Вперше успішна кріоконсервація, або заморожування ембріонів відбулося наприкінці 1980-х років, тобто метод уже встиг досить розвинутися та стати цілком рутинним у практиці екстракорпорального запліднення.
Зараз ЕКО в кріоциклі, тобто штучне запліднення із замороженими, а потім розмороженими ембріонами, використовується дуже широко, оскільки має низку переваг.
Навіщо потрібно заморожувати ембріони?
Для успіху ЕКЗ бажано мати кілька яйцеклітин, тоді як протягом одного менструального циклу дозріває одна, зрідка дві. Стимуляція яєчників дозволяє отримати до 15 яйцеклітин за один цикл, але що потім робити із зайвими яйцеклітинами та ембріонами? Кріоконсервація відповідає на нього якнайкраще: заморожені ембріони можуть зберігатися роками, їх легко розморозити і використовувати, коли виникне потреба.
Показання до кріоконсервації:
- Необхідність відкласти перенесення ембріона в матку на інший цикл для того, щоб дати організму жінки відновитися після стимуляції яєчників і тим самим підвищити шанси на успішну вагітність.
- Необхідність проведення преімплантаційного генетичного тестування (PGT).
- Збереження ембріонів для того, щоб мати дітей у майбутньому — за бажанням або через обставини, наприклад, перед проходженням протипухлинної терапії.
Як отримати ембріони для заморожування?
На другий-четвертий день менструального циклу розпочинають гормональну стимуляцію яєчників. Під впливом гормональних препаратів у них дозріває не один, а одразу кілька фолікулів. Процес відстежують за допомогою УЗД, яке виконують кожні 2-3 дні. Коли досягається необхідний ступінь зрілості, вводять препарат, який запускає овуляцію, тобто перетворення фолікулів на готові до запліднення яйцеклітини.
До цього моменту приурочена пункція яєчників: під контролем УЗД лікар вводить порожню голку з катетером у піхву, через його стінку проникає до яєчника та збирає фолікулярну рідину з яйцеклітинами. Отримані яйцеклітини вже можна заморозити та використовувати у майбутньому для запліднення після розморожування.
Якщо йдеться про заморожування ембріонів, то яйцеклітини запліднюють спермою партнера або донора і залишають культивуватися в умовах, що відтворюють внутрішнє середовище тіла. Це триває від трьох до семи днів, зазвичай п’ять. Отримані ембріони тестують, відбираючи найкращі. На цьому етапі беруть ембріони для PGT, якщо до нього є свідчення, інші заморожують.
Вітрифікація
Є два варіанти заморожування ембріонів, одним із яких є вітрифікація. Все частіше використовується саме цей спосіб, оскільки він забезпечує кращу безпеку клітин. «Вітрифікація» у перекладі з латинської означає «перетворення на скло». Внутрішньоклітинна рідина в клітинах ембріонів витісняється спеціальним розчином, після чого ембріони швидко піддаються наднизькій температурі. Вони миттєво «склянуть», після чого їх поміщають у контейнер, маркують та відправляють у кріобанк. Час зберігання там заморожених ембріонів не обмежений.
Розморожування та перенесення ембріонів
Розморожування ембріонів займає близько півгодини, за цей час їх кілька разів промивають спеціальним розчином, щоб уникнути шоку через зміну температури. Розморожений ембріон перевіряють на життєздатність, після чого готовий до пересадки. До запланованого часу жінка теж підготовлена: протягом декількох днів вона приймає препарати, які готують матку до імплантації, або просто репродуктолог за допомогою УЗД відстежує дозрівання ендометрію і визначає ступінь його максимальної готовності. Перенесення розмороженого ембріона та всі подальші етапи такі ж, як і за звичайного ЕКЗ.
Імовірність настання вагітності, як показує статистика, вища за звичайну, що пояснюється відсутністю високого медикаментозного навантаження на організм, неминучого при звичайному ЕКЗ у стимульованому циклі. Діти, народжені з розморожених ембріонів, жодних відмінностей від звичайних немає.
