Нестоїта — одне з найстаріших сіл в Україні із загадковою назвою, засноване 1723 року. Воно розташоване в Куяльницькій громаді Одеської області. У різний час село мало кілька назв: «Нестоїтська волость», «Батрацьке село», «Містуїте», «Найбільша слобода».
Село Нестоїта Куяльницької громади розкинулося на березі річки Тростянець. Лежить воно на Подільській височині, що перетинається верхів’ями річок Тростянець і Ягорлик. Місцевість поцяткована глибокими ярами з густими лісами і пагорбами, що збігають пологими спусками до долин.
Колись тут розміщувалися поселення трипільської, бронзової та черняхівської культур. Потім правили турки.
До наших часів збереглися історичні назви трьох частин села: Кріпосні, Карпешти та Нахалівка. На Кріпосних поселяв усіх кріпаків пан Юревич. Карпешти пішли від імені селянина Карпа, який першим оселився за межами села на вільній землі. Він збудував хату, заснував господарство, а згодом до нього приєдналися інші селяни.
Нахалівка з’явилася не так давно — у 60-70-ті роки 20-го століття. Назву дали заможні господарі, у яких забрали частину присадибних ділянок під забудову тим, у кого не було житла.
— Про назву села в Одеській області є легенди. Одна з них розповідає, що тут був пересильний пункт кріпаків, яких розподіляли по маєтках сусідніх поміщиків. Тут вони «довго не стояли».
Інша легенда стверджує, що в глибокій долині в давнину були густі ліси, в яких ховалися розбійники. І коли на відпочинок зупинялися чумаки, люди попереджали: тут довго не стояти.
За третьою легендою, село створили молдавські поселенці, які втекли від гніту турків. І назва від молдавського слова «містуїт», що означає «змішування», адже село було і залишається багатонаціональним. З давніх-давен тут мирно уживалися українці та молдавани, білоруси та болгари, росіяни та цигани. У кожній родині розмовляють своєю рідною мовою, але всі вільно володіють українською, — розповідає завідувачка бібліотеки Наталя Стопчанська.
Селу є чим потішити око. Це старовинні будинки — історичні пам’ятки початку 19-го століття. В одному знаходиться старостат, в іншому — медична клініка.
Окрасою села є храм Успіння, відомий з 1748 року. Споруда, що існувала до 1818 року, була дерев’яною, вкритою очеретом. Її розібрали і почали будувати нову муровану церкву, яку завершили 1833 року. Ця будівля проіснувала понад століття, але 1935 року була зруйнована більшовиками. На початку 2000-х жителі Нестоїти побудували на тому ж місці і за тим же проєктом власним коштом нову церкву.
Тепер тут діє недільна православна школа.
Ще цікавим об’єктом є хрест поруч із церквою, встановлений на могилі православного служителя села в другій половині 19-го століття. Хрест вагою 10 тонн — ручної роботи, зроблений із граніту. На ньому викарбувано слова: «Тут спочиває прах священноієрея Ананія Волянського, який помер у 1877 р., м. сен. 26-го дня на 51-му році життя. Мир праху твоєму, добрий наш батьку».
Місцеві краєзнавці розкажуть про унікальний нестоїтський годинник-курант, який 1937 року змайстрував і встановив на високій опорі місцевий майстер Іван Никонович Стопчинський, за умілі руки прозваний односельцями «нестоїтським золотарем».
У роки Другої світової війни фашисти зруйнували цей раритетний механізм. У 70-х роках минулого століття син майстра Борис Стопчинський — колгоспний механізатор, який успадкував від батька вміння майструвати, реконструював чотиристоронній годинник-дзвін. Його дзвін було чути в будь-якому куточку села.
На жаль, зараз годинник потребує ремонту, оскільки під час обледеніння 2000 року механізм постраждав.
А ще тут є грандіозна споруда — кам’яна голова Діда Пастуха. Місцеві переконані, що Дід має магічну силу. Треба лише доторкнутися до бороди Діда і загадати бажання — кажуть, воно неодмінно збудеться.
Автор скульптури — житель міста Подільськ Петро Козинський. Він встановив її 1988 року на місці природного джерела: подорожні зупинялися тут відпочити і напитися джерельної води. Але з часом джерело замулилося, вода втратила свою чистоту. Та все ж сюди приїжджають, щоб провести вихідний, сфотографуватися і загадати бажання.
Пишаються жителі і школою. Уявіть, цей триповерховий навчальний заклад є опорним аж для п’яти сіл. Тут є і лінгафонний кабінет, комп’ютерний клас, дитячі ігрові та тренажерні майданчики, футбольне поле і все необхідне для розвитку дітей.
Шкільний історико-краєзнавчий музей багатий на експонати, яких тут близько 1500. З них 700 є оригіналами.
У Будинку культури працюють різноманітні гуртки, відбуваються концерти, зокрема й на підтримку ЗСУ. А українська світлиця представляє рукотворні дива.
У місцевій бібліотеці, в якій вісім тисяч примірників книг і періодичних видань, працює медіацентр.
На любителів риболовлі та юшки чекає обладнаний усім необхідним берег мальовничої водойми — річки Тростянець. Тут розташовані альтанки, є облаштовані причали.
І куди ж без традиційних страв? Оскільки багато жителів Нестоїти — молдавани, вам із радістю запропонують скуштувати справжню мамалигу, присмачену бринзою, шкварками або м’ясом. І обов’язково під келих червоного вина.
Читайте також:
У четвер, 8 січня 2026 року, російські війська знову завдали удару по цивільній інфраструктурі Одеської… Read More
Завтра, у п’ятницю, 9 січня 2026 року, школи Одеси та області переходять на дистанційну форму… Read More
В Одесі та області оголошено штормове попередження першого (жовтого) рівня на завтра, 9 січня 2026… Read More
Українська вишивка – це давній аналог QR-коду. В ній шифрують символи, таємні повідомлення та навіть… Read More
У ніч на 9 січня в Одесі та області заплановані тимчасові відключення електроенергії. Причина –… Read More
Бюст російського поета Олександра Пушкіна на Приморському бульварі в Одесі не дає спокою деяким надто… Read More
