День народження Балти жителі відзначали широко – з ярмарками, концертами, народними гуляннями, феєрверками та обов'язковим частуванням тортом. Але з початком російсько-української війни другий рік цього нічого немає. Але місто цього не стало менш цікавим. Розповідаємо, що є у Балті, які пам'ятки, що там можна подивитися.
Балта – місто невелике, але за кількістю пам’яток посідає друге місце на Одещині, поступившись першістю Ізмаїлу. Вона занесена до реєстру історичних міст України — тут налічується 53 об’єкти культурної спадщини.
Про Балту кажуть – не Бессарабія і не Причорномор’я, скоріше Поділля чи Придністров’я. А точніше, і те, і інше. Адже Балта знаходиться обабіч ріки Кодима.
Тут ще й досі відлунює доба польських князів Любомирських, графів Роникерів, Собанських і Беліна-Бжезовських. Вони займалися землеробством і розвивали цей край. За даними краєзнавця Олександра Таскіна, у костелі Святого Станіслава було зареєстровано багато іноземних підданих: австрійські, угорські, німецькі, пруські, французькі та інших національностей. Усі вони разом з українцями, євреями, росіянами вплели свою стрічку у вінок української культури.
Перші достовірні згадки про існування на цій території невеликого містечка відносяться до 30-х років XVII століття.
А на початку XVIII століття поляки надумали укріпити свій кордон з Османською імперією. Найближчим до річки Кодими було село Палієве Озеро, яке належало роду Любомирських. Князь Юзеф Любомирський 1738 року на лівому боці Кодими почав будівництво міста-фортеці, назвавши його на свою честь Юзефградом.
Турки почали будувати місто на правому боці річки Кодими. Місто назвали Балта, що у перекладі означає «сокира». Турецький уряд сприяв заселенню цього регіону: на перших порах жителі так званої Ханської слободи звільнялися від податків, згодом платили десяту частку з доходів. Населення слободи складали українці, молдавани, євреї, росіяни і вірмени. На кінець XVII — початок XVIII століття до цих місць переселилися і російські старовіри (старообрядці). І досі у Балті є їхні великі райони, дві церкви і кладовища.
Водночас місто (обидві його історичні частини — Балта і Юзефград) потерпало від постійних російсько-турецьких і російсько-польських воєн, збройних повстань і розбійницьких набігів. Звідси з 1768 року почалася п’ята за рахунком російсько-турецька війна.
У 1793 році, після поділу Польщі та захоплення Росією османських земель півдня України, Юзефград і Балта увійшли до складу Російської імперії. У 1797 році міста об’єднали в одне під назвою Балта.
Балта стає одним з найбільших торгових центрів півдня України у середині XIX століття. А сприяло цьому вигідне географічне положення – на перехресті важливих торгових шляхів з України в Бессарабію, Молдавію, Валахію та до чорноморських портів.
Тут регулярно проходило шість ярмарків:
Жваво йшла торгівля пшеницею, худобою, салом, шерстю, шкірою. Троїцький ярмарок знаменитим був, у першу чергу, торгівлею кіньми.
Пишаються в Балті старовинними святинями, що мають свої прадавні історії, трагічні й величні. Серед них Свято-Успенський собор, Свято-Покровський Феодосійський чоловічий монастир, Свято-Троїцький храм, Миколаївська старообрядницька церква. А також будівлі колишніх чоловічої і жіночої гімназій, костел Святого Станіслава, поряд з яким маєток князя Любомирського, де нині ташується педучилище. Соборна площа з унікальною пожежною 30-метровою каланчею, синагога та інші пам’ятки. Краєзнавчий музей у Балті закарбовує історичні миті у музейних експонатах, надихає відвідувачів мистецькими виставками, художньо-просвітницькими та громадськими заходами.
Прадавні будівлі немов рушником тягнуться вздовж центральної вулиці міста, яка колись носила ім’я Котовського, а сьогодні – Любомирська. До речі, про міські вулиці. Ще задовго до декомунізації всім їм повернені старі назви. На будинках давно красуються таблички з кількома назвами, що дуже зручно як для місцевих жителів, так і для гостей міста.
Одним із важливих завдань балтяни вважають дослідження таємничих підземних ходів. З цією метою свого часу в район були запрошені фахівці з Одеського національного університету імені Мечникова. Вчені і зайнялися дослідженням катакомб, про які місцеві жителі знали давно і використовували їх як підвали, зберігаючи там запаси провіанту. Дуже приваблювали ці таємничі ходи хлопчаків, які полюбляли тут шукати скарби. З метою безпеки влада була змушена закрити ходи в катакомби.
Саме експедиція університету встановила, що підземелля – це розгалужена мережа, яка, напевне, проходить під річкою Кодимою, з’єднуючи дві частини міста, які перебували в різних державах – Османській імперії та Речі Посполитій.
Галерея підземних ходів практично повторює краківські. Тому влада прагне зробити підземне місто туристичним об’єктом.
А ще — Балта вабила Івана Котляревського, царя Миколу II, Михайла Кутузова, котрий звів тут військові казарми, Симона Петлюру, Самуїла Шварцбарта та інших. Тут народився космонавт Григорій Шонін, філолог-славіст Віктор Григорович, письменник Семен Цванг та інші видатні люди, які любили і прославляли свій рідний край.
Читайте також:
У селищі Бородіно ще до війни за підтримки держави був побудований соціальний Центр для постраждалих… Читати далі
На узбережжя Одещини викинуло чергову морську міну, яку було оперативно знищено українськими військовими. Про це… Читати далі
14 лютого 2023 року військовий Віталій Верес отримав важке поранення під час оборони Бахмута, коли… Читати далі
Вересень. Налилася червоним кольором калина, яка є одним із символів України. Колектив обласного центру національних… Читати далі
16 вересня 2024 року мешканці Одеси та регіону відчули підземні поштовхи. У будинках гойдалися люстри,… Читати далі
Другого вересня, у день народження митця, якому мало виповнитися 70 років, в медіацентрі Любашівської публічної… Читати далі