Одеські історії: як п’єси Ланжерона ставили у паризькому театрі

Народився Олександр Федорович у Парижі, у родині, що належала до стародавнього аристократичного роду. Справжнє ім’я майбутнього генерал-губернатора Одеси було Людовик-Олександр-Андро, граф де Ланжерон, маркіз де ла Кос, барон де Куньї.

Коли він був ще дитиною, циганка нагадала йому військову кар’єру та смерть від невиліковної хвороби. У 16 років Ланжерон вступив до армії, спочатку служив у Франції, потім вирушив до Америки і брав участь у війні за незалежність. На російську службу він потрапив, коли йому виповнилося 27 років. Ланжерон брав участь у всіх військових конфліктах, у яких брала участь його нова батьківщина, зокрема воював із французами під час Вітчизняної війни 1812 року.

У листопаді 1815 він отримав призначення на посаду херсонського військового губернатора, а через два місяці став генерал-губернатором Новоросії і градоначальником Одеси. Молоде південне місто Ланжерон упорядкував за європейським зразком: увів порто-франко, відкрив першу міську газету, при ньому з’явилися заклад мінеральних вод, ботанічний сад, Рішельєвський ліцей.

Окрім адміністративної діяльності, Ланжерон займався творчістю — з юності він багато писав для газет, написав кілька п’єс, одну комедію, яку навіть ставили на сцені паризького театру «Амбігу-комік».

Через два роки генерал-губернаторства Ланжерон потрапив у немилість до імператора, за те, що розробив проект про скасування табеля про ранги. Невдовзі йому довелося облишити посаду одеського градоначальника, а згодом і генерал-губернатора краю.

Помер Ланжерон у Санкт-Петербурзі, але заповів поховати себе в Одесі. Пам’ятаючи про пророцтво циганки, свій заповіт він почав словами: «Коли я помру від холери…». Так і вийшло — він помер 1831 року під час епідемії холери.

Джерела: iz.ru; Вікіпедія

Раніше ми розповідали, як зустрічали в Одесі Новий рік в екстремальних умовах.