Поняття «блекаут» в Одесі на на воєнному станi стало таким самим звичайним, як повітряна тривога, прильоти… Сумне слово, нічого не скажеш. А от Одеський академічний театр музичної комедії ім. М.Водяного навіть це, що увійшло, на жаль, у наше життя «темне поняття» зумів… висвітлити. Ось уже справді Музкомедія – театр, який може все.
Вже рівно п’ять років (ось же летить час!) минуло відтоді, як одеська Музкомедія почала проводити нічні екскурсії, занурюючи одеситів та гостей міста в таємниці нічного закулісся. Усі ці екскурсії – різні. І ось тепер, поки блекаут вносить новий «розклад» у наше таке життя, що змінилося, театр вирішив нам нагадати про головне: справжнє світло – те, яким наповнена душа.
Гасне електрика, учасники одержують ліхтарики, і наша Музкомедія стає ще одним одеським пунктом незламності – причому у всіх сенсах. Все побудовано так, що вам і настрій піднімуть, і про історію театру розкажуть, і проведуть за лаштунками. І, і, і…
Ах, скільки таємниць розкриється перед вами! Скільки незвичайних історій розповість вам незмінна ведуча нічних екскурсій завлити театру Тетяна Орел!
Ви побуваєте в кімнаті-музеї Михаїла Водяного, чиє ім’я з гордістю носить театр, зустрінетеся з героями вистави «Звичайне диво», які виникнуть наче з нізвідки.
…І ось коли при світлі тих-таки ліхтариків ви почнете з нотних аркушів своїми руками творити новорічну ялинку, відразу відчуєте: ви тут не гість і не глядач, ви – співучасник усього, що відбувається.
Вже дуже скоро добрі лікарі виміряють температуру і з’ясують градус настрою. Вам пощастить потанцювати разом з Міністром-адміністратором (Деніс Фалюта), побувати в різних залах, і, здається, піднятися-опуститися по всіх сходах (ах, як їх багато!) театру.
І чим довше триватиме це звичайнісіньке диво, тим більше ви будете наповнюватися світлом театрального таїнства, поки не опинитеся на сцені, де Емілія (Аурика Ахметова) та Еміль (Володимир Кондратьєв) розкажуть вам вічну історію про Любов.
І чим менше «зовнішнього» світла супроводжуватиме вас під час цього дійства, тим більше світла запалиться в душах.
Ох, і непроста ця справа – запалювати в серцях світло!.. Особливо коли війна, коли якось інакше сприймаєш усе, і ці улюблені зимові свята, коли, по суті, все всередині стало «не так»…
Але на те воно і диво творчості: і свічки засвітилися, і голоси звучали, як ніколи. І вже зовсім скоро всі взялися за руки, щоб побачити справжню феєрію: театр раптом засяяв десятками і десятками… зірок!
«Що за диво?!», – запитаєте ви.
Звичайне…
Читайте також: Сюрприз по-одеськи: повітряна тривога, бомбосховище та таїнство кохання.
Марія Котова
Фото авторки
