Семен Яхненко: на честь кого названо цю вулицю в Одесі

Вулиця Семена Яхненка знаходиться у Київському районі і тягнеться від Люстдорфської дороги до перетину Фонтанської дороги та вулиці Золотий Берег. Раніше вона мала назву Сирітська, а за радянських часів — вулиця Бабушкіна. Свою назву вулиця отримала на честь купця та міського голови Одеси Семена Яхненка.

Запровадив в Одесі систему міського самоврядування

Семен Яхненко був вихідцем із родини кріпаків, які зуміли купити собі свободу. Він народився у місті Сміла Київської губернії, але дата його народження невідома. Яхненко закінчив московський комерційний інститут та став керівником цукрового заводу у Київській губернії, організувавши при ньому лікарню та школу. З Симиренком, майбутнім підприємцем та меценатом, його пов’язували родинні стосунки. Разом вони заснували фірму «Брати Яхненка та Симиренка», яка вела оптову торгівлю худобою та хлібом.

На початку 1850-х років Яхненко переїхав до Одеси. Тут він жив на вулиці Мечникова, а на вулиці Херсонській збудував перший механічний млин. Незабаром Яхненко став купцем першої гільдії був удостоєний звання почесного громадянина «за капіталом».

1860 року Семена Яхненка було обрано міським головою Одеси. За нього місто почало стрімко перебудовуватися, і провінційна Одеса перетворилася на «південну столицю» імперії. Але найголовніше, було введено систему місцевого самоврядування. Згідно з новим міським Положенням, виборчим правом тепер могли користуватися всі платники податків, які досягли 25 років, а виконувати постанови думи мала міська управа. Засідання думи призначалися за рішенням міського голови чи з ініціативи голосних, у своїй міське управління могло діяти самостійно. З 1870 року Положення, подібні до одеського, стали обов’язковими для всіх міст імперії.

Виступав за підтримку вітчизняного бізнесу

За той час, що Яхненко керував Одесою, у місті з’явилися мостові, дренажні водостоки, газове освітлення, а мешканці були забезпечені чистою питною водою з Дністра.

Крім того, Семен Яхненко приділяв велику увагу освіті одеситів. Він особисто обходив усіх купців, підприємців та домовласників, переконуючи їх робити внески до фонду народної освіти. За сприяння Яхненка було зібрано близько 150 тисяч рублів. Також з ініціативи міського голови при управі з’явився журнал «Записки одеського міського громадського управління», де друкувалася інформація, яка могла б зацікавити одеських купців та підприємців.

Семен Яхненко дуже не любив іноземних бізнесменів, вважаючи, що треба виховувати вітчизняні кадри, і сам подавав у цьому приклад. Він забетонував і облаштував зливовими стоками площу перед думою на власні кошти, наочно довівши, що одесити чудово можуть обійтися і самотужки. Це коштувало місту на третину дешевше, ніж довелося заплатити іноземцям.

1872 року дочка Яхненка Ольга вийшла заміж за революціонера Андрія Желябова. Коли Яхненко дізнався, ким виявився його зять, з ним стався удар. Помер підприємець у 1888 році.

Читайте також:

Ірина Сорокіна

Начинала свою деятельность в далеком 1989 году корректором в редакции «Вечерней Одессы». Через несколько лет стала литературным редактором, работала во всеукраинском журнале «Пассаж». И наконец, доросла до корреспондента газеты «Одесская жизнь». Моя журналистская «парафия» — материалы по культуре и истории.