моніста і намистини. Обов’язковими у жіночому вбранні були золоті сережки та срібні браслети. Останні носили щодня, не знімаючи. Золоті браслети були рідкістю навіть у найбагатших гагаузок. Намиста одягали в кілька рядів. Їх носили і у свята, і в будні, але в урочистих випадках одягали більшу кількість низок. Ці та інші прикраси вміло підкреслювали красу гагаузьких красунь, які можуть похвалитися не лише своєю яскравою зовнішністю та пекучим темпераментом, а й умінням чудово господарювати і бути справжніми хоронительками домашнього вогнища.

Сучасні вбрання гагаузок, звичайно ж, значно видозмінилися, а ось любов до прикрас, втім, як і більшість жінок різних національностей, залишилася назавжди.

Читайте також:

Анна Терзивец

Я родилась и выросла среди бескрайних степей Буджака, которые люблю всем сердцем. После окончания школы уехала в Болгарию, где в Софийском университете получила журналистское образование. Вернувшись в Одессу, с 1999 года с головой ушла в журналистику. Работала в газете «Роден край», сотрудничала со многими одесскими и киевскими изданиями, а еще - писала стихи: о родном крае, о песнях бабушки, о лозе, посаженной дедушкой… и о любви. «Любовь свята» - именно так называется мой первый сборник стихов. С 2013 года я - автор и ведущая телерадиопрограммы «Голос болгар». Но остаюсь верной и писательскому ремеслу. Буду рада делиться с вами историями замечательных людей Буджака и своей любовью к жизни.