Кожному балтянину добре відома постать Бориса Кольцова, почесного громадянина Балти, інженера-будівельника, митця і надзвичайної людини. До свого 90-річчя, яке 30 липня громадськість міста відзначала без ювіляра, іконописець не дожив кілька років.
Ключові моменти:
Корінний балтянин Борис Кольцов народився 30 липня 1935 року. З дитинства марив малюванням і у шкільні роки пішов до гуртка живопису. Закінчивши школу, хотів продовжити навчання, однак через хворобу пропустив вступні іспити та пішов працювати маляром.
Саме в ці літа і зустрів він красуню Олександру, яка стала йому дружиною та Музою. Саме вона, побачивши відмінний атестат судженого, наполягла на його подальшому навчанні.
– Я що, мало заробляю? Для чого вчитися, якщо маю і без того гарну роботу і хороші заробітки? – обурювався Борис.
– З твоїми здібностями тобі треба вчитися, здобувати нові знання. Світ змінюється, маємо змінюватись і ми, – переконувала Олександра.
Так Борис Кольцов вступив до Одеського інженерно-будівельного інституту (нині – Одеська академія будівництва та архітектури) і став хорошим інженером-будівельником. Саме під його керівництвом було зведено не одну будівлю в місті.
Однак чим би не займався, живопису не полишав – брав до рук пензлі, мольберт і йшов шукати образ. На його полотні зринали балтські пейзажі, портрети земляків, натюрморти.
Читайте також: Як шкіпер із Рені копіював Рубенса: історія творчості Івана Великодного
І знову дружина заговорила про здобуття ще й освіти художника. Тож пішов Борис вчитися до Московського університету мистецтв. І диплом отримав одночасно з пенсійним посвідченням.
– Я працювала лаборантом-рентгенологом та методистом у лікарні, але завжди знаходила час, щоб поїхати до Одеси і закупити чоловікові фарби, рамки, пензлі. Бориса немає, а запасів вистачить ще не на одне життя, – розповідає вдова художника пані Олександра.
Найважливішим у житті майстра став іконопис. Борис Онисимович взявся за написання ікон уже в зрілому віці, після того, як долучився до будівництва старообрядницької церкви.
Він казав, що, вийшовши на пенсію, усвідомив: прийшов час ходити до церкви. А до церкви треба йти з чистою душею та совістю. Коли зайшов до старообрядницького Введенського храму, то побачив там покриті пліснявою ікони та стіни. У нього виникло бажання врятувати лики святих. І в його голові вже зріла думка про будівництво нового храму.
Він спроєктував храм. Проєкт обговорили зі священнослужителями та вірянами, його затвердила міськрада. Так художник разом із релігійною громадою старообрядців збудували Успенський храм. Майстер рятував ікони, реставруючи їх, розписав стіни храму біблійними сюжетами та ликами святих.
Нині ікони художника прикрашають не тільки балтську церкву, а й храми Одеси, Вінниці. Є серед його робіт ікони Спасителя, Богородиці, янголів, біблійні сюжети. Перед написанням він брав благословення у духовенства.
– Чоловік писав ікони за правилами православ’я, які регулюють і техніку, і зміст ікон. Починав з фону та переходив до ликів, одягу та інших деталей. Обов’язково дотримувався символіки кольорів. Наприклад, золото символізує божественне світло, блакитний – небеса, червоний – кров Христа, зелений – життя, надію та вічність, – розповідає пані Олександра. – Борис завжди казав, що іконопис – це духовна робота.
Його роботи демонструвалися на виставках у Києві, Вінниці, Одесі, Бершаді і, звичайно, Балті.
Про свої плани Борис Онисимович казав: «Плани великі і вік великий».
– А якось прочитав у якогось художника, що треба своєчасно зупинятися у живописі. Тоді подумав, що і йому прийшов час зупинитися. Я йому сказала: «У тебе є все для роботи: талант, яким тебе наділив Господь, фарби і пензлі, полотна, рамки, щоб одягнути красиво картини, є затишна майстерня, є бажання і я тобі не заважаю. Ставай і пиши».
Більше пів тисячі картин створив художник. У його будинку вони скрізь. Філософські полотна, ікони, натюрморти, пейзажі балтських вулиць та люди. А ще є посвята бузку, який у творчості та у серці автора посідав особливе місце.
Ви також можете дізнатися: Які скарби зберігає бабусина скриня з Одещини?
Старший син Бориса і Олександри Кольцових Андрій служить священиком у селі Куренівка на Вінниччині. В одній із книг прочитав про Куренівське тримонастир’я: чоловічий старообрядницький монастир і два жіночі, які були розвалені за радянських часів. Андрія зацікавила історія тримонастир’я, де було багато стародавніх рукописів, листів, стародруків, грамот, постанов і розпоряджень, що були знищені більшовиками. Було знищено майно монастирів та їх бібліотеки. Але чимало монастирських книг і рукописів зберегли старовіри.
І поїхав Андрій сюди на службу. Як і його тато, побудував старообрядницьку церкву у селі і так само захопився живописом та іконописом.
Тепер він користується «золотим» батьковим запасом – приїжджаючи додому, бере татові фарби, пензлі, чисті полотна, фурнітуру для рамок і їде до Куренівки творити.
Коли його двоюрідна сестра дізналась про захоплення брата, то спорядила йому з Чехії посилку з усім необхідним для живопису.
Молодший син Кольцових займається підприємництвом. А двоє онуків стоять на захисті Вітчизни.
– В пам’ять про Бориса Онисимовича на вулиці біля його хати шумлять вісім розкішних лип, які він колись висадив, – розповідає директор Балтського історичного музею Петро Ткач. – А звання «Почесний громадянин Балти» було визнанням його багаторічної праці та значного внеску в розвиток культури та духовності міста. До Дня Незалежності України у залах музею відкриється виставка, в якій будуть представлені і роботи майстра.
Ще на тему: Майстриня з Балти подарувала місцевому музею дуже цінні подарунки
Своїми спогадами про Бориса Кольцова поділилася Таїсія Крисько – подруга сім’ї Кольцових.
– Дуже тішуся, що мала щастя знати цю видатну людину. В нашій сім’ї зберігається одинадцять його картин. Серед них ікона Божої Матері і «Бузок». Обидва твори були дорогими для Бориса Онисимовича, але він подарував їх мені від щирого серця. Також написав мій портрет.
Ми дружили сім’ями. А розпочалась наша дружба цікаво. Борис Онисимович створював у Балті будівельний кооператив і запросив до нього нас. Тоді він звернувся в редакцію «Народна трибуна», де я працювала редактором. А ми на той час робили в редакції ремонт і вже відправили другу бригаду, яка не справилася з роботами. Я й кажу: «Борисе Онисимовичу, якщо ви зробите нам гарний ремонт до 5 травня (тоді це був День преси), буде вам гарна реклама і матеріал про кооператив». І він погодився.
День преси ми зустріли в оновленому приміщенні. Більше того, майстер придумав якусь технологію обробки дерева, замішану на яйцях і горіхах, що двері й донині, як нові. На стіні біля входу в редакцію створив цілу історію газети.
Я була і ведучою на декількох виставках його робіт. Вела екскурсії, розповідала про життя і творчість Бориса Кольцова.
Якось до мене, коли я працювала редактором газети «Ваш інтерес», звернулася наша читачка, дописувачка Лідія Кошаринська і сказала, що хоче написати книгу про художника. Ми з колегою Людмилою Шелих підтримали цю ідею. І почали збирати матеріали, які виходили про художника в газетах «Одеські вісті», «Чорноморські новини», «Народна трибуна», «Ваш інтерес» і опублікувати разом з матеріалами пані Лідії. Ось такий подарунок – книжку «Епоха художника Кольцова» – ми зробили Борису Онисимовичу під час відкриття картинної галереї в історичному музеї міста Балта.
Великий фонтан – район, до якого одесити ставляться з особливим теплом та повагою. Тут чарівні… Read More
Рідні військового льотчика з Одеси, голови авіаклубу «Одеса», ветерана Афганістану та учасника російсько-української війни Костянтина… Read More
Валерій Боянжу, автор цієї емоційної публікації — херсонець, якого війна привела до Одеси. Вже третій… Read More
Сьогодні, у неділю, 3 серпня 2025 року, розпочався 1257-й день від початку повномасштабного вторгнення російських… Read More
Цього недільного дня, 3 серпня, у нашій країні відзначають День Повітряних Сил Збройних Сил України… Read More
Минув рік з моменту прийняття головою Одеської обласної військової адміністрації (ОВА) Олега Кіпера розпоряджень №694/A-2024… Read More