Церква святого Архангела Михаїла в Кричуновому, перетворена з уніатської на православну в 1794 році, згоріла вщент 1804-го. З пекельного полум’я прихожанам вдалося врятувати лише старовинну ікону Божої Матері «Всіх скорботних Радість», писану в Афонському монастирі. Відтоді й розпочався тернистий шлях відродження цієї православної святині тривалістю 90 літ.
Кричунівський храм — стало
Молитися ж прихожанам доводилося у церкві сусіднього села Глибочок, а потім — у сільській капличці, зведеній через 14 років після пожежі на місцевому цвинтарі.
Кричунівський старостат — найвіддаленіше муніципальне об’єднання Любашівської громади. Потрібно подолати тридцять п’ять кілометрів, щоб добратися з центру до його мальовничих пагорбів. За легендами, засновником Кричунового вважається виходець з Бессарабії молдованин Кричун. У першій половині вісімнадцятого століття він облюбував лівий берег степової річки Гедзилів Яр (Гетьманка). Правий берег, звівши свій зимівник, обживав київський козак Жак. Відтоді південна частина села йменується «Жаківкою». Невдовзі неподалік села на орендованих землях пана Адама Сержпуховського виникла Адамівка, заселена кріпаками-втікачами. 1864-го його вдова, злякавшись наслідків польського повстання проти царизму, розпродала 4000 десятин орної землі. Нові власники земельних угідь, облаштувавшись вище річища Гедзилового Яру, заснували Новоселку Кричунівську, нинішню Олександрівку.
Лише 1833-го місцевий пан Людвіг Кожуховський зобов’язався побудувати нову кам’яну церкву власним коштом. За святу справу взявся з неохотою, за 2 роки зумів звести лише підмурок, з часом взагалі «заморозив» будівництво на десятиліття. Потім кілька років заготовляв ракушняк для мурів. Цей хитрющий польський панок почав возити в Одесу зерно на продаж, наймаючи селянські підводи за оговорену платню. Назад у село, щоб не гнати «порожняк», перевізники доставляли камінь для церкви. Звичайно, задурно. Кожуховський і не збирався за це платити. А набожні селяни не думали про гроші, бо робили добру справу для своєї громади.
У 1863-му, коли розпочалося антиімперське повстання народів колишньої Речі Посполитої проти російського самодержавства, пан Кожуховський передав майно у володіння своїй дочці Емілії, дружині генерала Сержпуховського.
Січневе повстання 1863-1864 років проходило під гаслом: «За нашу і вашу свободу» і є спільним історичним досвідом польського, литовського, білоруського та українського народів. Активна фаза повстання тривала понад рік. За цей час загинуло близько 30 тисяч його учасників, пізніше десятки тисяч було заслано до Сибіру, сотні страчено, конфісковано три з половиною тисячі маєтків.
Проте панночка зовсім відмовилась від будівництва храму. Тоді селяни, зібравши трохи грошей, самі почали зводити мури та лаштувати куполи. Але кошти закінчилися. Не вистачило розрахуватися з підрядником, і суд зобов’язав кричуновців продати будматеріали та погасити борги.
Лише у 1894 році довгобуд завдяки фінансуванню Святого Синоду таки було завершено, а храм освячено.
За радянської доби, в розпал войовничого атеїзму, кричунівську святиню понівечили та перетворили на колгоспний склад. З приходом Незалежності 1994-го місцевий люд знов взявся за відродження своєї церкви. Будівлю перекрили та поштукатурили стіни, а 2002-го знову встановили куполи. І все!
Лише з переїздом зі Швейцарії в Україну уродженця села молодого підприємця Михайла Леська у церкві розпочалися реставраційно-відновлювальні роботи. Активна фаза тривала впродовж 2017 року. Меценат витратив більше мільйона гривень власних заощаджень, благодійних внесків його швейцарських рідних, друзів та співробітників. Долучилися до святої справи місцеві жителі та аграрії. 500 доларів передала колишня жителька Кричунового 93-річна Віра Погодіна.
Завдяки старанням Михайла церква набула вишуканого вигляду. Білосніжний, з чотирма куполами храм знов став окрасою села, прихистком віри у захист Божий.
До того ж Михайло Лесько і його мати Надія Зутер зуміли відродити батьківську хату. Підприємець ще взявся за реанімацію водойми, яку зарибнив та закупив у Європі спецтехніку для поглиблення русла.
На превеликий жаль, різні обставини змусили чоловіка згорнути бізнес в Україні та знову повернутися до Швейцарії. Зараз він завозить європейську сільгосптехніку українським фермерам, і 1,5 відсотка від її продажу жертвує ЗСУ. Михайло свято вірить, що відродяться Україна і храм Архістратига Михаїла у його рідному селі.
Якось над Кричуновим пронісся буревій і пошкодив центральний купол. Невдовзі й усі церковні бані зрушили зі своїх місць. Поки що ніхто не спромігся знайти кошти на його відновлення. І будівля знов височіє над селом гірким докором людській байдужості та бездуховності.
Читайте також:
Руслан Тимченко пішов серед перших захищати Україну добровольцем. Спочатку потрапив на Миколаївський напрямок, потім –… Read More
Викладачі проводять лекції в бомбосховищах, студенти навчаються з окопів, але конкурси та престиж вишу зростають,… Read More
На узвозі Віталія Блажка стартує будівництво нової дренажної системи. У зв'язку з цим з 23… Read More
Ми живемо в час історичних подій. 10 років Революції Гідності, 20 років Помаранчевої революції, роковини… Read More
До керівництва підприємства звернулися співробітники обласної станції переливання крові з проханням здати кров для потреб… Read More
Новорічний настрій уже стукає у двері, а разом із ним — фантастичні подарунки від VARUS!… Read More
