Американський викладач розповів, як виживав в окупованому Херсоні

Американець – цікава мета для рашистів

Тімоті Моралес виріс у Великій Британії, пізніше перебрався до США, де викладав англійську літературу. В Україні Тімоті Моралес мешкає вже сімнадцять років, відкрив школу англійської мови в Херсоні.

– Я не вірив, що росія розпочне війну. Хоча незадовго до вторгнення, у січні 2022 року, побував у США, де рідні та друзі запевняли мене, навіть, можна сказати, попереджали, що ось-ось розпочнеться повномасштабна війна. Я ж сприймав погрози росії як блеф, не думав, що вони настільки тупі, – зізнається Тімоті Моралес.

Але все сталося як сталося: до початку повномасштабного вторгнення Тімоті знову був уже в Херсоні. У життя увірвалося поняття «окупація»…

Йому вдалося евакуювати колишню дружину, молодшу дочку та тещу із Херсона на захід України. Сам же Тімоті Моралес не наважився на цей крок. Причина одна: показати на блокпосту (а їх п’ятнадцять!) свій американський паспорт – все одно, що самому підписати собі смертний вирок. Так і застряг у окупованому рашистами Херсоні.

– Я розумів, що є для них «цікавою метою», тому з перших днів почав поводитися дуже обережно. Головним було уникнути контакту з ними. Паспорт сховав надійніше. Намагався виходити за їжею манівцями, не з’являтися в центрі міста, щоб не нарватися… Маршрути містом заздалегідь ретельно планував. Все одно нарвався одного разу на двох із автоматами. Російською я говорю з акцентом, щось «мямлив» їм у відповідь, начебто не розумію, про що йдеться. Тоді обійшлося.

Тімоті Моралес: «Мені пощастило, дякую Всевишньому»

Наступного разу все було страшніше: у квартиру до Тімоті прийшло кілька людей з автоматами. Це були співробітники ФСБ, які близько четвертої години його допитували.

– Мені пощастило, дякую Всевишньому. Я вивертався як міг, казав, що втратив паспорт та мобільник. Головне – не зізнався, що я громадянин Америки навіть не назвав свого справжнього імені, і мене не забрали… Після цього я переїхав до квартири моєї колишньої дружини. На щастя, знайшлися кілька людей, які мені допомогли… Але все одно це була дуже довга відокремленість, важко переносима… Я практично весь час знаходився в самоізоляції і не збожеволів, мабуть, тільки тому, що весь час, поки що це було можливо, продовжував онлайн проводити заняття з моїми учнями.

Після звільнення Херсона – до Одеси

За десять днів до звільнення Херсона у місті вже не було електрики, телефонного зв’язку та води. Тімоті розповідає, як одного разу сидів і дивився у вікно. Раптом побачив машину, що проїжджала, з українським прапором, потім – ще одну. Здивувався тоді: як же сміливі люди! Але потім, коли повз вікно проїхали вантажівки з великими прапорами України, збагнув: Херсон звільнили!.. Він поспіхом одягнувся і помчав на площу в центрі міста. Зізнається: навіть у моменти розпачу, що накривали його за довгий період окупації, він вірив, що цей день прийде.

Незабаром Тімоті Моралес залишив Херсон і переїхав до Одеси, де й мешкає донині.

Якось його сестра під враженням всього почутого, що відбувалося з її братом, з херсонцями, які опинилися під окупацією, запропонувала написати про це сповідь. Так народилася книга Walking Past Tombstones.

Як розповідає Тімоті Моралес, вже йдуть переговори про переклад книги українською мовою:

– Я приїхав до Одеси, коли у місті були постійні блекаути, я бачив, як над моїм будинком летить ракета під час повітряної тривоги. Але, повірте, після багатьох місяців, проведених в окупації, все, що відбувається мені вже не здається таким жахливим… І ще: моя книга розповідає не лише про страшні місяці, пережиті в окупованому Херсоні, а й про прекрасних українців, їхній особливий дух. Це дивовижна нація, яка не може не перемогти!

Читайте також сповіді людей із окупованої Херсонщини:

• Окупований Херсон: божевільні черги та чуваські яйця;
• « Мріємо знову жити під українським прапором»: оповідання юного мешканця окупованого Херсона;
• Окупована Гола Пристань: «Це як день бабака в похмурій клітці».

Фото автора