Коблевську перейменували, Дюк наступний? Чому вулиця в центрі Одеси стала імені Павла Зеленого (відео)

Ім’я генерала Російської імперії Томаса Кобле десятиліттями залишалося на мапі Одеси в назві вулиці, що вела до Нового ринку. Проте сучасна топонімічна політика переглядає не лише самі назви, а й сенси, які вони несуть. У цьому випадку ім’я Павла Зеленого – це не просто нова табличка, а спроба переосмислення міського простору.

Історичний бекграунд: символи проти реальності

І Томас Кобле, і Павло Зелений були безумовно знаковими постатями для своїх епох, хоча їхні біографії та ролі в історії Одеси кардинально відрізнялися. Кобле – шотландець за походженням, який зробив кар’єру в Російській імперії. Він був не лише військовим – учасником російсько-турецьких воєн, штурмував Очаків, Ізмаїл, був ад’ютантом Кутузова. У 1810-х він розбудував ділянку землі в районі нинішнього Нового ринку, яку згодом і назвали на його честь.

Під час спалаху чуми в 1812 році Кобле організував карантинну зону в місті. Він також стояв біля витоків створення села Коблево. Ініціював будівництво першого маяка в Одесі та навіть ввіз до нашого міста томати з Італії.

Тож чому Кобле, попри свої заслуги, сьогодні потрапляє у списки на вилучення з міського простору? Справа не лише в біографії, а в тому, як її інтерпретують. В умовах війни, переосмислення колоніального спадку та національної ідентичності Кобле дедалі більше сприймається як символ імперського впливу. 

Павло Зелений: більше, ніж міський голова

Ім’я Павла Зеленого – не просто альтернатива Кобле. Це вибір на користь цінностей, які набули нового значення в умовах переосмислення історичної спадщини.

Зелений не був революціонером у класичному сенсі, але його реформаторський підхід, що поєднував інтелігентність, дієву любов до культури та вміння працювати з адміністративними важелями, робить його фігурою поза часом. У Єлисаветграді (нині Кропивницький) він очолював земство, відкривав безкоштовні школи, публічні бібліотеки, театральні трупи. Він також підтримував перші українські публікації й створював культурне середовище, де українське слово могло лунати нарівні з російським.

В Одесі, вже як міський голова, Зелений підтримав будівництво нового корпусу наукової бібліотеки, особисто передав сотні книг до її фонду.

Завдяки йому «Одеський вісник» став чи не єдиною газетою того часу, де друкувалися тексти Франка, Драгоманова, Старицького – українською мовою.

У 1905 році, під час революційного піднесення, він відкрито виступив за скасування заборон української мови в освіті. Така позиція, попри поміркованість його підходу, викликала тиск імперської адміністрації. Зрештою Зелений змушений був залишити посаду та виїхати до Ростова.

********

Отже, історія вулиці є показовою для розуміння складних процесів та недосконалості закону, який викликає багато питань, пов’язаних із перейменуванням міських топонімів. Ім’я Кобле, яке впродовж двох століть неодноразово поверталося на мапу міста, пов’язане з конкретною історичною постаттю – генералом Російської імперії, одночасно землевласником та міським головою. Натомість ім’я Павла Зеленого тривалий час залишалося в тіні через проукраїнську позицію та постійну боротьбу за права українців ще до революцій і проголошень. У нашому відео ми зібрали факти, думки істориків та архівні матеріали. Подивіться, щоб дізнатись більше, – і сформувати власну думку (посилання на відео). Тож напишіть у коментарях, чи доцільне перейменування.

Читайте також:

• Радянські назви одеських вулиць: ким був Посмітний і як тепер називається ця вулиця
• Святослав Ріхтер: ким він був і чому його ім’ям назвали вулицю в Одесі
• В Одесі перейменували вулицю Каманіна: навіщо він підвішував людей під літаками та підробляв документи