Контрабанда, подделки и сердце старой Одессы: история улицы Малая Арнаутская (видео)

У новому випуску на нашому Youtube-каналі знавець Одеси Олександр Отдельнов проведе вас знаменитою Малою Арнаутською вулицею. Вона як більшість одеських вулиць наповнена цікавими історіями та фактами, які вона ретельно зберігає.

Слова Великого комбінатора, що всю контрабанду роблять саме тут, уже майже сто років вирізняють її з-поміж інших і надають шарму та загадковості.

З цього відео ви дізнаєтеся:

• Чому одна з Арнаутських Велика, а інша — Мала?
• Хто такі самі арнаути?
• Навіщо в рецепті контрабандної кави цегла?
• Де в Одесі отримували Лівайс?

Чому Мала і хто такі арнаути?

Вулиця з’явилася на мапі міста в 1831 році на місці арнаутського хутора. Арнаути — це етнічні албанці-християни, які не хотіли приймати іслам після захоплення Балкан турками й емігрували до Північного Причорномор’я. Паралельно з нею пролягає Велика Арнаутська. Існує багато легенд, чому одна з них Велика, а інша Мала, хоча вони однакові за шириною та довжиною.

Відповідь проста: спочатку Велика Арнаутська була вдвічі довшою. Коли кордон порто-франко розділив її навпіл, нижню частину стали називати Розумовською, а верхня зберегла свою назву.

Столиця контрафакту

Мала Арнаутська мала унікальне розташування: на однаковій відстані від Старого базару, де покупці розбиралися в якості, і від Привозу, де селяни з грошима чули про заморські дива, але не дуже на них розумілися. Саме на цих селян і було націлене масове виробництво підробок.

Тут підробляли все: від шоколаду та шампанського до проносного. Але найвигіднішим було виробництво фальшивого чаю та кави. Чайну заварку та кавову гущу скуповували в трактирах, сушили, а потім «покращували». У чай для кольору додавали цибулиння, для міцності — перець, а для аромату — дешеві парфуми. У мелену каву для ваги підмішували цикорій, перець та червону цегляну крихту.

Найяскравішою аферою були кишенькові годинники. Інтелігентний юнак, що представлявся пограбованим студентом, продавав за пів ціни «французький» годинник, який нібито дивом уцілів. Годинник мав гарний вигляд та справно цокав. Але після того, як завод закінчувався, він зупинявся назавжди, адже більшість деталей механізму була виточена з дерева.

Радянська епоха: фарцовка і «кантери»

За радянських часів центром фарцовки був готель «Чорне море» (колишній «Інтурист»). Тут скуповували в іноземців дефіцит — джинси, косметику, цигарки — і перепродували за захмарними цінами. Коли середня зарплата становила 120-140 рублів, джинси «Levi’s» коштували 200, а косметичний набір міг сягати 500 рублів.

Неподалік, на цій же вулиці, Яків Кантер відкрив свій маленький заводик. Хоча в Одесі було з два десятки фабрик, що випускали ваги, саме його ім’я стало загальною назвою для пружинних портативних ваг. Будь-яка господиня, що поважала себе, йшла на Привоз зі своїм маленьким «кантером», щоб перевірити вагу купленого товару.

Знамениті мешканці та дух вулиці

На Малій Арнаутській народилися й жили багато відомих людей. Тут з’явився на світ Зеев Жаботинський, видатний єврейський літератор. У будинку №40 жив Осип Шор, що став прототипом Остапа Бендера.

На початку вулиці дивом збереглися одноповерхові будинки типової забудови першої половини XIX століття, схили дахів яких спрямовані у двір для збору дощової води в цистерни. І хоча час та прогрес не зупинити, у цих затишних двориках незмінним залишається головне — їхні мешканці, носії незламного одеського духу, сповненого гумору, винахідливості та гостинності.

Читайте також:

• Великий Фонтан: перлина одеського узбережжя (відео)
• Парк Марка Твена в Одесі: як з військового полігону зробили справжній оазис (відео)
• Преображенська: вулиця, яка змінювала Одесу і змінюється разом із нею