Село Пиріжна, що на Кодимщині, славиться не тільки талановитими і працьовитими людьми, а й своєю мальовничістю, історичними місцями та легендами.
Почнемо знайомство з Каведянського поля. Воно стало першим полем, яке бідні селяни обробляли спільно. Звідси води стікають у три різні річки. Один напрямок — у бік Синюхи через Луги в річку Савранка, другий – на Журавлинці через Пиріжну в річку Мала Савранка, третій — через кілька кілометрів за залізничною колією до Сербів у річку Білочі.
Є тут і Денікінське поле. А назву свою отримало через те, що там було вбито і поховано солдата денікінської армії.
Багато полів мають назви за прізвищами людей, які жили поблизу: Будейське, Грінченків, Обжелянське, Цуркана. Інтенсивне розширення села в сторону до Рибків почалося після розподілу панських земель. Проте в одну зі сторін розширення призупинила сама природа. На одному місці блискавка тричі спалювала новозбудовані хати. Жителі села кажуть, що там проходить жила нікелевих руд, які й притягують блискавку.
Пиріжна розташована вздовж низовини протяжністю близько восьми кілометрів. В багатьох місцях з-під землі б’ють цілющі джерела. Саме про них і піде мова.
Демківськи криниці
Після святої Пасхи та Божественної літургії парафіяни Кодимщини здійснюють хресну ходу до Демківських криниць, які знаходяться неподалік села Пиріжна. За традицією сюди йде багато вірян із навколишніх сіл. Люди набирають воду зі святих криниць та зцілюються у джерельній купальні, яку влаштував місцевий храм св. Архистратига Михаїла.
На Кодимщині живуть легенди про виникнення Демківських криниць. Записані вони зі слів старожилів. Перекази повістують, що одному жителю села наснився сон, ніби за селом, у рівчаку з водою, лежить ікона. Вранці він пішов до священника й розповів сон. Панотець, зібравши людей, направився до вказаного місця. Там люди побачили у трясовині ікону із образом Охтирської Божої Матері.
На цім місці облаштували колодязь, з якого б’є ключ і сьогодні. Джерело освятили і проводили тут богослужіння. Вода із цього ключа вважалася цілющою.
Інша легенда каже, що через цю місцевість йшли чумаки, які не угледіли, як воли застряли в трясовині. Чумаки намагалися витягти їх, але безуспішно. Тоді почали молитися. Їх молитва була почута, й воли врятувалися. Після цього в одного чумака виникло видіння Богородиці. Вона повеліла продати частину обозу й влаштувати жебракам обід. Так чумаки й вчинили.
Цю славну традицію вони заповіли своїм дітям і онукам. Бережеться вона і донині: на десяту п’ятницю після свята Великодня жителі Пиріжної запрошують всіх на трапезу.
На жаль, ікона Богородиці не вціліла до наших днів, але джерело пульсує.
Фотинина криниця
У багатьох місцях на теренах села Пиріжна б’ють джерела, серед яких відома в цих краях криничка із цілющою водою – Фотинина криниця.
Визначна вона тим, що, умившись її водою, колись прозріла сліпа селянка Фотина. Тож вона і доглядала за цим місцем. Так криничка стала Фотининою.
І досі ті, в кого є проблеми із зором, приходять до Фотининої криниці. Жителі розповідають, що йти треба до сходу сонця, бажано, щоб нікого не зустріти дорогою. А якщо хтось стрінеться, то не вітатися з ним. Прийшовши до колодязя, прочитати молитву «Отче наш» і кинути кілька монет у криницю. Потім можна умиватися цілющою водою або нести хворому додому.
А ще здавна відомі Жолоби. Вони змайстровані із дерев’яних колод, – жолобів — по яких тече вода. Відновило цю конструкцію подружжя Любові і Сергія Криворуків. Жолоби облаштовували всією родиною — разом з доньками Анжелою та Юлією і онуками.
За власні кошти виготовили з дерева жолоби, сплели тин і прикрасили його горщиками. Затишна місцина приваблює не лише односельців, а й гостей Кодимського краю. Може, завітаєте?
Читайте також:
