Крихка краса по-одеськи: скульптури в нішах та ніші без скульптур

Гермеси, Афіни…

Напевно, найвідомішими такими скульптурами можна назвати статуї покровителя торгівлі Меркурія та богині родючості та благоденства Церери у нішах ризалітів на фасаді Старої Біржі, сьогоднішньої мерії. Або чудово збереглися «нішеві фігури» Афіни та Достатку на фасаді будівлі Економічного університету – справжнє надбання, яке дійшло до нас з минулого. Їх можна побачити і на деяких будинках Медуніверситету – суворо у «тему» закладу.

Одеський архітектор, викладач ВДАСА, співзасновник Асоціації архітекторів Одеси Андрій Черненко називає ліпний декор міста «тою самою родзинкою, яка робить типову архітектуру індивідуальною, одним із прийомів, за допомогою якого можна із загального ряду схожих будівель «вирвати» витвір мистецтва».

Ніші без фігур

І ось як все це чудово, і інші приклади можна наводити. А якщо «опуститися на землю» і пройтися історичним центром, зображуючи не «парадні» будівлі, а ті, що «нижче рангом»? Пройдіться, наприклад, Маразлієвською, загляньте в одеські дворики на старій вулиці. Що побачимо? Побачимо ніші, які давним-давно втратили свої скульптури. Ніші або порожні, або їх «корисливо приладнали»: там дошку оголошень розмістили, там – ящик для квитанцій на оплату послуг ЖКГ, там просто сміття, та й сама ніша вже мало схожа на нішу. І стосується це не лише Маразлієвської, а й багатьох інших будинків у тому самому історичному центрі, яким ми так пишаємось.

«Нішеві фігури», як і будь-який інший найкрасивіший декор, над яким колись працювали майстри – річ тендітна, потребує постійного догляду, ремонту, реставрації. Ось у результаті й дійшло до нас, по суті, зовсім небагато.

«В Одесі залишилося безліч будинків із пустими нішами, що збереглися – їх можна бачити і на фасадах, і в під’їздах, і в парадних… Більшість із них колись прикрашали статуї», – пише з цього приводу одеський історик і краєзнавець Сергій Котелко.

Десь збереглися

І все ж вони нам зустрічаються, коли ми пробігаємо містом або заглядаємо в якийсь одеський дворик. А деякі адреси ми вам підкажемо.

Ось як тішить око ваза у ніші на старому будинку на вулиці Катерининській (кут Успенської)!

А прогулюючись Горсадом, можна помилуватися «задом» будинку на Гавані. Дві прекрасні скульптури просто розчулюють, красуючись у нішах. Треба ж – збереглися!

На фасаді трохи містичного будинку в чорно-сірих тонах на Катерининській ми милуємося двом скульптурам дітей – хлопчика і дівчинки, що збереглися в нішах. Діти тримають у руках по рогу достатку. У процесі милування розумієш: не почнуть фасад реставрувати, залишаться ці ніші без діток із «достатком» у ручках.

З збережених «нішевих чудес» – це, звичайно, будинок на Ніжинській, 30. Тут збереглися три скульптури у нішах. З вулиці ви їх не побачите – треба потрапити у двір. Це не якісь давньоримські боги чи герої, не якісь алегорії. Це скульптури звичайнісіньких людей.

Перший поверх прикрашають скульптури гімназистів (чи учнів реального училища), другий поверх «зайняв» селянин. Щодо третього персонажа досі ходять суперечки. Чи це одеський лікар, чи робітник, чи вчений… Час іде, скульптури старіють, «облуплених» героїв скоро взагалі буде важко розпізнати – хто є хто…

А ось будинок №17 у Каретному провулку славиться своїм талісманом – скульптурами у нішах. Це одеські дітлахи. Один розташувався другою поверсі, другий – третьому.

Так ось, фішка ще й у тому, що один із діточок, який на третьому поверсі, одного разу отримав «у подарунок» окуляри. Сталося це не менше десяти років тому. А швидше й більше.

Хто і як начепив на скульптурного малюка окуляри, залишилося таємницею… Стара скульптура в більш-менш сучасних окулярах, як і її побратим в іншій ніші, теж дуже проситься на реставрацію. Втім, як і весь фасад будинку.

Зазначимо, що й сучасні арт-об’єкти (нехай навіть рекламні) теж часом намагаються знайти свою нішу: наприклад, на фасаді будівлі Пастера з’явилася «скульптура» зуба. Між іншим, теж у ніші…

Фото авторки