Ключові моменти:
- У конкурсі «Барви Дністра» взяли участь понад 1160 дітей та студентів з України й Молдови
- У своїх роботах учасники говорили про сміття, обміління Дністра та наслідки війни для природи
- Для Одеси Дністер залишається одним із головних джерел питної води
- Організатори наголошують: екологічна освіта дітей стає частиною реального захисту річки
Міжнародний конкурс «Барви Дністра» вже 17 років об’єднує дітей, екологів і викладачів навколо теми захисту однієї з головних річок України. Цьогоріч фінал конкурсу відбувся в Одесі за участю представників природоохоронних установ, студентів та партнерів з України й Молдови.
Під час зустрічі говорили про проблеми, які сьогодні дедалі частіше порушують екологи: забруднення річок, обміління та вплив війни на довкілля. Для Одеси тема Дністра особливо важлива, адже річка залишається одним із ключових джерел водопостачання міста.
Що робили учасники конкурсу
Протягом кількох місяців учасники міжнародного конкурсу «Барви Дністра» малювали, фотографували, писали оповідання та дослідження про одну з найважливіших річок України. Спочатку організатори вирушили у громади Одещини, де зустрічалися з учасниками та презентували конкурс, а цими днями його фінал відбувся вже в Одесі — у книгарні-кав’ярні, де зібралися переможці, члени журі та партнери проєкту.
До підсумкової зустрічі онлайн долучилися учасники й організатори з різних регіонів України та Молдови, адже Дністер, як і сам конкурс, давно став спільною історією для людей по обидва боки кордону.
Говорили про підсумки конкурсу, нагороджували переможців і, головне, знову поверталися до теми, заради якої цей конкурс існує вже сімнадцять років: як зберегти Дністер і як навчити дітей бачити в річці не просто красивий краєвид, а живу систему, від якої залежить майбутнє цілого регіону.
Цьогоріч конкурс проходив під гаслом «Спільне мистецтво — заради захисту Дністра». За словами члена журі, фотографа та заступника директора Національного природного парку «Куяльницький» Олега Даркача, цього року участь у конкурсі взяли понад 1160 учасників — майже у півтора раза більше, ніж у попередні роки.
— Це не лише мистецька акція, а й важлива екологічна акція, яка привертає увагу до проблем Дністра і шляхів їх вирішення, — говорить Олег Даркач. — З кожним роком конкурс набирає обертів. Активність зростає, якість робіт теж зростає. І кожен дитячий твір — це внесок у захист цієї важливої річки.
Дністер для Одещини — не абстрактна географія. У його басейні проживають мільйони людей, а для Одеси ця річка є одним із ключових джерел питної води. Тому питання водності, чистоти та екологічного стану Дністра — це не тема лише для природоохоронців. Це питання щоденного життя великого міста.
— Одеса бере воду з Дністра. Це місто-мільйонник, великий мегаполіс, і для нас важливо, щоб Дністер зберігав водність, щоб якість води відповідала стандартам, — наголошує Олег Даркач. — Річка є міждержавним мостом, вона протікає через Україну і Молдову. Щоб її зберегти, потрібні спільні зусилля двох держав.
Саме тому конкурс «Барви Дністра» давно вийшов за межі звичайного дитячого творчого змагання. У ньому є малюнки, фотографії, оповідання, вірші, відео, дослідницькі й екологічні роботи. Але за всіма жанрами стоїть одна тема: як діти бачать річку і що вони відчувають, коли думають про її майбутнє.
Діти бачать не тільки красу. Вони малюють Дністровський каньйон, долину річки, квіти, воду, човни, береги. Але поруч із цим — сміття, обміління, забруднення, загибель риби, тривогу через війну і наслідки руйнування природних систем.
— У роботах є не тільки унікальні об’єкти природи і визначні пам’ятки, — каже Олег Даркач. — Там є і проблеми, з якими стикається Дністер. Діти бачать, що річка міліє, бачать забруднення. І ця тривога пронизує їхні вірші, малюнки, фотографії.
Членкиня журі, художниця, членкиня Національної спілки художників України та старша викладачка художньо-графічного факультету Університету Ушинського Людмила Багайчук оцінювала саме художні роботи. Каже: найсильніше вразило те, що діти не обмежувалися красивими пейзажами.
— Я як художник, можливо, малювала б просто красиво. А діти бачать інакше. Вони бачать, що річка має бути чистою, бачать сміття після відпочивальників, бачать бруд, бачать те, що в річці плаває багато зайвого, крім риби. Це говорить про те, що діти небайдужі, вони люблять річку і переживають за неї, — розповідає Людмила Багайчук.
Для неї Дністер — це ще й особистий простір. Вона згадує Біляївку, куди любить приїжджати саме за атмосферою річки: іншою природою, іншим повітрям, іншим відчуттям тиші. І додає: важливо, що конкурс став міжнародним, бо Дністер неможливо берегти лише з одного берега.
— Одещина з Молдовою завжди поруч. Хотілося б, щоб ця дружба продовжувалась. Було б чудово, якби діти не тільки брали участь у конкурсі, а й зустрічалися, їздили одне до одного, спілкувалися. Це вже був би новий рівень співпраці, — каже вона.
Що кажуть про Дністер діти
Одна з наймолодших учасниць, Лєра з Одеси, намалювала нічний Дністер — момент, коли сходить місяць і вода починає сяяти. Ідею вона побачила у журналі, який залишили організатори, а потім перенесла у свою роботу. Про сам Дністер дівчинка каже просто: він чистий і є символом України. На річці вона ще не була, але впевнена: насправді Дністер ще прекрасніший, ніж на малюнку.
Інша учасниця, Тая Дойчева з одеської Академії творчості, посіла друге місце. Вона намалювала дівчинку, яку поливає вода Дністра, і від цієї води вона вкривається квітами.
— Я вважаю, що вода Дністра — це казкова вода, — каже Тая.
Вона теж ще не була на річці, але мріє поїхати й побачити її на власні очі.
Даша Платнюк у своїй роботі показала контраст: з одного боку — хмари, темрява і сміття, з іншого — світло, квіти, рослини й гарна галявина. На питання, що треба робити, аби таких світлих місць було більше, відповідає без довгих пояснень: берегти природу, не кидати сміття на вулиці, складати його в контейнери.
Серед переможців були не лише школярі, а й студенти. Анастасія Жмай, здобувачка третього курсу факультету ветеринарної медицини Одеського державного аграрного університету, перемогла у категорії «Малюнок». Вона закінчила художню школу з червоним дипломом, любить пейзажі, займається повітряною гімнастикою і вже кілька років тренує дітей. Для неї конкурс став можливістю поєднати творчість, науку й екологічну позицію.
— Екологічна ситуація з кожним роком, як на мене, погіршується — внаслідок війни, викидів нафтопродуктів, технічних масел та інших забруднень. Тому потрібно залучати і молодь, і школярів, і дорослих до обговорення цієї теми, — говорить Анастасія.
Про те, що конкурс важливий не лише для дітей, а й для університетської молоді, говорить Андрій Маєв — викладач Одеського державного аграрного університету і батько одного з переможців, десятикласника Ігоря Маєва. Цього року до конкурсу долучилася вся родина, а паралельно він запросив до участі студентів університету.
— Екологічна тема стосується кожного. Важливо, щоб усе не залишалося на рівні гасел, а щоб молодь долучалася до вирішення проблем, — каже Андрій Маєв. — Коли ми говорили про це вдома, я запитав сина: чи подобається тобі екологія в тому регіоні, де ти мешкаєш? Він відповів, що багато чого треба покращити. І я сказав: давай тоді покращувати, давай висловлювати думки, давай працювати.
За його словами, в університеті нині реалізуються екологічні проєкти за програмою Interreg, студенти беруть участь у міжнародних заходах, співпрацюють із партнерами з інших країн, зокрема з Румунії. Тому конкурс «Барви Дністра» добре вписується у ширший процес — коли молодь не просто слухає про екологію на заняттях, а починає бачити себе частиною рішень.
— Дуже приємно, що конкурс міжнародний, бо з нашими друзями й сусідами з Республіки Молдова треба працювати разом і разом вирішувати ці проблеми, — додає він.
Сімнадцять років для дитячого конкурсу — це вже не разова ініціатива і не сезонна акція. Це історія, яка з року в рік збирає нових дітей, нові роботи і нові тривоги. Організатори вже оголосили наступний, вісімнадцятий конкурс. І, схоже, його актуальність не зменшується саме тому, що проблеми Дністра нікуди не зникли.
Але в цій історії важливо не лише те, що діти бачать сміття, обміління чи забруднення. Важливо й те, що вони досі малюють Дністер світлим. Казковим. Живим. Таким, до якого хочеться поїхати з сестрою, подругою і батьками. Таким, який насправді, як сказала маленька Лєра, ще прекрасніший, ніж на малюнку.
Конкурс завершився нагородженням, але його головний підсумок навряд чи можна виміряти дипломами. У своїх малюнках, фотографіях і текстах діти говорили про те, про що сьогодні дедалі частіше говорять екологи: Дністер потребує захисту. І якщо це розуміння формується змалку, то, можливо, саме воно стане найважливішим внеском у майбутнє річки та всього регіону.
Читайте також:
