У моєму дитинстві, яке проходило в болгарському селі Діветлій (Делень), яке сьогодні належить до Болградського району, дернеку – посиденькам – було відведено дуже важливі функції.
«Дернек» у перекладі з турецької — асоціація групи осіб, які сформували єдине зведення знань для реалізації конкретної та загальної мети, не забороненої законом.
Збирався він у різні дні по-різному. У будні — ближче до вечора, у вихідні та святкові — відразу після полудня. Місце для зустрічі обиралося відповідно до кількості людей. Якщо участь брали 3-4 бабусі, то на вуличній лаві біля баби Іваниці (болгарських дружин називають на ім’я чоловіків: чоловік Іван, його дружина означає Іваниця). А якщо збори обіцяють бути більш масштабними, — тоді біля баби Ілійці, у них лавка більша.
На великих і маленьких дернеках порушувалися, як правило, найактуальніші питання кварталу, вулиці чи села. Іноді більш освічені пенсіонерки добиралися і до державних справ.
Дебати протікали спокійно, розмірено. Ті, хто зібрався, нікуди не поспішали, та й мети прийти до якогось спільного знаменника ні в кого не було. На дернек збиралися люди, для яких був важливим сам процес дискусій, ну і, звичайно ж, можливість дізнатися щось нове про щось або, що завжди цікавіше, — про когось.
Рідше, але все ж траплялося, коли спокійна «течія» дернека починала вирувати. Тоді вуличні збори перетворювалися на суд вищої інстанції і починали ухвалювати вирок винному, на думку зборів, суб’єкту. Негласним покаранням було осуд на п’яти найближчих дернеках.
Діти на дернек збиралися рідко. Вони грали у різні ігри у дворах та на вулицях. А я любила сідати поряд і, не вникаючи в суть, слухати «мелодію» дернека. А ще більше — спостерігати за дорослими людьми, які з важливістю міркують про те, що баба Піна з сусідньої вулиці з’явилася на вечірній службі у непристойно короткій спідниці.
Живе дернек і сьогодні. Його функції не змінилися, навпаки, додалася нова психологічна. Якщо раніше навчені досвідом завсідники посиденьок більше критикували і вчили інших життя, то сьогодні вони все частіше один одного заспокоюють і підтримують. Адже, щільно притулившись пліч-о-пліч і озброївшись відточеним роками ораторською майстерністю, можна і гори згорнути, і війну виграти.
Читайте також:
У селищі Бородіно ще до війни за підтримки держави був побудований соціальний Центр для постраждалих… Читати далі
На узбережжя Одещини викинуло чергову морську міну, яку було оперативно знищено українськими військовими. Про це… Читати далі
14 лютого 2023 року військовий Віталій Верес отримав важке поранення під час оборони Бахмута, коли… Читати далі
Вересень. Налилася червоним кольором калина, яка є одним із символів України. Колектив обласного центру національних… Читати далі
16 вересня 2024 року мешканці Одеси та регіону відчули підземні поштовхи. У будинках гойдалися люстри,… Читати далі
Другого вересня, у день народження митця, якому мало виповнитися 70 років, в медіацентрі Любашівської публічної… Читати далі