Ананьїв: місто-пам’ятка з місцевої червоної цегли

Дотепер у майже первозданному вигляді збереглося понад 30 пам’яток архітектури. Це будівлі гімназії, міськради, лікарні, колишні приміщення земства, жіночої прогімназії, школи-хедері, реального училища, будівля офіцерського зібрання, готелі «Лондон» і «Париж», собор Олександра Невського, житлові будинки містян, виконані за індивідуальними проектами.   

Постановою Кабінету міністрів України від 26 липня 2001 року місто Ананьїв внесене до списку історичних населених пунктів нашої держави.

Як Ананьїв став містом

22 вересня 1834 року із заснуванням Ананьївського повіту Ананьїв став містом, отримавши герб з трьома лелеками у золотих гніздах. Оцінивши економічні можливості повітового Ананьєва, сюди потягнулися не тільки підприємливі українці, а й німці, французи, англійці, серби, греки, італійці, євреї. 

В період свого «золотого» розквіту, а це середина ХІХ — початок ХХ століття, місто активно забудовувалося коштом землевласників, підприємців та негоціантів. З’явились перші вулиці, дощаті тротуари, металеві огорожі. Над його архітектурним обличчям трудилися зодчі Корф, Харченко і Коняхін. 

Зокрема, архітектор Віктор Корф, який обіймав в Ананьєві посаду молодшого інженера Херсонського губернського правління, звів будівлі жіночої гімназії, поліклініки, музею, міської ради.

На кінець ХІХ століття в Ананьєві працювали 20 напівкустарних підприємств з переробки сільськогосподарської сировини, цегельні заводи, фабрики шипучих вин, парові млини, Бессарабсько-Таврійський банк, пошта, телеграф. Проводилися міжгубернські сільськогосподарські виставки. Багатство тодішнього Ананьєва символізувала назва центральної вулиці —  Мільйонна!

До речі,  місцеву православну святиню — собор Олександра Невського — зведено коштом успішного купця, фабриканта, мецената Мойсея Равви ще 1914-го. 

Цитата з «Путеводителя по юго-западным казённым железным дорогам», виданого 1898-го в Києві: «Это небольшой чистенький и благоустроенный городок, один из лучших уездных городов Херсонской губернии… Общее впечатление Ананьев оставляет вполне благоприятное: чистенькие небольшие домики кокетливо выглядывают из зелени деревьев, и временами кажется, что находишься в каком-нибудь дачном уголке, а не в заброшенном среди наших южных степей маленьком уездном городе». 

Давній Ананьїв поступово занепадає

На жаль, давній Ананьїв поступово занепадає. Впродовж останнього десятиліття за бюджетні кошти відреставровано гімназію, приміщення міської ради, де раніше засідала міська дума, Будинок культури (колишній будинок офіцерського зібрання). Виконано ремонт деяких стародавніх будівель.   

Щоправда, потребують негайного втручання будівельників і реставраторів більшість архітектурних пам’яток ХІХ століття.

Одним з перших виступав у пресі на захист та збереження архітектурної спадщини міста ананьївський письменник, поет і краєзнавець Юрій Сисін. 

Зараз вболіває директор художньо-історичного музею імені Євгена Столиці Олександр Шхалахов.  

—  Наше місто освячене духовним та творчим надбанням художника Євгена Столиці, композиторів Петра Ніщинського,  Миколи Вілінського, землевласника і мецената Євгена Чикаленка. Крім того, Ананьїв – батьківщина для лауреата Шевченківської премії Тараса Федюка, поета-барда Валерія Ткаченка, сценариста Юрія Тарабанчука та письменника Юрія Сисіна. Завдячуючи натхненній праці простих хліборобів та мистецтву архітекторів, поетів, художників й музикантів, наш чудовий край і надалі залишається містичною територією, де серед архітектурних перлин, барвінкових хат та очерету з’являються нові таланти, — наголосив Олександр Шхалахов.

Читайте таккож:

• Як шестиразовий чемпіон світу навчав боротьбі в Ананьєві та які успіхи мають борці зараз
• Закувала та сива зозуля: історія написання пісні
• Волонтери з Ананьївщини вже дев’ять років допомагають українським військовим