Сорок другий день… На Молдаванці я була ще до війни. Усі тепер так кажуть: це було ще до війни. Навіть діти.
Трамвай везе до цього рідного найстарішого району міста, їхати довго, у вагоні всі обговорюють новину дня. Звучить приблизно так: «Так він точно здох?..»
Молдаванка зустрічає сонцем і неквапливою діяльністю, хоча людей на вулицях набагато менше, ніж зазвичай. Старенькі будинки намагаються по-весняному прикраситися, старі «зміцнюються».
Працюють усі торгові точки – великі та малі. Ажіотажу жодного. Жінка в супермаркеті нарікає на чоловіка: «Ти казав, що консервів немає. Глянь, їх більше, ніж до війни було».
Інша обурюється:
– І що ж це у вас банани дорогі, що вони такі в ціні злетіли?!
Третя їй відразу відповідає (звичайно ж, питанням на питання):
– А вас сьогодні і хвилює, що ціна на банани? Яблука купуйте.
Починається невелика бійка, поки хтось не говорить «страшним пошепком»:
– Не за те лаєтеся, не про те базарите.
Жінки посміхаються:
– Так ми це… Просто так.
Жодного ажіотажу в магазинах немає. Навіть там, де тепер продають «легке» спиртне.
Торгові точки Молдаванки відкриті майже всі. «Трьошки», будматеріали, маленькі кіоски, де «є все».
Транспорт ходить справно, вуличні «картинки» змінилися, як у всьому місті.
Народ на Молдаванці й гуморити продовжує у своєму звичному дусі.
Тема «куди піти з дитиною, щоб недалеко», вирішується на дитячих майданчиках.
У сквері дівчина годує голубів. Говорить, що голуби – «моя стихія, а ось мама підгодовує котиків, їх тепер на вулицях побільшало, ніж зазвичай».
Заходжу до аптеки. Розговорилася зі співробітницею. Каже, що тема «немає постачання» – це не актуально:
– Товар зі складу отримуємо щодня. На щастя, ажіотаж перших днів війни вже спав. З деякими лікарськими препаратами є, звичайно, перебої. Люди, як і раніше, питають, чи є серцево-судинні засоби і «хоч щось від нервів».
Позавчора, наприклад, знову всю партію корвалолу розкупили. Воно й зрозуміло – у всіх зараз «нерви» та перепади тиску. Це все і так зазвичай навесні загострюється, а тут війна… Ми дуже намагаємось зараз запропонувати заміну, якщо немає того чи іншого препарату. І знали б ви, як це важко: жінка просить корвалменту, а його немає. Поки думала, що їй запропонувати натомість, вона розплакалася: у третій аптеці, каже, мені кажуть, що його немає… І так, щодо того, що зараз людей в аптеці мало… Адже тут який день. Якщо цілий день повітряні тривоги або, як ось третього квітня, коли ракетами по місту бахнули, то ми вже знаємо: будуть черги.
«Щоб ви нам були здорові»… «Парковка тільки для геїв» (це ще довоєнне), Петя та Гаврик поглядають із давніх-давен на сьогоднішню Молдаванку. Всі ці маленькі жарти-радощі на Молдаванці сьогодні особливо тішать око.
Навіть «дорогі» банани…
Фото Марії Котової
