Балта: 50 об’єктів культурної спадщини на які варто подивитися

Хто заснував місто Балта

Балта – місто невелике, але за кількістю пам’яток посідає друге місце на Одещині, поступившись першістю Ізмаїлу. Вона занесена до реєстру історичних міст України — тут налічується 53 об’єкти культурної спадщини. 

Про Балту кажуть – не Бессарабія і не Причорномор’я, скоріше Поділля чи Придністров’я. А точніше, і те, і інше. Адже Балта знаходиться обабіч ріки Кодима.

Тут ще й досі відлунює доба польських князів Любомирських, графів Роникерів, Собанських і Беліна-Бжезовських. Вони займалися землеробством і розвивали цей край. За даними краєзнавця Олександра Таскіна, у костелі Святого Станіслава було зареєстровано багато іноземних підданих: австрійські, угорські, німецькі, пруські, французькі та інших національностей. Усі вони разом з українцями, євреями, росіянами вплели свою стрічку у вінок української культури.

Перші достовірні згадки про існування на цій території невеликого містечка відносяться до 30-х років XVII століття. 

Два міста обабіч річки Кодима

А на початку XVIII століття поляки надумали укріпити свій кордон з Османською імперією. Найближчим до річки Кодими було село Палієве Озеро, яке належало роду Любомирських. Князь Юзеф Любомирський 1738 року на лівому боці Кодими почав будівництво міста-фортеці, назвавши його на свою честь Юзефградом.

Турки почали будувати місто на правому боці річки Кодими. Місто назвали Балта, що у перекладі означає «сокира». Турецький уряд сприяв заселенню цього регіону: на перших порах жителі так званої Ханської слободи звільнялися від податків, згодом платили десяту частку з доходів. Населення слободи складали українці, молдавани, євреї, росіяни і вірмени. На кінець XVII — початок XVIII століття до цих місць переселилися і російські старовіри (старообрядці). І досі у Балті є їхні великі райони, дві церкви і кладовища. 

Водночас місто (обидві його історичні частини — Балта і Юзефград) потерпало від постійних російсько-турецьких і російсько-польських воєн, збройних повстань і розбійницьких набігів. Звідси з 1768 року почалася п’ята за рахунком російсько-турецька війна.

Шість ярмарків протягом року

У 1793 році, після поділу Польщі та захоплення Росією османських земель півдня України, Юзефград і Балта увійшли до складу Російської імперії. У 1797 році міста об’єднали в одне під назвою Балта.

Балта стає одним з найбільших торгових центрів півдня України у середині XIX століття. А сприяло цьому вигідне географічне положення – на перехресті важливих торгових шляхів з України в Бессарабію, Молдавію, Валахію та до чорноморських портів.

Тут регулярно проходило шість ярмарків:

• 20 квітня — у день святого Георгія Побідоносця;
• початок травня — Вознесенський ярмарок;
• 29 червня — на свято Петра і Павла;
• 6 серпня — на Преображення;
• 1 січня — на Новий рік;
• на Трійцю — Троїцький ярмарок.

Жваво йшла торгівля пшеницею, худобою, салом, шерстю, шкірою. Троїцький ярмарок знаменитим був, у першу чергу, торгівлею кіньми.

Святині міста, якими пишаються балтяни

Пишаються в Балті старовинними святинями, що мають свої прадавні історії, трагічні й величні. Серед них Свято-Успенський собор, Свято-Покровський Феодосійський чоловічий монастир, Свято-Троїцький храм, Миколаївська старообрядницька церква. А також будівлі колишніх чоловічої і жіночої гімназій, костел Святого Станіслава, поряд з яким маєток князя Любомирського, де нині ташується педучилище. Соборна площа з унікальною пожежною 30-метровою каланчею, синагога та інші пам’ятки. Краєзнавчий музей у Балті закарбовує історичні миті у музейних експонатах, надихає відвідувачів мистецькими виставками, художньо-просвітницькими та громадськими заходами. 

Прадавні будівлі немов рушником тягнуться вздовж центральної вулиці міста, яка колись носила ім’я Котовського, а сьогодні – Любомирська. До речі, про міські вулиці. Ще задовго до декомунізації всім їм повернені старі назви. На будинках давно красуються таблички з кількома назвами, що дуже зручно як для місцевих жителів, так і для гостей міста.

Підземне місто під річкою

Одним із важливих завдань балтяни вважають дослідження таємничих підземних ходів. З цією метою свого часу в район були запрошені фахівці з Одеського національного університету імені Мечникова. Вчені і зайнялися дослідженням катакомб, про які місцеві жителі знали давно і використовували їх як підвали, зберігаючи там запаси провіанту. Дуже приваблювали ці таємничі ходи хлопчаків, які полюбляли тут шукати скарби. З метою безпеки влада була змушена закрити ходи в катакомби.  

Саме експедиція університету встановила, що підземелля – це розгалужена мережа, яка, напевне, проходить під річкою Кодимою, з’єднуючи дві частини міста, які перебували в різних державах – Османській імперії та Речі Посполитій.

Галерея підземних ходів практично повторює краківські. Тому влада прагне зробити підземне місто туристичним об’єктом.

А ще — Балта вабила Івана Котляревського, царя Миколу II, Михайла Кутузова, котрий звів тут військові казарми, Симона Петлюру, Самуїла Шварцбарта та інших. Тут народився космонавт Григорій Шонін, філолог-славіст Віктор Григорович, письменник Семен Цванг та інші видатні люди, які любили і прославляли свій рідний край.

Читайте також:

• Любашівці — 233: як сьогодні живе ковбасна столиця з давнім турецьким корінням
• Кодима: як із Медового хутора на Чумацькому шляху виросло місто
• Світлодолинське: невидиме світло старої церкви у німецькому поселенні Ліхтенталь