Чиї черевички носять балтські модниці?

Знайомство через босоніжки

– Вітаю вас та перепрошую – босоніжок розклеївся, зробіть щось, щоб я могла дійти додому, – звернулася з порогу до майстра.

– Та це ж як-небудь не робиться. Хіба що, щоб додому дійти, – відповів швець і взявся за роботу.

А я спостерігала за його умілими руками та роздивлялася майстерню. Дві невеликі кімнати дивували чистотою і охайністю. Не було купи взуття, як це зазвичай буває. Скрізь панував порядок. На стінах – грамоти від Балтської міськради та історичного музею, картини. З іншої кімнати виднівся різьблений по дереву сюжет міфології – Пігмаліон і Галатея.

Від хутряних виробів – до золотих копалень

– Дуже хотілося відтворити у дереві цей давньогрецький міф. Адже він не тільки про кохання. Він про те, що треба вірити у свою мрію і самому її творити. Бо лише віра і праця приведуть до бажаного результату, – повів розмову Федір Кольцов, перехопивши мій погляд.

Ще навчаючись у Балтській школі №6, він побачив, як старшокласник працює з деревом. Різьба захопила юнака. І для початку він освоїв професію розкрійника шкіри, почав працювати на хутровій фабриці.

Потім була служба в армії, повернення на фабрику, праця слюсарем-складальником на заводі гідротехнічних металоконструкцій у Новій Каховці і навіть далека Якутія, куди їздив на заробітки, щоб забезпечити сім’ю.

На Крайній Півночі працював на збагачувальній фабриці. Але бажання бачити результати своєї праці привело Федора до будинку побуту, де і навчився шити взуття.

– Ми виробляли національне хутряне взуття: унти, торбаси (м’які чобітки зі шкіри оленя, хутром назовні), черевики, шкіряні чобітки, – розповідає майстер.

А що під вивіскою?

Однак душа тягнулася додому, в Україну. Зароблені на Півночі кошти з’їла інфляція 1990-х. Але Федір Кольцов не розгубився, а з новою силою взявся за роботу. Спочатку працював чоботарем у міському будинку побуту. А невдовзі звів власну майстерню під назвою «Ремонт і шиття взуття «Модерн».

Та не тільки як швець став відомим Федір Кольцов. Саме тут, під звичайною вивіскою, визрів талант митця, про який знали тільки рідні.

Вперше його картини побачила спільнота десятиріччя тому в історичному музеї, на персональній виставці, присвяченій рідному місту. Інкрустовані картини майстра, деревна мозаїка та різьба по дереву збирали відвідувачів музею. Його мрія стала реальністю.

Ікони майстра у храмах Балти

Майстер малював сюжет на папері, робив дзеркальне відображення, креслив та різьбив по дереву, добирав шпон за кольором. До речі, шпону в нього заготовлено багато у скринях. Він має пастельні кольори різних відтінків та різної структури, з переливами або без них. Це відходи виробництва меблевого комбінату, які збирав сам та з допомогою друзів, котрі знали про його талант.

– Підбирав, який матеріал більше підійде, кольори, відтінки. Використовував шпон з дуба, акації, червоного дерева, палісандру, тикового дерева. Все натуральне, – розповідає пан Федір.

Коли підібрано кольори, народжується образ чи сюжет, покривається лаком, і картина готова.

На початку своєї творчості всі картини роздаровував. Сьогодні у доробку майстра понад сорок картин. На них зображення Богородиці, янголів, Святої Трійці, на триптиху – Господь Вседержитель, Іоан Предтеча та Микола Чудотворець.

– Готуючись творити лики святих, насамперед вивчаю біблійні історії, прошу благословення у священика. Тут важливий кожен елемент, кожен рух, кожна деталь – все має бути виконано за канонами, – каже Федір Самоїлович.

Тож не дивно, що виготовлені ним святині зайняли чільне місце у храмах міста та в оселях християнських сімей.

Читайте також: 200 картин любові та натхнення: як художник з Балти створює свої унікальні полотна

«Війна вкрала наснагу»

А різьба по дереву – це і картини, і майстерно виготовлені скульптури із дерева різних порід, які різняться кольором. Так, роботи із липи – майже білі, із клена – зеленуваті, із дуба – коричневі. Майстер може за кольором визначити, скільки років дереву, де воно росло і в яких умовах зберігалася деревина. А ще, митець мріє створити картину із золотистого шпона з балтськими мотивами в дарунок музею.

Кожен витвір вимагає часу, терпіння і наснаги. На створення однієї картини йдуть місяці, а іноді й роки. Тому і твори його – унікальні. Але відсутність гармонії у нашому сьогоденні, що спричинила війна, стала причиною того, що митець відклав свої задуми і мрії на «після перемоги».

– Війна вкрала снагу, – зізнається майстер.

Черевички для зірок

У черевичках Федора Кольцова танцювали цілі колективи. Серед них хореографічний ансамбль «Балтська зірочка», танцювальні колективи Балтського педагогічного коледжу та артисти з Одеси. І, звичайно ж, до нього йшли і йдуть модниці та модники, котрі хочуть мати добротне і оригінальне взуття.

– Люди бувають різні. Але з клієнтами треба вчитись працювати. Культура обслуговування і взаєморозуміння з найвибагливішими замовниками мають бути на висоті. Найбільша нагорода – це коли ти віддаєш клієнту добротно зроблену роботу і чуєш слова подяки, – розповідає майстер. – Найважливіше – все робити по-людськи.

Праця шевця – це здебільшого ручна робота. Завжди під рукою необхідні інструменти та матеріали: шевські ножі, гачки, плоскогубці, спеціальні молотки, лапки, гачки, пензлики для клею, цвяхи. Є тут і фарба, і натуральна шкіра для майбутніх черевиків чи для латок. Бо яким би вишуканим не було взуття, воно з часом потребує ремонту.

– У нашому місті не так багато майстрів з ремонту взуття. Але серед них обираю пана Федора, який має гідну славу, – ділиться враженнями жителька Балти пані Валентина.

«Хочу бути, як дідусь»

Онукові Федора Самоїловича десять років. Йому подобається споглядати, як працює дідусь. Вже навіть пробував брати інструменти до рук. Та дідусь заборонив.

– Ще малий для роботи з гострими предметами. А тут ножі. У мене в самого на початку всі руки були покраяні. Хай трохи підросте, – каже майстер.

І онук з нетерпінням чекає, коли ж прийде той жаданий час і дідусь скаже: «Берись за діло, майбутній майстер».

Напевне, так і буде після перемоги України. Тоді, коли прийде мир не тільки на нашу землю, а й умиротворення в душу. Тоді майстер відкриє свої скрині, дістане золотисті шпони і разом з онуком почне творити мирні картини, збагачені духовністю і святістю рідної землі. Хай це станеться якнайскоріше!

На знімках: Федір Кольцов; Різьблена ікона роботи майстра