В умовах війни потреба у донорській крові залишається постійною, але культура регулярного донорства в Одесі так і не сформувалася. Самі донори називають головними проблемами брак інформації, часові витрати та поширені міфи, через які люди відкладають або взагалі відмовляються від здачі крові.
Донори здають кров / фото ілюстративне
Ключові моменти:
Під час війни потреба в донорській крові залишається високою. Водночас в Одесі донорство досі часто залишається разовою акцією, а не звичкою. Журналістка «Одеського життя» Світлана Комісаренко поспілкувалася з донорами та з’ясувала, чому місту бракує крові, які міфи відлякують людей і що може змінити ситуацію.
Минулого року ми розповідали про Гліба Лушкіна – людину, для якої здача крові стала свідомою звичкою. Проте, як показує час, ситуація в Одесі майже не змінилася. Донорство залишається стихійним: люди приходять до лікарень лише в критичні моменти або «за компанію», а стабільна культура донорства так і не сформувалася.
Для багатьох друзів Гліба саме його приклад став поштовхом до донорства. Андрій, один із них, зізнається: раніше до здачі крові ставився скептично, але змінив думку, спробувавши це зробити разом із друзями.
– Це виявилося зовсім не складно. Трохи дисципліни в харчуванні – менше солоного і копченого – і здоровий сон. Після процедури я відчув прилив сил, ніби організм «перезавантажився» і запустив механізм відновлення. До того ж це чудовий стимул стежити за своїм тілом: після того, як почав здавати кров, я змінив раціон і схуд на 7 кілограмів, – радо каже Андрій.
Попри щире бажання допомагати, донори стикаються із системними проблемами. На думку Андрія, це:
– На мою думку, держава недопрацьовує щодо пропаганди донорства, – каже Андрій. – Лікарні постійно звертаються, що потрібна кров. І навіть якщо уявити, що я кидаю роботу, їду в лікарню, то не обовʼязково встигну доїхати і здати кров, бо це потребує чимало часу. Тому розраховувати лише на добровільних донорів не варто – на початку війни їх було багато, а зараз кількість зменшилась. Погіршує ситуацію і платна здача плазми крові, яку пропонують приватні фірми. Бо потенційні донори йдуть туди, щоб отримати до 650 гривень за одну здачу на противагу безоплатній здачі у державній установі.
Читайте також: Здай кров, подаруй шанс на життя: чому одесити обирають шлях донора?
Сергій, який долучився до донорства за порадою друзів, згадує, як оточення намагалося його відмовити.
– Мені розповідали казки про інфекції та небезпеку. Ці стереотипи настільки живучі, що люди бояться йти на станцію переливання, навіть не спробувавши знайти правдиву інформацію.
На його думку, проблема в тому, що соціальна реклама донорства в Україні слабка. Мало прикладів, коли великий бізнес чи лідери думок системно підтримують цю справу.
Якщо ви все ще вагаєтеся, час розвіяти головні страхи про здачу крові:
Донори впевнені: ситуацію не врятують поодинокі герої. Потрібна державна стратегія: від навчання важливості донорства ще зі школи до реальних пільг для підприємств, які заохочують своїх працівників здавати кров.
Сьогодні, в умовах війни, потреба в крові є постійною. Це не просто медична процедура, а свідомий вибір кожного, хто хоче бути корисним країні. А ви вже здавали кров цього року?
Читайте також: Як в Одесі перетворили лікарняне укриття на казку для дітей (фото)
Україна з'ясовує деталі ситуації навколо розформування першого класу з румунською мовою навчання у Орлівці Ренійської… Read More
Життя біля моря лише здається суцільним відпочинком. На ділі ж одесити годинами стоять у заторах… Read More
Одеські школярі перетворюють захоплення робототехнікою та програмуванням на реальні проєкти. Розповідаємо, яких вони досягають результатів… Read More
Уряд України затвердив нові правила роботи залізничного транспорту, вокзалів та станцій за умов повітряних атак.… Read More
Як працюють одеські рятувальники під час ворожих атак, чого вони бояться, які прикмети дотримуються та… Read More
Будівлю за адресою Французький бульвар, 10 в Одесі офіційно внесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток… Read More