Рівно 232 роки тому цього дня, 24 грудня 1790 року російські війська під командуванням полководця Олександра Суворова взяли штурмом турецьку фортецю Ізмаїл, яка вважалася неприступною.
На згадку про цю подію в сучасній росії 24 грудня відзначається «день військової слави» – черговий привід для пропаганди духовних скріп «Прадіди воювали!».
Втім, за версією сучасних істориків, і існування «неприступної фортеці» та її героїчний штурм – не більше ніж міф.
Російський фольклор та суворовська арифметика
У російській історії зовсім небагато подій, що увійшли до фольклору. Але штурм турецького Ізмаїла росіянами – один із таких. Він зустрічається і в анекдотах, і у шкільних підручниках. За офіційною російською версією, Ізмаїл у XVIII столітті був найкращою фортецею Європи. Високий вал, широкий рів глибиною до 10 метрів, 260 гармат на 11 бастіонах. Гарнізон фортеці на момент підходу російської армії перевищував 35 тисяч людей», – повідомляють «історичні» джерела.
Готуючись до штурму та об’їхавши підступи до Ізмаїла, Суворов нібито заявив: «Ця фортеця без слабких місць». Ще через кілька років він скаже: «На штурм подібної фортеці можна було зважитися лише один раз у житті».
Але чи була така твердиня насправді, як і її героїчний «штурм»?
«Штурм» Ізмаїла відбувся 22 грудня 1790 року під час чергової російсько-турецької війни (1787-1792 рр.). Тривав він вісім годин. Із 35 тисяч захисників Ізмаїла, за легендою, врятувався лише один. Турки нібито втратили вбитими 26 тисяч людей, полоненими – дев’ять тисяч, близько двох тисяч померли від ран першу добу після штурму. Росіяни захопили 265 гармат, 42 судна, 345 прапорів. Суворов вказав у рапорті втрати російської армії у 1815 осіб убитими та 2455 пораненими.
У цьому насторожує співвідношення втрат. Виходить, що, наступаючи, штурмуючи рови, вали, фортечні мури і бастіони, російське військо втратило загалом 4270 чоловік, а захисники турки, прикриті тими самими ровами, валами, стінами – 35 тисяч (з них 28 тисяч безповоротно). Фантастичні цифри – співвідношення втрат: один загиблий (у наступаючих) до восьми (захисників).
Але що штурмував граф Римницький Олександр Суворов у грудні 1790-го?
Яким був насправді «Неприступний Ізмаїл»?
Тим часом, з фортами в Ізмаїлі не сталося. Перша фортеця, побудована Мехмедом-ага, мала жодного військового значення. Часто її захоплювали запорозькі козаки. У 1594 та 1595 роках запорожці на чолі з отаманами Северином Наливайком та Іваном Сулимою здійснили кілька нападів на Ізмаїл, а у 1609 році взагалі спалили його вщент. Навідувалися до Ізмаїла запорожці й у 1632 та 1673 роках. У першій половині XVII століття мандрівники, описуючи Ізмаїл, зазначали, що це «турецьке місто, зовсім не обнесене стіною». У другій половині того ж століття османський письменник і мандрівник Евлія Челебі, серед іншого, писав про Ізмаїла: «Оскільки фортеці тут немає, то немає і коменданта». На картах того часу фортеця також не позначена.
Зрозуміти, що був «неприступним Ізмаїлом» можна за розпорядженням про знищення фортеці, яке через місяць після суворовського штурму видав генерал-аншеф Микола Рєпнін. У ньому зокрема йдеться: «Не можна вже й тепер через обивателів розкопувати вал і зарівнювати рів в Ізмаїлі, оскільки зміцнення того місця майже всі земляні, без кам’яного захисту». Виникає питання: куди ж за місяць після штурму зникли вежі та стіни «найкращої фортеці Європи»?
Немає жодних стін і веж і в секретному донесенні від 1796 року єлисаветградського (нині місто Кропивницький) купця і, за сумісництвом, російського шпигуна Кльонова, який наводить у своєму звіті про розкопки фортеці у 2006 році доктор історичних наук Ігор Сапожніков. Кленов, який у середині січня 1796 року побував в Ізмаїлі, серед іншого, повідомляв: «Від знайомих своїх я дізнався, що в Ізмаїлі викопано три таємні криниці: один усередині кам’яної батареї на березі (у південно-західному кутку фортеці) і два біля валу».
Таким чином, і в 1790-1791 роках, і в 1796 в Ізмаїлі були тільки земляні польові укріплення і одна кам’яна батарея, а не неприступна фортеця.
Скільки разів штурмували «неприступний Ізмаїл»
Взяття Ізмаїла Суворовим було не першим і не останнім штурмом населеного пункту російськими військами. Вперше Ізмаїл було взято 1770 року. Тоді російська армія під командуванням Петра Румянцева розгромила 150-тисячну турецьку армію, і до серпня корпус генерала Миколи Рєпніна захопив фортецю. Активну участь у штурмі брали запорізькі козаки. Однак за умовами Кучук-Кайнарджійського світу Ізмаїл повернули Туреччині.
«Героїчний» штурм Суворова в 1790 допоміг росії виграти чергову російсько-турецьку війну, але Ізмаїл повернули Туреччині.
Втретє Ізмаїл узяли генералом Григорієм Зассом 1809 року. У тому штурмі в корпусі Багратіона взяв участь і український письменник Іван Котляревський.
Четверте взяття Ізмаїла російськими військами відбулося у 1877 році, але без бою, оскільки Румунія під час російсько-турецької війни 1877-1878 років уклала угоду з росією.
Генерал-аншефу Суворову героїчний штурм Ізмаїла був необхідний. Полководець прагнув зализати рани після невдалого штурму фортеці Кілія у жовтні 1790 року і стати нарешті фельдмаршалом у нагороду за Ізмаїл. Але за живого Потьомкіна – батька бутафорських «сел» – титули Суворову не світили. Потьомкін чудово розумів, що насправді являв собою героїчний штурм і тому клопотав перед Катериною II для Суворова тільки про медаль і чин гвардії підполковника. Що було зроблено. Медаль викарбували і генерал-аншефа Суворова було призначено підполковником Преображенського полку. Вищий військовий чин Суворов отримав через вісім років після смерті Потьомкіна.
Незважаючи на це, в сучасній росії піар-проект «Штурм Ізмаїла» та водночас один із численних військових фейків, підживлюють, підтримують, а його святкування всіляко нав’язують мешканцям окупованих територій Донбасу та Криму. Адже він, як та інші військові міфи росії – ідеологічна частина гібридної війни.
Джерело та фото: odesa.depo.ua
