“Картина маслом” в одеському сегменті інтернету: на фото, зробленому 21 лютого цього року (цього дня в Одесі був штормовий сили вітер), – височене дерево лягло якраз на капоти двох припаркованих іномарок поруч. Поруч із фото – пояснення: місцеві жителі протягом трьох (!) років просили комунальників це дерево прибрати. Не допиталися… Подібних фото можна “нарити” багато і за попередні роки. З погляду автора, їх поєднує одне: дерева, що впали під натиском вітру – велетні – це пірамідальні тополі.
Автор цих рядків не робить із себе “проффесора” у цій темі. Просто будучи херсонським журналістом (зараз я вже 3 місяці в Одесі як переселенець), займався цією темою, до речі, набагато більш властивою Херсону, ніж Одесі. І отримав консультацію в нашому аграрному “універі”. Так ось, у 1950-ті роки в СРСР стартувала програма озеленення. Особливо на наших “півднях”, і максимально – на степовій Херсонщині. Вільно гуляли по рівній як стіл поверхні вітру-суховеї “з м’ясом” зривали верхній шар грунту, провокуючи появу потужних пилових бур, що реально не давали людям жити!
Уздовж доріг почали масово створювати лісопосадки, висаджували алеї дерев та на міських вулицях. Які дерева? Ну звичайно ж пірамідальні тополі. Чому? А вони дуже швидко ростуть, невибагливі. Термін їхнього життя – 60-70 років, але ніхто тоді не планував, що ці дерева житимуть тут “до упору”.
Вважали, що десятки через півтора року тополі, які приносять незручності людям (одне з них – всюдисущий пух тополиний, навіть у пісню “залетів”), будуть замінені на дерева інших порід. Типу “мавр зробив свою справу, мавр може йти”. Але, як часто показує життєвий досвід, немає нічого постійного, ніж тимчасове. Та й тополі, загалом, справді блискуче й оперативно впоралися з поставленим завданням: за кілька років на Херсонщині геть-чисто забули, що таке пилові бурі. Так от і вийшло, що дожили пірамідальні тополі до такого віку, що “хоч стій, хоч падай”.
У Херсоні їх величезна кількість, в Одесі – набагато менша (здебільшого тут акації, клени та платани). Після “деревопада” 21 лютого, згадавши цю тему, я став звертати на це увагу. У “старому місті” (я знайшов притулок на Молдаванці) знайти тополі виявилося непросто (виявив ось цей на Катерининській), а ось у свій черговий візит до “злощасного” Приморського соцзабезу на Армійській вулиці серед багатоповерхівок я побачив безліч високих кандидатів на повалення.
Чому “хоч стій, хоч падай”?
А все дуже просто. У висоту пірамідальна тополя досягає 40 метрів (для порівняння, 12-поверхівка – це десь 36 метрів). У високого дерева високо центр ваги і при цьому “якір” – слабенький. Тобто коріння тополі мало того, що поверхневе, так ще й лише трохи виходить за кордон крони. А крони тієї по ширині біля пірамідальної тополі – всього-нічого. Але мало того: у похилому віці, як, втім, і всі інші творіння Божі, тополі починають хворіти. І ці болячки різномасні послаблюють і стовбур, і кореневу систему. Як результат, одного далеко не прекрасного дня достатньої сили вітер за рахунок великої парусності укладає цього “колоса на глиняних ногах” цілком, “з м’ясом” вивертаючи те, що залишилося від коріння. І видно, що лишилося їх “з кумедний ніс”.
Що цікаво: працюючи над цим матеріалом, викопав в інтернеті статтю “за Одесу”, датовану 14 травня 2012 року, тобто фактично 11-річною давністю. Комунальний чиновник тоді повідомив, що того року у місті замість 403-х “померлих” тополь висаджено акації, липи, клени, берези, платани. І, мовляв, такими темпами років через 10-15 проблема тополиного пуху (мова йшла про нього) піде сама собою. Минуло 11 років, а проблема – ось вона, лежить на капотах одразу двох іномарок. Та не біда це – лише залізо пошкодило застраховане. Біда – це коли, як у Херсоні, 24 лютого 2020 року біля школи № 50 на дівча 13-річну під час бурі величезна тополя цілком, як і належить, звалилася. Добре, що гілками притис до землі, а не стовбуром. Госпітилізували її із забиттям грудної клітки, черепно-мозковою травмою, у шоковому стані. Адже скільки разів ми, херсонські журналісти, нагадували і комунальникам, і “начХальству” міському: займіться тополями, матір вашу!
Ефект від наших звернень точно визначався приказкою “Собака гавкає, а караван йде”. Може бути ваш контроль за цією темою в Одесі-мамі, шановні читачі, не буде голосом кричущого в пустелі? Адже все не тільки під Богом ходимо, а й під тополями…
Валерій Боянжу, Херсон-Одеса
Читайте також:
- У центрі Одеси величезна акація розчавила машину з людьми: у місті деревопад (фото, відео).
- Ураганний вітер повалив в Одесі понад сотню дерев.
- В Одесі вже впали півсотні дерев, а вітер продовжується.
Фото автора
