Нестоїта — одне з найстаріших сіл в Україні із загадковою назвою, засноване 1723 року. Воно розташоване в Куяльницькій громаді Одеської області. У різний час село мало кілька назв: «Нестоїтська волость», «Батрацьке село», «Містуїте», «Найбільша слобода».
Село Нестоїта Куяльницької громади розкинулося на березі річки Тростянець. Лежить воно на Подільській височині, що перетинається верхів’ями річок Тростянець і Ягорлик. Місцевість поцяткована глибокими ярами з густими лісами і пагорбами, що збігають пологими спусками до долин.
Колись тут розміщувалися поселення трипільської, бронзової та черняхівської культур. Потім правили турки.
До наших часів збереглися історичні назви трьох частин села: Кріпосні, Карпешти та Нахалівка. На Кріпосних поселяв усіх кріпаків пан Юревич. Карпешти пішли від імені селянина Карпа, який першим оселився за межами села на вільній землі. Він збудував хату, заснував господарство, а згодом до нього приєдналися інші селяни.
Нахалівка з’явилася не так давно — у 60-70-ті роки 20-го століття. Назву дали заможні господарі, у яких забрали частину присадибних ділянок під забудову тим, у кого не було житла.
— Про назву села в Одеській області є легенди. Одна з них розповідає, що тут був пересильний пункт кріпаків, яких розподіляли по маєтках сусідніх поміщиків. Тут вони «довго не стояли».
Інша легенда стверджує, що в глибокій долині в давнину були густі ліси, в яких ховалися розбійники. І коли на відпочинок зупинялися чумаки, люди попереджали: тут довго не стояти.
За третьою легендою, село створили молдавські поселенці, які втекли від гніту турків. І назва від молдавського слова «містуїт», що означає «змішування», адже село було і залишається багатонаціональним. З давніх-давен тут мирно уживалися українці та молдавани, білоруси та болгари, росіяни та цигани. У кожній родині розмовляють своєю рідною мовою, але всі вільно володіють українською, — розповідає завідувачка бібліотеки Наталя Стопчанська.
Селу є чим потішити око. Це старовинні будинки — історичні пам’ятки початку 19-го століття. В одному знаходиться старостат, в іншому — медична клініка.
Окрасою села є храм Успіння, відомий з 1748 року. Споруда, що існувала до 1818 року, була дерев’яною, вкритою очеретом. Її розібрали і почали будувати нову муровану церкву, яку завершили 1833 року. Ця будівля проіснувала понад століття, але 1935 року була зруйнована більшовиками. На початку 2000-х жителі Нестоїти побудували на тому ж місці і за тим же проєктом власним коштом нову церкву.
Тепер тут діє недільна православна школа.
Ще цікавим об’єктом є хрест поруч із церквою, встановлений на могилі православного служителя села в другій половині 19-го століття. Хрест вагою 10 тонн — ручної роботи, зроблений із граніту. На ньому викарбувано слова: «Тут спочиває прах священноієрея Ананія Волянського, який помер у 1877 р., м. сен. 26-го дня на 51-му році життя. Мир праху твоєму, добрий наш батьку».
Місцеві краєзнавці розкажуть про унікальний нестоїтський годинник-курант, який 1937 року змайстрував і встановив на високій опорі місцевий майстер Іван Никонович Стопчинський, за умілі руки прозваний односельцями «нестоїтським золотарем».
У роки Другої світової війни фашисти зруйнували цей раритетний механізм. У 70-х роках минулого століття син майстра Борис Стопчинський — колгоспний механізатор, який успадкував від батька вміння майструвати, реконструював чотиристоронній годинник-дзвін. Його дзвін було чути в будь-якому куточку села.
На жаль, зараз годинник потребує ремонту, оскільки під час обледеніння 2000 року механізм постраждав.
А ще тут є грандіозна споруда — кам’яна голова Діда Пастуха. Місцеві переконані, що Дід має магічну силу. Треба лише доторкнутися до бороди Діда і загадати бажання — кажуть, воно неодмінно збудеться.
Автор скульптури — житель міста Подільськ Петро Козинський. Він встановив її 1988 року на місці природного джерела: подорожні зупинялися тут відпочити і напитися джерельної води. Але з часом джерело замулилося, вода втратила свою чистоту. Та все ж сюди приїжджають, щоб провести вихідний, сфотографуватися і загадати бажання.
Пишаються жителі і школою. Уявіть, цей триповерховий навчальний заклад є опорним аж для п’яти сіл. Тут є і лінгафонний кабінет, комп’ютерний клас, дитячі ігрові та тренажерні майданчики, футбольне поле і все необхідне для розвитку дітей.
Шкільний історико-краєзнавчий музей багатий на експонати, яких тут близько 1500. З них 700 є оригіналами.
У Будинку культури працюють різноманітні гуртки, відбуваються концерти, зокрема й на підтримку ЗСУ. А українська світлиця представляє рукотворні дива.
У місцевій бібліотеці, в якій вісім тисяч примірників книг і періодичних видань, працює медіацентр.
На любителів риболовлі та юшки чекає обладнаний усім необхідним берег мальовничої водойми — річки Тростянець. Тут розташовані альтанки, є облаштовані причали.
І куди ж без традиційних страв? Оскільки багато жителів Нестоїти — молдавани, вам із радістю запропонують скуштувати справжню мамалигу, присмачену бринзою, шкварками або м’ясом. І обов’язково під келих червоного вина.
Читайте також:
Привоз у другій декаді вересня: то тепліше, то холодніше, то дощик, то сонечко. І люди… Читати далі
Що святкують в Україні та світі 20 вересня. Історичні події, пам'ятні дати, народження відомих людей… Читати далі
Церковне свято сьогодні, 20 вересня. Розповідаємо, пам'ять яких святих шанують православні віряни цього дня, в… Читати далі
Магнітна буря пішла на спад. Сьогодні сонячна активність не матиме істотного впливу на метеозалежних людей. Читати далі
Завтра, у п'ятницю, 20 вересня 2024 року, в Одесі та Одеській області очікується невеликий дощ… Читати далі
Не любите пекуче літнє сонце? Активно працюєте влітку і немає часу на відпустку? Тоді відпочинок… Читати далі